За квітень у Південно-Африканській Республіці вбили семеро іноземців
Із початку квітня умістах Йоганнесбург іДурбан вПівденно-Африканській Республіці вбили сім іноземців. Напади нанемісцевих почастішали після того, яккороль зулусів (представники племені банту, які мешкають вПівденній Африці, тубільці. "Країна") 67-річний Гудвіл Звелітіні сказав під час футбольного матчу вДурбані: "Час позбутися вошей. Мігранти мають пакувати свої валізи таїхати геть". Пізніше запевняв, щойого слова вирвали зконтексту. Три тижні південноафриканці збідних районів грабували магазини емігрантів інападали наних навулицях. Вихідці ізСомалі, Ефіопії, Зімбабве, Пакистану змушені були переїхати вінші міста. Але деякі вийшли захищатися навулицю зізброєю. Нападники переконані, щомігранти забирають уних робочі місця. УПАР 25 відсотків населення безробітні. Президент країни Джейкоб Зума засудив насильство. Долучив доохорони порядку армію
Емануель СМІТ (ім'я вигадане заради безпеки), 23 роки, юрист, Йоганнесбург:
Таких проявів ксенофобії замоєї пам'яті уПівденній Африці небуло. Живу тут 20років.
Зарівнем насильства щось подібне сталося під час Мариканських протестів у1960-х. Тоді військові вбили 47 людей. Убідних районах постійно відчувається ксенофобія. Поліція уникає цього поняття. Хоча зминулої п'ятниці почав працювати підрозділ іззапобігання вбивствам, зґвалтуванням інападам через расову ненависть.
Ксенофобія процвітає через безробіття. "Приїжджі" забирають робочі місця умісцевих. Іноземці менш вимогливі дороботодавців.
Кілька років тому мережа швидкого харчування випустила рекламу проти ксенофобії. Головне питання ролика хто єнасправді мігрантами вПівденно-Африканській Республіці. Адже вкраїні дуже багато приїжджих зінших країн Африки, Європи, Азії. Важко серед них вирізнити істинних місцевих. Ролик був дуже популярний вінтернеті, тож невсе втрачено.
Лілі РОМАН, 45 років, кондитер, Преторія:
У нас побили прибиральницю. Відібрали внеї тижневий заробіток. Авжінки наруках божевільна мати йдвоє маленьких дітей. Чоловік пропав безвісти, коли тікали зСирії.
Ми більше двох тижнів немогли знайти людину наце місце. Дуже важко, вранці треба виходити о4-й.
Суна погодилася. Просила щодня тільки тістечка для дітей. Після побиття вийшла нароботу вранці. Вимісила хліб, допомогла мені зкремом. Тоді колега повіз їївлікарню, бощось йому несподобалося. Виявилося, унеї удвох місцях зламана права рука.
Джонатан ОУКЛІ, 56 років, викладач, Йоганнесбург:
У наших проблемах постійно винні білі, приїжджі, чорні. Після Кубка світу зфутболу стадіони понищили. Щомогли віддерти віддерли. Їдеш бідним районом, атам старі жінки сидять накріслах зістадіону. Коли якийсь безумець хоче відкрити бізнес, будмайданчик запускають десь ізтретього разу. Перші два розкрадають усе доостанньої лопати піску.
Кілька років тому так нападали набілих. Пригадали їм апартеїд. Білі повтікали. Однак нам легше нестало.
Шанон ФІНЛІ, 29 років, волонтер, Кейптаун:
Працюю вшколах убідних районах. Діти нехочуть вчитися, неставлять перед собою ніяких цілей. Ми пропонували хороші стипендії, можливості отримати освіту вСША. Яроздала 300 брошур. Більшість опинилися внайближчому смітнику.
Нам потрібна була прибиральниця вгуртожитку, бовдеяких кімнатах зупиняються всього накілька днів.
Місцеві нехотіли. Домовилися іззімбабвійкою. Минулого тижня нам розбили вікна йпонаписували гидоту надверях.
Лякає те, щотакі спалахи повторюватимуться. Адже вбідних легко виплекати сліпу лють.
23 мільйони не мали права голосувати
Із 1948 до1991 року вПівденно-Африканській Республіці панувала офіційна політика расової дискримінації темношкірого населення. Правила апартеїду:
1. Кольорове населення, асаме: негри, банту, індіанці, метиси немали права голосувати. У53-мільйонній країні їх було 23млн.
2. Заборонялися змішані шлюби.
3. За законом, на пошті неєвропейці і європейці стояли урізних чергах.
4. Існували окремі заклади для білих інебілих.
5. Заснували спеціальні райони резервації для чорних. Переселили туди 150тис.чоловік.
6. Чорні немогли перебувати водних автобусах ізбілими.
7. Темношкірі немали права володіти землею.
