Слово "Карабах" походить від тюрксько-перської словосполучення, що означає "чорний сад". Етнічні вірмени воліють називати цю область Арцах, за стародавнім вірменському назвою регіону. На території Нагірного Карабаху є предметом недозволеного спору між Азербайджаном, в якому він перебуває, і його етнічним вірменським більшістю, яка підтримує сусідня Вірменія.
Вірмено-азербайджанські зіткнення почалися в Нагірному Карабасі ще в ХХ столітті. Після розпаду Російської імперії цей регіон увійшов до складу Азербайджанської демократичної республіки, що викликало опір вірменського населення. У липні 1918 року Карабах проголосили незалежною адміністративною одиницею з власним урядом. Два роки потому азербайджанські війська придушили опір вірмен, і Карабах увійшов до складу Азербайджанської РСР, формально маючи право на самовизначення.
Початок війни
У 1988 році Нагірно-Карабахська автономна область заявила про свій вихід з Азербайджанської РСР і вимагала приєднання до Вірменії. Політбюро ЦК КПРС розцінило це рішення як результат дій "екстремістів" і "націоналістів" і суперечить інтересам Азербайджанської та Вірменської РСР.
З розпадом Радянського Союзу, в кінці 1991 року, Нагірний Карабах оголосив себе незалежною республікою зі столицею Степанакартом. У Баку визнали цей акт незаконним і скасовано автономію Карабаху. Слідом за цим почалася карабахська війна, в ході якої регулярні вірменські частини повністю або частково захопили сім районів, яких Азербайджан вважав своїми. В результаті Азербайджан втратив контроль над Нагірним Карабахом.
В ході бойових дій загинули від 20 до 30 тис. чоловік. Етнічні азербайджанці, які до війни становили близько чверті населення регіону, бігли з Карабаху та Вірменії, а з Азербайджану були змушені тікати етнічні вірмени. Усього свої будинки покинули більше мільйона чоловік, причому жодна з етнічних груп не змогла повернутися.Статус Нагірно-Карабахської Республіки (НКР) як незалежної держави не визнали ніде, Азербайджан вважає її своєю окупованою територією.
Висновок перемир'я
У 1994 році за посередництва Москви, Киргизії і Міжпарламентської Асамблеї СНД було підписано перемир'я, що поклало кінець активних бойових дій в регіоні, але Карабах залишився під контролем Вірменії.
Після перемир'я конфлікт перейшов у стадію тління. Азербайджанці обурюються втратою землі, що, як вони вважають, належить їм по праву, в той час як вірмени не проявляють жодних ознак готовності віддати її назад.
На референдумі в грудні 2006 року, який в Азербайджані вважають нелегітимним, НКР схвалив нову конституцію. Президенти Вірменії та Азербайджану на періодичних зустрічах намагалися врегулювати ситуацію.
У 2009 році були розроблені принципи врегулювання карабахського конфлікту, відомі як "мадридські принципи". Вони передбачали повернення територій навколо Нагірного Карабаху під контроль Азербайджану, надання території проміжного статусу, проведення голосування про її правової належності та проведення миротворчої операції нарівні з міжнародними гарантіями безпеки. Принципи повторно озвучили 26 червня 2010 р. в канадському місті Мускока в спільній заяві президента РФ Дмитра Медведєва, президента США Барака Обами і президента Франції Ніколя Саркозі.
Тим не менш, встановити стабільний мир у Карабасі досі не вдалося, і суперечка навколо цієї території залишається одним із заморожених конфліктів пострадянської Європи.
Спалахи насильства
31 липня 2014 р. на вірмено-азербайджанському кордоні відбулися сутички між військами двох держав, в результаті яких загинули військовослужбовці з обох сторін. За версією Азербайджану ініціаторами були вірменські диверсанти, які намагалися перейти лінію дотику на території Агдамського і Тертерського районів. Офіційна позиція Вірменії свідчить, що азербайджанська диверсійна група проникла на територію невизнаної республіки і обстріляла вірменську територію з артилерії і стрілецької зброї.
Нове загострення конфлікту почалося в квітні 2016-го. За даними ООН, в результаті бойових дій загинули 33 людини. Азербайджан 3 квітня оголосив про припинення бойових дій в Нагірному Карабасі в односторонньому порядку, але запеклі бої тривають. Сторони конфлікту заявляють про значні втрати противника в ході боїв і обмежені власні втрати. У Міноборони Вірменії вже повідомили про знищення цілих азербайджанських підрозділів, в той час як Міноборони Азербайджану рапортувало про знищення командного центру Вірменії.
