Європа загрузла в черговій кризі. Цього разу не економічній, а соціальній. Старий світ наповнила небачена досі кількість біженців. Цього тижня глава Єврокомісії Жан-Клод Юнкер повідомив, що від початку року 500 тис. людей прибули до Європи з Африки, Близького і Середнього Сходу в пошуках кращої долі. Навіть такі багаті країни, як Німеччина, виявилися не готові до цього потоку мігрантів. Що вже казати про кризову Грецію та Угорщину, яка не бачила такого переселення народів з часів нашестя гунів.
Говорять цифри
Основну масу біженців взяли на себе Греція, куди прибули, за словами глави ЄК, понад 200 тис. біженців, Угорщина, де зафіксовано прибуття близько 150 тис. вимушених переселенців, та Італія - 120 тис. біженців.
ООН днями надала дані щодо морської міграції до Європи. Так, від початку 2015 р. понад 365 тис. осіб перетнули Середземне море, щоб дістатися до Європи і попросити притулку. При цьому за вісім місяців в дорозі майже 2900 людей загинули, намагаючись перетнути море у переповнених човнах.
Кількість біженців, переважна більшість з яких сподіваються потрапити до Німеччини,
останнім часом помітно зросла. У липні морем до ЄС прибуло 75 483 людини. У серпні ж їх кількість склала вже 129 843 осіб. На територію Греції човнами нелегальних перевізників прибуває вдвічі більше людей, ніж до Італії. За перевезення однієї людини з Туреччини до Греції оплата становить близько 1120 євро, підрахували в ООН. Мігранти – це золота криниця для балканських ділків, які організовують транзит з Азії та Африки до країн ЄС.
Трохи більше половини всіх біженців прибули до Європи із Сирії. 14% походять з Афганістану, 8% - з Еритреї, 4% - з Нігерії і 2% - з Іраку. 72% біженців - чоловіки, 13% - жінки, решта - діти.
За прогнозами ООН, лише за 2015-2016 рр. до Європи морем прибудуть щонайменше 850 тис. мігрантів і біженців: 400 тис. цьогоріч і 450 тис. – наступного року.
"Ці цифри вражають, а деяких і лякають. Однак зараз не час лякатися, а час вживати узгоджених і рішучих дій зусиллями Євросоюзу, його членів та його інститутів. Врегулювання міграційного кризи є і має залишатися найпершим пріоритетом для Євросоюзу", - вважає глава Єврокомісії.
За словами Юнкера,
Європа не повинна боятися біженців, оскільки кожен європеєць у різні часи був біженцем. "Втекли від релігійних і національних гонінь, від фαшизму, від громадянських воєн, від комунізму, - сказав він. - Ми ніколи не повинні забувати, чому надавати притулок і дотримуватися фундаментального права на притулок є настільки важливим".
Число біженців в Євросоюзі сьогодні становить лише близько 0,11% населення ЄС, тоді як, наприклад, у Лівані їх число досягло 25% населення. У ЄК пропонують країнам ЄС терміново прийняти додатково 120 тис. біженців, які перебувають сьогодні в Греції, Італії та Угорщині. При цьому країни ЄС вже зобов'язалися розселити 40 тис. біженців. Відповідні пропозиції будуть винесені на обговорення в Брюсселі 14 вересня. Загалом йдеться про прийом 160 тис. людей.
При цьому європейська статистика зазвичай замовчує, що, приміром, у Німеччині близько 5% населення сповідує іслам (переважно турки), у Франції – 6-8%, в Бельгії – 5-6%. Це вихідці з Азії та Африки, які тривалий час живуть у цих країнах. Проблема ісламізації Європи обговорюється давно. Деякі вчені порівнюють її з "варваризацією" Римської імперії у IV-V ст.,
коли орди мігрантів зі Сходу розселилися на європейських теренах. Сама імперія не вистояла під ударами орд і розвалилася.
Чи зможе Європа витримати такий потік нежданих гостей? Світлини місць концентрації мігрантів схожі на знімки наслідків урагану – гори сміття, зіпсоване майно, погіршення кримінальної обстановки. Проте в ЄС все ж на перше місце ставлять гуманність і закликають вирішити проблему з користю для людини.
Звідки біжать люди
Як вже говорилося, біженці переважно приїжджають з таких охоплених війною країн Північної Африки і Західної Азії, як Лівія і Сирія, а також Ірак, Афганістан, Еритрея. У минулому Лівія була найбагатшою країною в Африці за рівнем доходів на душу населення. Жителі цієї країни могли користуватися такими матеріальними благами, як безкоштовне медичне обслуговування, безкоштовне житло і безкоштовна освіта. Незважаючи на обмеження експорту нафти, в Сирії під керівництвом Партії арабського соціалістичного відродження (Баас) існували політична стабільність, соціальний спокій, був зареєстрований високий рівень культури, освіти, народного благополуччя.
Однак за кілька років життя звичайних громадян там перетворилася на пекло. Виною всьому – громадянські війни.
"Арабська весна" у 2011 р. розколола Лівію і Сирію на частини. У Лівії повстанцям за підтримки західних країн вдалося повалити диктатора Муаммара Каддафі, однак стабільності і процвітання там не додалося. Країну вкинули в безодню внутрішніх конфліктів, відбулося різке падіння економіки, її населення перетворилося на безпритульних біженців. У країні панувала розруха, майже половина сирійців залишилися без даху над головою, і 4 млн людей стали біженцями. Щойно в Лівії почався хаос, її працездатне населення стало залишати країну. Переважно шлях лівійців лежав до Італії. Багато з них потонули в дорозі у переповнених човнах. Острів Лампедуза став справжнім перевалочним табором для біженців.
У Сирії своя опозиція також дісталася до зброї і розгорнула військові дії проти режиму авторитарного правителя Башара Асада. При цьому конфлікт тут більшою мірою був спровокований релігійними розбіжностями, ніж у Лівії. Опозицію знову підтримали США та ЄС. Проте в Сирії режим Асада зміг встояти,
не в останню чергу завдяки підтримці Росії. Але громадянська війна триває ось уже чотири роки, і кінця їй не видно. Країну залишили понад 4 млн осіб, частину прийняла Йорданія, Туреччина, але умови життя в таборах в обох країнах залишають бажати кращого. Така розруха пішла на користь екстремістським силам на кшталт "Аль-Каїди". А "Ісламська держава", яка виникла з нізвідки і за лічені місяці стала грізною силою, остаточно зруйнувала звичне життя людей на Близькому Сході. Ісламісти захопили північ Іраку, частину Сирії, а в місті Ракка заснували свою столицю. Крім цих країн, ІДІЛ або підконтрольні їй угруповання також беруть участь у бойових діях в Афганістані, Пакистані, Лівії, Єгипті, Ємені, Нігерії, ведуть терористичну діяльність в деяких інших країнах. Близько 8 млн людей потрапили під контроль фанатиків. Тисячі були страчені.
У Нігерії активізувалося угрупування "Боко Харам", яке вбиває людей, щоб зупинити проникнення західних цінностей. На півночі країни жити стало практично неможливо. В Еритреї тоталітарний режим з 1993 р. веде війну і застосовує репресії.
Єгипет після повалення Хосні Мубарака ніяк не може знайти спокій і стабільність. Це стосується й Афганістану, де таліби не дають центральному уряду стабілізувати ситуацію.
І якщо раніше міграція до Європи була переважно спорадичною, то сьогодні це великий бізнес і великі потоки. Бізнес нечестивих ділків на долі постраждалих від війни людей.
До Європи біженці потрапляють переважно трьома шляхами: найбільше людей вибирає дорогу через Туреччину, звідти - на грецькі острови. Другий шлях веде з Лівії через острів Лампедуза або Сицилію до Італії. Третій - через Західну Африку і Гібралтар до Іспанії.
Самі по собі біженці не можуть подолати Середземне море. Для цього їм потрібен транспорт. Його люб'язно надають контрабандисти, які працюють у Північній Африці. Опорний пункт контрабандистів - авіабаза Саба в Лівійській пустелі. Колись Саба була великим центром армії Каддафі, тепер же її контролюють два племені, які співпрацюють на ґрунті нелегального заробітку. Однак, діставшись до Саби, тяжкий шлях мігранта на цьому не закінчується. Оскільки грошей у втікачів на оплату власникам човнів практично ніколи немає,
їх треба заробити. Контрабандисти відправляють біженців на роботу до різних лівійських міст. Кілька тижнів чоловіки працюють на будівництвах, жінок часто змушують займатися проституцією. Останній етап втечі є найбільш небезпечним – подорож через Середземне море. Оплата за це - близько 2 тис. дол. Рейс на несправному човні, без їжі і води може тривати навіть тиждень. Тисячі добираються до Європи, сотні тонуть, не побачивши берега.
Через Лівію потік налагоджено добре, адже центральна влада країни не контролює великі території на сході країни. Шлях через Гібралтар і Босфор більш складний, оскільки прикордонники Туреччини, Іспанії та Марокко придушують ці потоки. Крім того, влада Угорщини будує на кордоні із Сербією стіну, яка покликана захистити країну від потоку нелегальних мігрантів. Туреччина змушена розселяти на своїй території десятки тисяч тих, кого не пустили до Європи. А ось Італія змушена оформляти людей, які добралися морем. Італійці, яких ситуація з біженцями хвилює більше за інших, готові вирішувати проблему військовим шляхом. Міністр оборони Роберта Пінотті вже заявила,
що її країна знає, де розташовані бази контрабандистів, а також володіє достатніми ресурсами, щоб завдати по них військових ударів. І кілька країн ЄС готові підтримати такий підхід.
Велике переселення народів
У IV-VI ст. нашої ери Європа здригалася під ударами мігруючих з південного сходу племен. Ця подія перевернула Європи з ніг на голову, зрівняла із землею одну з найсильніших держав в історії – Римську імперію, що призвело до змішання античних народів і навіть заклало расові, етнічні та гендерні основи сучасного світу.
З початком переміщення в Європі таких народів, як германці, готи, вандали і франки, яких від початку 350-х років нашої ери стали витісняти на Захід слов'яни, алани, гуни, континент під пануванням Риму прийшов у безлад. Спочатку все змішалося в нинішніх російських і українських степах, у Північному Причорномор'ї, на північному сході Європи, а потім і на півдні. Сильний у той час Рим, який вважав, що зможе зупинити народи, яких він називав "варварами", був розчавлений і розділений на дві частини. Захід незабаром упав, і на території колишньої імперії стали домінувати нові народи.
Після цього переселення в Європі виникли німці, французи, англійці та інші народи.
У нас ці події умовно називають "Великим переселенням народів". Англійці знайшли схожий еквівалент — "міграційна епоха", а французи обрали за прикладом римлян говорити про "вторгнення варварів". І нікого у Франції не хвилює, що їхній народ сам був прирівняний в античному світі до варварів і брав участь у переселенні. Цікаво й те, що під час тих подій виникли угорці, що прийшли зі Сходу, однак сьогодні не бажають розуміти потреб мігрантів.
Сьогоднішній Євросоюз нагадує Римську імперію. Розвинена в порівнянні із сусідами цивілізація, потужна економіка, величезна територія і разом з тим – нерівномірний розвиток регіонів, проблеми на околицях (Греція, Велика Британія, Піренеї), ослаблення позицій на світовій арені, соціальні проблеми. Нове нашестя зі Сходу може зруйнувати цей світ. Перші проблеми вже давно проявилися з погромами чорношкірих у Франції і боротьбою турків за права в Німеччині.
Але це дрібниці в порівнянні з терористичною загрозою, яка нависла над західним світом протягом останніх десятиліть.
Європейські спецслужби і до цього не на 100% справлялися з обов'язками щодо протидії тероризму. Ми пам'ятаємо нещодавній розстріл редакції сатиричного журналу "Шарлі Ебдо" в Парижі, стрілянину, вчинену терористом Мохаммедом Мера в Тулузі, вибухи в Лондоні і Мадриді.
США вважають, що екстремістські угруповання, включаючи "Аль-Каїду" та "Ісламську державу", планує нові теракти, у тому числі в Європі. У серпні 2014 р. США та їхні союзники почали військово-повітряну операцію проти бойовиків ІД в Іраку і Сирії. У даний час посилюється ймовірність того, що проти Сполучених Штатів, а також їхніх партнерів з числа західних країн та учасників коаліції будуть зроблені відповідні напади терористів, повідомив Держдепартамент. Ймовірність терактів в Європі буде зберігатися у міру того, як члени ІД з числа європейців будуть повертатися із Сирії та Іраку.
Днями британський таблоїд Sunday Express з посиланням нібито на джерело в "Ісламській державі" написав, що понад 4 тис. бойовиків терористичної організації проникли в країни Європейського союзу під виглядом біженців. Нібито бойовики вливаються у потік біженців у портах турецьких міст Ізмір і Мерсин,
звідки через Середземне море прибувають до Італії. Після цього бойовики вирушають до інших європейських країн, зокрема до Швеції та Німеччини.
Підтвердження цієї інформації немає, однак ІД не розмінюється на напівзаходи, всюди демонструючи свою жорстокість. На початку року лівійські бойовики, пов'язані з ІД, опублікували в інтернеті відео страти 21 єгипетського християнина-копта. Звертаючись в об'єктив відеокамери, чоловік у масці пообіцяв помститися Європі. "А тепер, - сказав він, - ми перебуваємо тут, на південь від Риму на ісламській землі Лівії. Ми посилаємо вам ще одне попередження". Звучали також загрози наповнити Європу сотнями тисяч біженців і своїх прихильників.
Схоже, це розуміють і в керівництві ЄС. Ангела Меркель вже попередила співтовариство про зростаючу загрозу з боку джихадистів. Перші ластівки прилетіли з Угорщини, де, за повідомленнями телеканалу M1, спецслужби виявили серед біженців двох екстремістів. Їх особи були встановлені за фотографіями в соціальних мережах. Є інформація про перевертнів у Данії, Німеччини і Болгарії. Журналісти навіть оприлюднили фото терористів.
Ще недавно більшість з них воювали в Сирії і можуть загрожувати безпеці в ЄС. Переважно бійці ІДІЛ прибувають до Європи за підробленими сирійським паспортами. Уряду і спецслужби країн, які зараз переживають навалу біженців, закликають уважно стежити за переселенцями і ретельно перевіряти, хто перетинає кордони. "Не можна виключати можливості того, що терористи в'їжджають під виглядом біженців, але німецькі органи безпеки докладно оглядають всіх мігрантів", – заявив шеф федеральної поліції Німеччини Дітер Романн.
Розділена Європа
В Євросоюзі назріває розкол на ґрунті розподілу потоку біженців. Східноєвропейські країни одна за одною виступають проти введення квот. В Австрії звучать заклики до фінансового тиску на держави, які поступаються принципами європейської солідарності і відмовляються від рівномірного розселення біженців. Угорський прем'єр Віктор Орбан заявив, що проблема мігрантів – це проблема не всієї Європи, а Німеччини. Мовляв, їдуть вони не до Угорщини, а до Німеччини, а значить, і займатися цим повинна німецька влада. "Від нас вимагають оформити біженців,
ми їх оформимо", - заявив Орбан.
Німеччина, Франція, скандинавські країни виступають за спільне рішення проблеми. Абсолютним лідером Євросоюзу за кількістю прийнятих переселенців залишається Німеччина. Ангела Меркель сказала, що влада країни прискорить процедуру надання притулку і виділить додаткові кошти на допомогу біженцям, але підкреслила, що сама Німеччина не може вирішити цю проблему, і закликала інші країни-члени ЄС вжити таких же заходів.
Раніше німецькі власті оголосили про виділення ще 6 млрд євро на потреби біженців. Згідно з цим планом, в країні будуть побудовані нові табори для біженців приблизно на 150 тис. осіб. Також будуть виділені додаткові кошти на програми з вивчення мови та інтеграцію мігрантів.
Багато експертів вказують, що до нинішньої ситуації призвела недалекоглядна політика ЄС в попередні роки. Ще з 2011 р., коли біля узбережжя італійського острова Лампедуза потонуло судно, що перевозило від 700 до 950 мігрантів, було вирішено посилити патрулювання вод Середземного моря, щоб мати можливість допомогти тим, чиє судно зазнає катастрофи.
Зараз в операції "Тритон" задіяні кораблі і прикордонники з 19 країн, плюс сили агентства FRONTEX, яке займається охороною кордонів ЄС. На ці дії ЄС виділив лише близько 100 млн євро на рік, а сама програма не дала очікуваних результатів.
Єврокомісія з подачі Італії хоче боротися з контрабандистами, які розгорнули бізнес по той бік Середземного моря. Однак союзників у цій боротьбі в Африці знайти важко – після "арабської весни" регіон лихоманить, а уряди там слабкі.
Крім того, ЄС намагається розвантажити власті Італії, Мальти та Греції, які першими приймають мігрантів. У таборах для біженців не вистачає місць і коштів навіть на їжу. Нові табори відкривають Німеччина, Франція, виділено гроші країнам Центральної та Східної Європи. Однак у Прибалтиці, Угорщині, Чехії, Словаччині власті неохоче йдуть назустріч Брюсселю. Сильними є антиміграційні настрої й у Великій Британії. В Йорданії, де перебуває 1,2 млн біженців із Сирії, або в Туреччині, де їх 1,8 млн, над європейськими суперечками про те, що робити з кількома десятками тисяч осіб, можуть тільки посміятись.
Єврокомісія навіть погодилася надати фінансову допомогу Туреччини, Йорданії та Лівану для розміщення біженців. Брюссель готовий давати гроші, лише б мігранти не доїжджали до Європи, проте й на Близькому Сході далеко не всі готові розділити європейський тягар.
Йдеться про Саудівську Аравію, Катар, Кувейт. Ці благополучні країни не прийняли жодного біженця. В Європі про це говорять відкрито і роздратовано. У майбутньому ситуація навряд чи зміниться, адже в тій же Саудівській Аравії сирійців вважають ворогами.
Європі варто сподіватися лише на свої сили. Але їх вже не вистачає. Деякі гуманітарні місії ООН на межі банкрутства. При цьому Європа не може закрити двері для мігрантів, у неї немає на це морального права. Хоча праві сили в ЄС цілком собі можуть це дозволити. Акції розправи проти мігрантів почастішали. У тій же Німеччині невідомі підпалили один із гуртожитків, в якому тулилися біженці. У Греції на острові Лесбос табір мігрантів закидали "коктейлями Молотова". Атакували біженців в Угорщині. Лідери ЄС у серйозних роздумах. Від успішного вирішення проблеми біженців залежить майбутнє самої Європи.
Сергій Звиглянич
