Слід припинити перекладати провину, роздавати поради і гадати, що відбуватиметься далі. Як зауважив Джордж Оруелл, це може бути принизливим досвідом, тому що наші прогнози часто відображають наші надії і страхи, а не ретельний аналіз ситуації. Крім того, бичувати політиків і видумувати тактику, яка не має жодного шансу бути застосованою, легше, ніж поглянути у майбутнє. Тим не менше, холоднокровний аналіз нинішнього конфлікту у Сирії та Іраку і його наслідків у Лівії і, останнім часом, у Франції, відіграв би велику роль.
Можна передбачити, що запобігаючи катастрофічному нападу, такого за масштабом, як 11 вересня в Америці, США не будуть докладати великих зусиль, щоб викорінити Ісламську державу, насамперед звільняючи місто Мосул. Президент Обама ясно дав зрозуміти, що він вважає це намарне. Не слід очікувати, що президент, який зобов’язався закінчити війни на Близькому Сході, під кінець президентства відправить десятки тисяч піхотинців назад в Месопотамію (на даний час набагато влучніший термін, ніж Сирія та Ірак, які на практиці більше не існують як держави).
Трохи більш бомбардування, ще кілька десантно-диверсійних рейдів, додаткові навідники і коректувальники вогню – можливо, але сухопутні війська – ні. Він діятиме всупереч інстинкту і судженням. Курди і іракська армія можуть зібрати всі свої ресурси; російські, іранські і шиїтські військові можуть зробити те ж саме… Але, щоб відвоювати назад будь-яке велике місто і, насамперед, Мосул потрібно багато сил. Щоб зробити це в американський або ізраїльський спосіб, означає оточити його, переконуючи населення піти, а потім наполегливо торувати собі дорогу, розміщуючи міни-пастки, засідки, будуючи бункери і тунелі, використовуючи всі переваги ретельно зібраної розвідки і детального спостереження, а також широкого спектру малопотужної високоточної зброї. Навіть в такому випадку, збитки для інфраструктури і втрати серед цивільного населення будуть значними.
Тому Ісламська Держава продовжуватиме контролювати територію в Іраку і Сирії. Мосул, місто, до вторгнення Ісламської Держави з кількістю населення 2,5 млн, потребуватиме операції з розчистки більшого масштабу, ніж у Фаллуджі (до війни кількість населення 300,
000) чи міста Газа, куди нещодавно вторглися десятки тисяч добре вишколених ізраїльських військ. Це питання не розглядається, а якщо розглядається, то однозначно не Штатами. А думати, що іракські війська і сунітські племена зроблять те, що вони зробили у 2006-2008 роках по знищенню Аль-Каїди у меншому і менш досвідченому Іраку, це означає фантазувати.
Іракські солдати і племінні сили дійсно сміливо боролися, але вони знали, що вони у союзі зі Сполученими Штатами. Вони могли бачити танки і бойові вертольоти, впевнених солдатів і морських піхотинців, що йдуть в бій з ними. Вони не матимуть такої підтримки на цей раз, і вони це знають. Їх можна тероризувати і, як усе свідчить, так і є.
Російський метод простіший, і Путін застосовував його раніше. Найбільш відомий приклад – це у столиці Чечні Грозному у 1999-2000 рр.: зрівняв з землею місто, стріляв по всьому, що рухалось, і відновив його, поставивши на чолі підзвітного управителя. Але сьогоднішня Росія, яка, можливо, і вражає стратегічно, може не мати достатньо ресурсів і, ймолвірно, не хоче вбивати десятки або сотні тисяч арабів-сунітів,
тим самим розпалюючи свою власну внутрішню мусульманську проблему.
Ісламська Державу буде також не так легко придушити. Вона показала, що чудово здатна витягувати гроші з багатьох джерел. Це чіпкий паразит, і хоча він поплатився тисячами, однак, як і раніше, отримує новобранців і адаптується до безперервного бомбардування з повітря. Нема причин думати, що це завершиться.
Тому Ісламська Держава продовжуватиме існувати і, за останніми звітами, пустить коріння у ряді країн. Привабливість її жорстокості, релігійної чистоти і апокаліптичної віри не зменшиться. Насправді, якраз навпаки, чим довше вона протистоятиме «нечестивій коаліції» Сполучених Штатів, Європи, Росії, персів, і шиїтів, тим більше зросте. Водночас, також малоймовірно, що сирійська громадянська війна буде вирішена, і, насамперед, що Башар Асад відновить контроль над більшою частиною своєї зруйнованої країни. Зараз він покладається на іноземне озброєння і армії, його власна база алавітів вичерпана. Його союзники, можливо, готові посилати тисячі військових, щоб він продовжував війну, але вони навряд чи нададуть десятки чи сотні тисяч,
щоб відновити його владу. Якби це відбулося, слід очікувати, що країни Перської затоки більше б підтримали його опонентів, включаючи Ісламську Державу та інші джихадистські рухи. Крім того, у світлі погіршення російсько-турецьких відносин і наявністі диктатора-ісламіста на чолі турецького уряду, Анкара цілком може надати підтримку повстанцям, у тому числі Ісламській Державі. З цих та інших причин, ті, хто думають, що мовчазна американська підтримка російсько-іранської гегемонії у цьому регіоні в ім’я стабільності бажана або можлива, хай краще подумають ще раз. Такого роду угоди диявола просто розпалюють ще більше насильства. Ми знаходимося на початку або, в кращому разі, на початку середини етапу порочного кола насильства. Згадаємо лише про табори біженців у Йорданії, Лівії і Туреччині.
Який досвід мають підлітки у цих таборах? Яке майбутнє чекає на них? Скількома вбивствами, завданням шкоди, зґвалтуваннями вони захочуть помститися? У цих таборах криється нескінченне джерело новобранців для джихаду, і вони пройдуть свій шлях у боротьбі. Будуть і якісь острови стабільності на Близькому Сході.
Ізраїльтяни будуть стримувати прямі напади, і допоможуть Друзи (релігійна спільнота, розташована перш за все в ЛіваніІзраїлі і Сирії традиційна релігія якої почала відгалуження від ісмаїлітської секти ісламу але унікальна в поєднанні гностицизму неоплатонізму і інших філософій. Теологічно, друзи вважають себе «ісламською сектою») позбутися комунальним анклавам під їх егідою. Курдська квазі-держава стане все більш реальною, і Сполучені Штати спокійно визнають цей факт, озброївши її до зубів. Йорданія може втриматись, хоча хашимітському королю, можливо, доведеться боротися ще раз за існування своєї монархії.
Ми можемо передбачити іскри, які роздмухають вогнища. Другий російсько-турецький інцидент – ракета S-400, що збиває турецький F-16, інший російський збитий літак, нальоти на російські чи турецькі бази з підконтрольних їм районів, можливо, і не призведуть до війни, але можуть призвести до більших смертей, ніж ми до цього бачили. Чи повинна тоді Туреччина посилатися на статтю 5 Договору про Північноатлантичний союз, а Росія демонструвати вразливість Заходу на інших фронтах – відгуки Сирійської війни могли б дійти аж до країн Балтії.
Більш нагальне питання: потік біженців до Європи може бути знижений, але не зупиниться, якщо Європейський Союз закриє свої двері. Якщо так, то це може бути одним з чинників, які у підсумку призведуть до розпаду ЄС. Якщо ні, то зростання огидливих правих партій в ядрі Європи може привести до іншого роду кінця.
Наступний американський президент, ймовірно, зробить більше, щоб взяти на себе ініціативу в цій кризі, але не набагато. Займе не менш як шість місяців, щоб повністю укомплектувати уряд (це ви хочете зробити, якщо збираєтеся йти на війну), але що ще більш важливо: який президент хоче почати свій термін з відправки війська на Близький Сход? Навіть якщо президент хоче цього і знищить Ісламську Державу і звільнить Мосул, що тоді – передасть назад в руки рука підконтрольній іранській державі зі штаб-квартирою в Багдаді, у той час як шиїтські ополченці знову встановлять контроль у найбільшому іракському сунітському місті?
Дивно сприймати, як звичайну політику те, що коїться у цій частині світу. Чверть мільйона вбитих мирних жителів. Хімічна зброя використовується державою і повстанцями. Мільйони біженців. Виселення християн з великих районів, які вони населяли майже з часів Христа. Апокаліптична релігійна секта, яка побудувала ембріональну державу, практикує і поширює всякого роду варварства від розп’яття до часткового обезголовлення і в даний час контролює площу розміром з невелику європейську державу. Теракти у європейських столицях, на які ця держава надихає і які планує. Російські війська беруть участь в бойових діях на Близькому Сході, яких не було з початку 1970-х років. Іранські оперативники відкрито ведуть війну в країнах, які навіть не межують з Іраном. Майбутнє буде жахливим для тієї частини світу і всього, що межує з нею.
Еліот А.Кохен,
Переклад Оксани Вергелес, для ІА ZIK
