Після візиту Петра Порошенка до Австралії та Сінгапуру з боку противників української державності полився цілий потік бруду і жовчі. Мовляв, загнала нова влада Україну в глухий кут, замість того, щоб купляти дешевий уран та вугілля (цікаво, у кого купляти? У Росії і «ДНР»?), президент домовляється за поставки енергоносіїв «за тридев’ять земель»; замість того, щоб віддати боротьбу з корупцією вітчизняним «проФФесіоналам», він хоче «виписати» спеціалістів з Сінгапуру, Грузії, США і т.д. Тут же на сторінках видань, які належать нещодавнім регіоналам, зявляється інформація про «небезпеку отримання летальної зброї з країн НАТО». Буцімто, це ще більш розсердить Росію і спровокує Путіна на новий акт агресії.Всім чим завгодно керуються ці так звані «журналісти» та «експерти», та не національними інтересами України. Що ж, гроші, які їм виписує «Газпром» за «правильно розставлені акценти», ближчі до тіла і дорожчі, ніж батьківщина.Але українцям варто відкинути навіть думку, про «обґрунтованість» звинувачень з боку проросійського медіа-простору на адресу керівництва держави.
Адже останнім часом країна здійснила серйозний дипломатичний прорив, наслідком якого став перший в історії України візит голови держави до Австралії та схвалення Конгресом Сполучених Штатів Акту про підтримку України фінансами та озброєнням. Що є не менш важливим – Україна нарешті починає повертатися обличчям до закордонного українства, яке попередні українські можновладці помічали хіба напередодні виборів. Недарма Порошенко публічно відзначав роль української громади Австралії в налагодженні міцних партнерських зв’язків між Україною та «Зеленим континентом». Зокрема, як повідомив Голова ОУН(бандерівців) і за сумісництвом – керівник Союзу Українських Організацій Австралії Стефан Романів, Порошенко подякував Українській громаді Aвстралії за надзвичайно “тепле” привітання Путіну, що змусило його виїхати з саміту «Великої двадцятки» раніше запланованого часу, подякував за те, що українська громада в Aвстралії живе Україною, вболіває за Україну та її народ.Звичайно, хотілося б, щоб цей меседж став не черговим «дипломатичним реверансом», а показником щирого прагнення української влади співпрацювати з діаспорою в майбутньому.
Адже не в останню чергу завдяки лобістській позиції діаспори західні країни допомогли захистити українську демократію під час Майдану і сприяли Україні під час військового конфлікту з Росією.Однак, поточні дипломатичні успіхи не повинні стати чинником заспокоєння для української влади. Адже Москва готова зробити все, аби президент США Барак Обама не підтримав надання Україні американської летальної зброї. Тому і намагається Путін через своїх медіа-експертів подати можливі військові контракти між США та Україною як «потенційно невигідні і небезпечні для Америки». Також Кремль буде робити все, аби не допустити скасування Україною позаблоковості та відновлення курсу до НАТО. Вже нині в українських ЗМІ, які отримують фінансову підтримку з боку лобістів «руского міра», починають публікуватися матеріали в дусі «нащо нам то НАТО», «ми можемо бути другою Швейцарією» і т.д. Не просто так тиражується через українську пресу та інтернет-медіа цитата американського політтехнолога Збігнева Бжезінського, що Україні не потрібен вступ до Північно-Атлантичного Альянсу. Варто зазначити, що Бжезінський є одним з експертів, що обслуговує адміністрацію Обами, а значить – виразником певної групи осіб з оточення американського президента, які виступають проти військової допомоги Україні. Фактично, ця група підіграє Путіну (наявність проросійського лобі в керівництві США відмічає й провідний діяч української громади США Аскольд Лозинський).Тому, беручі до увагу всі фактори, українському парламенту треба в найближчі терміни відмінити позаблоковий статус України. Інакше не лише перспектив вступу до НАТО, але й статусу союзника США, а також американського озброєння нам не побачити. Хто від цього виграє? Відповідь на це питання ви прекрасно знаєте самі.Сергій Пархоменко, директор Центру зовнішньополітичних досліджень ОПАД
