У світлі української кризи найкращі союзники Путіна - його найстаріші і найбагатші друзі, і їх треба ізолювати від глобальної економіки, поки Україна не возз'єднається, пише редакція. В іншій статті зазначається: "США, здається, надсилають меседж західним інвесторам: Тимченко та інші в найближчому оточенні Путіна - неблагонадійні, і натякають самому російському президентові, що знають деякі секрети про те, де заховані його скарби"."Росія сподівається, що з часом обурення Заходу з приводу її спроби силоміць перекроїти європейські кордони в XXI столітті, а також її причетності до катастрофи MH17 зійде нанівець, - пише The Times у редакційній статті. - Однак це страшні злочини без терміну давності. Санкції треба посилити, а не послабити, і для цього є широкі можливості".Санкції, запроваджені Вашингтоном, на відміну від Європи, зосереджені на старих друзях і близьких соратниках президента Путіна. "Ці люди і їхні статки - це ахіллесова п'ята путінізму, - йдеться в статті. - Переслідування їх тими способами, які стали можливі завдяки використанню ними міжнародної фінансової системи,
- це найкращий важіль впливу Заходу на режим, який опинився несприйнятливим до загальноприйнятої дипломатії і моральних умовлянь"."Чорний список санкцій Міністерства фінансів США складається з людей, котрі, як вважається, діяли в інтересах або підтримували "головного російського державного чиновника", - пише газета, згадуючи, зокрема, Геннадія Тимченка і Аркадія Ротенберга."Найближчі союзники Путіна в цій кризі - його найстаріші і найбагатші друзі. Їх треба ізолювати від глобальної економіки, поки Україна не возз'єднається і поки Росія не піде на повну співпрацю в розслідуванні" щодо MH17, пише The Times.Америка "готова позбавити Росію доступу до західних кредитів, якщо президент Путін не виконає вимоги про запровадженні миру в Україні" згідно з мінською угодою, повідомляють кореспонденти The Times Роджер Бойз і Девід Тейлор. Умови кредитування для російських компаній можуть бути ще більш посилені. Крім того, США вирішили з'ясувати, як президент Путін і його наближені заробляли гроші в Санкт-Петербурзі на початку 1990-х.Як розповіли виданню високопоставлені американські чиновники,
у Вашингтоні обговорюється низка "штрафних заходів проти олігархів з оточення Путіна з їхніми широкими комерційними інтересами".Також повідомляється, що "у відповідь на російську агресію в Україні США працюють над створенням найповнішої з тих, що будь-коли існували, доказових баз, присвячених тому, як Путін і його наближені робили гроші на контрактах і угодах у Санкт-Петербурзі початку 1990-х". Пошуком такої інформації займаються "підковані у фінансових справах співробітники розвідслужб", йдеться в статті.Матеріал Роджера Бойза та Катерини Кравцової в The Times має заголовок: "Ми знаємо, де гроші, уїдливо зауважують США". "Метою цього попередження було стривожити Кремль", - пишуть автори."Діяльність Тимченка в енергетичному секторі безпосередньо пов'язана з Путіним, - заявив Мінфін США, включивши мільярдера-нафтовика Геннадія Тимченка до списку санкцій. - У Путіна є інвестиції в Gunvor і, можливо, доступ до коштів Gunvor", - повертаються до давньої теми журналісти. Путінський статок оцінюється в 40 млрд доларів. Сам президент Росії презирливо висловлюється про такі "домисли":
"Все виколупали з носа і розмазали по своїх папірцях".Мало хто має реалістичне уявлення про обсяг статків Путіна і про те, де вони зберігаються, але одним з таких людей цілком може бути Геннадій Тимченко - хоча б тому, що він давній друг і союзник Путіна, з початку 1990-х років, коли Санкт-Петербург називали "Диким Сходом", міркують автори статті."У 1991 році, коли Путін влаштувався в адміністрацію мера Санкт-Петербурга Анатолія Собчака, Тимченко виїхав до Фінляндії, де став ключовою фігурою у збуті нафти на північному сході Росії та в її експорті. Путін тим часом допомагав новим нафтозбутовим компаніям зареєструватися і знайти нерухомість в місті для довготривалої оренди", - йдеться в статті."Чи була вигідна ця політична дружба Gunvor - компанії, заснованої Тимченком у 1997 році? - міркують автори публікації. - І Путін, і Тимченко стверджують, що вони не чіпали справ один одного, і заперечують, що їхня дружба могла приносити фінансовий прибуток обом сторонам"."Їм часто доводилося спілкуватися з ділових питань, - каже колишній партнер Тимченка, який тепер проживає в Лондоні.
- Тимченку були потрібні експортні квоти на нафту, і йому був потрібен Путін для вирішення проблем з прокомуністичною адміністрацією Санкт-Петербурга. Там постійно відбувалися рейди податкової поліції"."І Кремль, і Тимченко заперечують ці заяви", - зауважує видання."США, здається, надсилають меседж західним інвесторам: Тимченко та інші в найближчому оточенні Путіна - неблагонадійні, і натякають російському президентові, що вони знають деякі секрети про те, де заховані його скарби", - підсумовують автори.У судовому позові, який подано в США, "близьких союзників президента Путіна звинувачено в рекеті", повідомляє The Times. "У матеріалах судової справи, з якими ознайомилася The Times, стверджується, що в нестабільні роки після розпаду СРСР Олексій Міллер, один з близьких союзників Путіна, був причетний до незаконного захоплення прибуткової нафтової компанії", - пише журналіст Девід Тейлор.Згідно з позовною заявою, російські компанії "Лукойл" і "Газпром" нібито "займалися організованою міжнародною злочинною діяльністю", яка спричинила "серйозні фізичні напади".
Ці звинувачення заперечуються, зазначає кореспондент.У центрі позову - доля компанії "Совекс", заснованої у 1995 році. Вона контролювала постачання авіаційного палива в петербурзькому аеропорту "Пулково". Позивач, бізнесмен Макс Фрейдзон, який пізніше покинув Росію, був її співвласником.На момент створення "Совекс" Володимир Путін керував комітетом із зовнішніх зв'язків мерії Петербурга. "Міллер, який служив у цьому комітеті, - один з тих, хто перебуває в центрі судового позову. Нині Міллер - голова правління "Газпрому", - йдеться в статті.Докладно виклавши суть позовної вимоги, автор додає, що юристи "Лукойлу" домоглися відхилення позову, поданого в Нью-Йорку, але Фрейдзон оскаржить це рішення. 12 березня суддя Аналіза Торрес ухвалила, що справу слід закрити, погодившись з аргументом "Лукойлу", що вона має розглядатися в Росії.Ще одна стаття в The Times нагадує обставини обробки журналістського запиту, який у травні був скерований двома англомовними виданнями прес-секретарю Володимира Путіна.The Times цікавили "переважно взаємини Путіна з людьми, які працюють у Росії на найприбутковіших і найвпливовіших постах".
Одне із запитань було пов'язане зі справою компанії "Совекс": за деякими даними, в 1995 році Путін, у той час заступник мера Санкт-Петербурга, отримав 4% акцій цього підприємства за сприяння в його реєстрації. Суд Нью-Йорка нині розглядає позов російського бізнесмена Максима Фрейдзона, який стверджує, що у нього незаконно відібрали частку в "Совексі", зазначає автор статті. За його словами, "тема особистого статку президента давно вже зарекомендувала себе як надзвичайно непрозора".На травневій прес-конференції Пєсков зачитав адресовані Путіну запитання, зазначивши, що його "аж кинуло від такого ультимативного тону і стилістика допиту". Як пише в сьогоднішній статті The Times, одне із запитань, на яких Пєсков зупинився детально, було таке: "Чи правда, що Путін в 1990-х схвалив будівельній корпорації "Двадцятий трест" позику на суму 23 млрд рублів, а власники "Двадцятого тресту" дали йому грошей на особисті потреби і допомогли в будівництві дачі?""Песков, мабуть, відповідаючи на першу частину запитання та ігноруючи другу, вимовив: "На ті часи, можливо, це 23 млн, але важко сказати", - йдеться в статті.Сам Путін, за словами Пєскова, "був досить здивований [запитаннями], оскільки такий надмір наклепів, який намагаються сфабрикувати, причому в таких шанованих ЗМІ, він трохи вражає".Переклад InoPressa
