Близько 50 тисяч поляків загинули від політичних переслідувань в 1944-1960 роках. Про це кореспондент Gazeta.uaдізнався від Яцека Павловіча з Інституту національної пам'яті Польщі, приїхав до Вінниці на відкриття виставки "Мовчки, кличуть" у Вінницькому краєзнавчому музеї. Експозиція присвячена пошуковим роботам останків жертв комуністичного режиму у Варшаві.
"Ховали розстріляних по всій країні у братських могилах. В них від кількох сотень до кількох тисяч осіб, - розповів вчений. Одним із останніх досліджених місць є поле "Л" повонзковського військового кладовища у Варшаві. Порівняно недавно знайшли документи, які вказали на це місце. Воно спеціально було засипане землею із щебенем і закинуте. Там поховано близько 300 в'язнів, яких визнали особливо небезпечними для держави. Ховали у ямах по 4-9 осіб. Серед них багато представників польської військової еліти. Розкопки їх решток ще продовжуються."
Протягом 2012-2014 р на полі "Л" ексгумовано 198 осіб. Більшість з них мають отвори від куль пістолета в потилиці.
"На виставці представили фотографії, які детально зафіксували розкопки поховань і дослідження людських решток.
Також частину стендів відвели для відображення життя трьох чоловіків та однієї жінки, яких розстріляли. Були професійними військовими і стали жертвами тоталітаризму. На фото вони із сім'ями та колегами", - поділився Павловіч.
На відкритті виставки показали фільм "Поле "Л" про розкопки на згаданому варшавському цвинтарі. Присутні змогли на власні очі побачити як археологи дістають людські рештки із ям, описують, беруть аналізи і пакують. Там же, на місці брали свідчення та проби для аналізу ДНК у нащадків загиблих.
"Фільм нагадав мені кадри з розкопок на місці поховань розстріляних НКВС у Вінниці в 1943 році. Тоді у місті була міжнародна комісія зібрана німцями, яка проводила ексгумацію жертв комуністичного режимі. Ту хроніку випадково виявили у Київському архіві кіно фотодокументів в 1992 році. Коли я вперше його побачила, то єдине запитання було: як зміг зберегтись такий фільм. Все виявилось дуже просто. На коробці з цією плівкою була назва "Жертви фαшизму" і так його ніхто й не переглядав. Лише коли після розпаду Союзу проводили інвентаризацію, архівісти вникли в суть фільму. Ці кадри дуже важкі, але це наша історія", - поділилась враженнями директор Вінницького краєзнавчого музею Катерина Висоцька.
