У Туреччині зараз здійснюється тотальний тиск на ті ЗМІ, які хоч якось відхиляються у своїй позиції від офіційної лінії, вже не кажучи про тих, які пишуть про корупцію в оточенні Ердогана. Газета Zaman, в якій ми побували, - одна із таких. Турецькі опозиційні журналісти люблять порівнювати Януковича та Ердогана. Особливо коли мова заходить про палаци, які ті набудували. Але Ердоган у цьому перевершив Януковича. Опозиційні газети Туреччини пишуть, що в одному із нещодавно збудованих для турецького президента палаців - понад тисячу кімнат. І у ставленні до тих, хто пише про ці палаци, і Янукович, і Ердоган однакові - це і визначає недемократичну суть режимів. У Туреччині зараз здійснюється тотальний тиск на ті ЗМІ, які хоч якось відхиляються у своїй позиції від офіційної лінії, вже не кажучи про тих, які пишуть про корупцію в оточенні Ердогана. Газета Zaman, в якій ми побували, - одна із таких. Наприкінці минулого року був арештований, а потім звільнений, редактор цієї газети, Екрем Думанлі. Ердогану газета Zaman стоїть поперек горла - вона має один із найбільших тиражів у Туреччині - майже 1,
5 мільйона (і це в епоху інтернету, місцеві кажуть, що турки дуже люблять читати саме паперові газети за кавою чи чаєм). І звісно, коли така газета пише про палаци, які він будує у той час, коли турецька економіка переживає не найкращі часи, або про корупцію в його оточенні, то це викликає роздратування. Тим паче в період виборчої кампанії. У Туреччині зараз повним ходом іде парламентська кампанія. Ніхто практично не сумнівається, що переможе політична сила Ердогана. Ердоган має значну підтримку серед консервативної частини населення, особливо у сільській місцевості, часто малоосвіченої (в турецьких селах частина населення все ще не вміє читати). Окрім тиску на журналістів та редакторів, Ердоган має й інші методи «боротьби» із непокірною газетою. Колумністка Zaman Севґі Акарзесме (Sevgi Akarçeşme), з якою ми зустрічалися, розповіла, що президент на мітингах особисто закликає своїх виборців не купувати та не читати Zaman, звинувачуючи її журналістів у підтримці тероризму. Окрім того газета втратила цілий пул рекламодавців, з нею перестали працювати підприємства державного сектору,
а також ті, які прихильні до влади чи бояться її тиску. Загалом медіаринок Туреччини певної мірою схожий на український - він такий же олігархізований. Тому Ердоган завжди має додаткові важелі впливу на власників медіа, у яких це не профільний, а лише супутній бізнес. Власники Zaman натомість не мають іншого бізнесу, крім медіа. Тому втрата рекламодавців для газети, як і читачів, - це доволі загрозливо. Адже в холдингу, який видає кілька газет, має радіо- та телестудію, низку сайтів, власне видавництво, працює близько 800 осіб, з яких 400 журналістів. Холдинг знаходиться у кількаповерховому будинку. Технічне оснащення на високому рівні. Багато українських журналістів мріяли б працювати в таких сучасних умовах. Але для журналістів газети Zaman має значення інша цінність - можливість вільно говорити. Ще не так давно українське суспільство виборювало цю цінність на Майдані. У Туреччині теж є люди, готові поборотися за такі цінності. Коли у грудні минулого року почався тиск на Zaman, газету прийшло підтримати кілька тисяч громадян, а на площі біля Палацу правосуддя в Стамбулі зібралося близько 100 тисяч людей.
Проте влада Туреччини продовжила репресії проти журналістів і в 2015 році. Натомість у Zaman кажуть, що не мовчатимуть - постер на всю стіну із такими месиджами висить у вестибюлі газети. P.S. Відвідини газети Zaman стали можливими завдяки Турецько-українському центру «Сяйво». 109 Публікацій Діана Дуцик Виконавчий директор ГО "Телекритика", з 2011 по 2014 рік - головний редактор MediaSapiens. Заслужений журналіст України. У професії - більше 20 років. Працювала головним редактором низки українських видань, зокрема журналу та сайту «Главред», сайту «ПіК», газети «Без цензури». Шість років пропрацювала парламентським кореспондентом для видання «Україна молода». Викладач Могилянської школи журналістики (НаУКМА). Автор монографії «Політична журналістика».
