Не минуло й п'яти років, як ісландські вулкани знову загрожують світовій економіці – влада Ісландії припускає, що найближчим часом може початися виверження вулкана Бардарбунга, який розташований приблизно в 300 км від Рейк'явіка.
Варто нагадати, що в квітні 2010 року вулкан Ейяф’ятлайокудль вже показав, на що здатні ісландські вулкани, завдавши авіаіндустрії світу збитки в розмірі від 1,5 до 2,5 млрд євро.
Вулкан Бардарбунга – друга за величиною гора в Ісландії, але лякає він вулканологів аж ніяк не своєю висотою 2000 метрів. Цей вулкан розташований під найбільшим льодовиком Ісландії – Ватнайекюдлем. Його кальдера має ширину більше 10 кілометрів і глибину близько 700 метрів. І все це поховано під масивом льоду. Вулкан лаворясний, фахівці кажуть, що, можливо, за останні 10 тисяч років він видав більше лави, ніж будь-який інший вулкан на планеті. І при цьому він не стомлює частими виверженнями, останнє велике виверження тут було більше ста років тому, що якраз і напружує фахівців – довге мовчання зазвичай закінчується гучними криками.
Зараз все почалося порівняно необразливо:
землетруси дещо посилюються, але виміри свідчать, що поштовхи відбуваються на глибинах від 5 до 12 кілометрів, і ознак міграції сейсмоактивності вгору не спостерігається. Однак це не означає, що не може бути стрімкого прориву лави в кальдеру.
Виверження може бути не дуже великим, наприклад, як вже було в 1996 році, проте передбачити, яким воно буде цього разу, просто неможливо. Природа може вибрати один з декількох сценаріїв розвитку подій.
Найбезпечніший варіант – це незначний вилив лави, протанення льодовика і поява локальних водних потоків. Місцевих жителів поблизу немає, а туристів вже евакуювали, так що особливої проблеми не буде. В небо підніметься величезний стовп пари, але пар не заважає повітряному руху.
Якщо вилив лави почнеться в східній або північній частині вулкану, можна очікувати викидів попелу і пемзи, але і це виверження не стане катастрофічним. Швидше за все, може відбутися масоване танення льодовика з утворенням селевого потоку-лохара, який, однак, може безболісно розвантажитися в льодовикові долини на північному сході Ісландії.
А ось якщо виверження почнеться в центральній частині Бардарбунги,
то ситуація стане набагато більш мінорною. Величезний крижаний котел почне танути, і маси води вступлять в зіткнення з потоком магми. Якщо процес торкнеться відкладення старої магми, можна очікувати формування величезного стовпа пари і попелу, висотою від 10 до 30 кілометрів. Це буде Ейяф’ятлайокудль-2, і можливо – в посиленому варіанті.
Песимісти вважають, що в принципі нічого не заважає вибухнути й іншим вулканам під льодовиками Ватнайекюдль. Не страшно, що деякі з них мовчать вже більше 8000 років, – справа в тому, що вони повинні колись активізуватися. В цьому випадку можна спокійно говорити про те, що в наступні півроку вже у всій Північній півкулі планети можна буде забути про авіацію. Ніхто нікуди не полетить. Ну а якщо через льодовиковий розлом піде новий рифт, тобто зона розширення океану, тоді взагалі про всі наші високі технології можна буде забути на багато-багато років. Постане питання банального виживання. Хоча, швидше за все, нічого, страшнішого за третій варіант, не очікується.
Після виверження вулкана Ейяф’ятлайокудль в квітні 2010 року відношення до природних процесів такого роду сильно змінилося.
Перш за все, з'ясувалося, що Європа не дуже-то і готова до серйозних природних катаклізмів, навіть таких, що не пов'язані з людськими жертвами. Всього-то вимкнулася на кілька днів цивільна авіація. Світ європейців став розсипатися.
Наприклад, Іспанія, яка головувала в Євросоюзі в той час, не змогла організувати екстрену телеконференцію міністрів транспорту ЄС. Мережі виявилися настільки перевантажені, що представники низки країн, у тому числі Фінляндії, просто не змогли підключитися. У підсумку конференцію провели тільки через чотири дні після перших заборон на польоти. Виявилося, що в об'єднаної Європи немає єдиного центру по діям у надзвичайних ситуаціях, немає відпрацьованої системи координації національних і загальноєвропейських норм і правил дії в умовах надзвичайного стану.
Фінські колеги з телерадіокомпанії YLE тоді дійшли висновку, що у разі більш серйозних проблем єдиним зв'язком залишаться короткохвильові передавачі, але і вони можуть стати непотрібним мотлохом, якщо на землю обрушиться потужна магнітна буря.
А Ісландія обов'язково завдасть нові удари.
Цей острів, площею трохи більше 100 тисяч квадратних кілометрів, належить двом різним тектонічним плитам: Північно-Американській та Євразійській, які постійно розсуваються в різні боки. Для Ісландії характерний безперервний вулканізм, причому класичні конічні вулкани тут досить рідкісні, найбільш поширений вулканізм тріщинного типу. Типовий приклад – вулкан Лакі. Це грандіозний ланцюг з 110 кратерів на тектонічній тріщині довжиною понад 25 кілометрів.
Грандіозне виверження 1783 року не тільки призвело до загибелі більше 10 тисяч ісландців, а й до голоду в усій Європі – через вулканічний аерозоль. Тільки в Британії отруйні гази вулкана стали причиною загибелі більше 23 тисяч чоловік. Потім температура повітря над більшою частиною Євразії знизилася, що призвело до грандіозного неврожаю.
Сумний список вивержень можна продовжувати. Ісландія приречена на нескінченні виверження, які впливатимуть на життя Європи. Саме тому вчені так уважно стежать за життям вулканів цього найактивнішого острову нашої планети.
За матеріалами: slon.ru
