Оригінал на сайті "РБК"
Прем'єр-міністр Ісландії Сігмундур Давид Гуннлейгссон у вівторок подав у відставку. Про неї оголосив міністр рибальства та сільського господарства і віце-голова правлячої Прогресивної партії Сігурдур Інги Йоханнссон, який займе його місце. Етична криза З неділі глава уряду опинився під вогнем критики опозиції: розслідування Міжнародного консорціуму журналістів-розслідувачів (ICIJ) за матеріалами панамської юрфірми Mossack Fonseca виявило, що Гуннлейгссон і його дружина Анна Сігурлейг Пальсдоттір таємно володіли зареєстрованою на Британських Віргінських островах офшорною компанією. У Рейк'явіку пройшли численні для Ісландії з її населенням у 330 тис. осіб протести: за даними Bloomberg, увечері в неділю в них взяли участь до 4 тис. людей, наступного дня — вже 10 тис. У вівторок ввечері повинен був відбутися ще один мітинг. Кожен сьомий громадянин острівної держави підписав петицію з вимогою відставки прем'єра. Опозиція внесла до парламенту вотум недовіри уряду. Складати із себе повноваження Гуннлейгссон спочатку відмовився: він заявив національному телебаченню,
що його кабінет показав хороші результати роботи, і було б несправедливо відправляти його у відставку. Він підкреслював, що від участі в офшорі відмовився ще в 2009 р., а активи, що є на рахунках компанії, були частиною спадку його дружини, які лежали без руху. У понеділок Гуннлейгссон з'явився в парламенті і зіткнувся з різкою критикою соратників по власній партії. У підтримці йому відмовив і Б'ярні Бенедіктссон, лідер Партії незалежності, партнера по правлячій коаліції.
"Люди відчули, що політична еліта переживає етичний колапс, — заявила в понеділок член альтингу від Піратської партії Біргітта Йонсдоттір. — Люди випробували такий же шок, як під час фінансової кризи 2008 року". Криза на ринку нерухомості у США тоді підкосила активно вкладывавшиеся в іпотечні облігації ісландські банки, а за ними і всю фінансову систему країни — крона стрімко поповзла вниз, люди вийшли на вулицю, а уряд Гейра Хорде пало. Колишній прем'єр-міністр в кінцевому рахунку потрапив під суд за халатність, що призвела країну до фінансової кризи, але був виправданий. Одним із власників облігацій збанкрутілих банків,
а отже, і вимагали розрахунку по боргах кредитором — виявився Гуннлейгссон, з'ясувалося з документів Mossack Fonseca. Забутий офшор У листопаді 2007 року Гуннлейгссон, на той момент ще журналіст і радіоведучий, і його майбутня дружина антрополог Пальсдоттир стали рівними частками власниками акцій офшорної компанії Wintris Inc., незадовго до цього зареєстрованої в юрисдикції Британських Віргінських островів. Компанія володіла облігаціями всіх трьох найбільших ісландських банків — Landsbanki, Kaupthing Bank і Glitnir — на загальну суму 3,6 млн євро. У 2008 році вони збанкрутували і були націоналізовані.
На наступний рік Гуннлейгссон почав політичну кар'єру: він очолив ісландську Прогресивну партію і був обраний до парламенту країни. Хоча місцеве законодавство і вимагало, щоб депутати декларували перевищує 25% участь в компаніях, Гуннлейгссон ніколи не повідомляв про свою частку в Wintris Inc. У грудні 2009 року Гуннлейгссон продав Пальсдоттир свою частку в Wintris Inc. за 1 дол., випливає з опублікованих ICIJ документів. Після того як Пальсдоттир стала його дружиною в 2010 році,
Гуннлейгссон не став включати в декларацію відомості про належну їй компанії — кредиторі трьох найбільших банків країни. У декларації офшор не з'явився, навіть коли в 2013 році політик очолив уряд країни. Конфлікт інтересів став очевидний, коли кабінет Гуннлейгссона скасував податок 39% з будь-якої суми, яку іноземні кредитори (серед яких — компанія Wintris) отримували з ісландських боржників. Експерти, думку яких наводить Süddeutche Zeitung, вважають, що це рішення коштувало ісландському бюджету понад 2 млрд євро. Про претензії на адресу Гуннлейгссона стало відомо за півмісяця до публікації масиву розслідувань ICIJ. В середині березня прем'єр давав інтерв'ю ісландським і шведським журналістам, які співпрацювали з Süddeutsche Zeitung. Ті запитали його частці в офшорній компанії — питання привів прем'єра Ісландії в замішання, він став відговорюватися, а після уточнюючих питань припинив інтерв'ю. Через кілька днів Пальсдоттир написала у себе в Facebook, що завжди була єдиним власником Wintris, а Гуннлейгссон був названий одним з власників компанії за помилку.
Коли вони планували весілля в 2009 році, вони нібито виявили цю помилку виправили її.
Süddeutsche Zeitung знайшла співробітника супроводжував реєстрацію офшору люксембурзького відділення банку Landsbanki, який у 2007 році звертався до Mossack Fonseca. Можливість такої помилки він назвав "вкрай малоймовірною": банк запитував у Mossack Fonseca довіреність на Гуннлейгссона і Пальсдоттир. У листі говорилося, що в Wintris Inc. їм належатиме по 50%. У березні 2008 року компанія відкрила рахунок у швейцарському Credit Suisse. На шляху до відставки Масові протести загнали Гуннлейгссона в кут. "Це повний крах довіри між прем'єр-міністром, урядом і народом, — пояснив Deutsche Welle лідер Соціал-демократичної партії Ісландії Крістіан Бургес. — Люди запитують, чи навчилися ми чого-небудь, чи ми отримали той же уряд, який діє так само, як і попередній". На третій день протестів члени Партії незалежності дали зрозуміти, що готові залишити кабінет. Прем'єр вирішив ризикнути, оголосивши, що у разі розпаду коаліції буде наполягати на оголошення дострокових виборів, що було б невигідно його партнерам — їх лідер Бенедиктссон і сам опинився серед фігурантів "панамських паперів".
Здавалося, прем'єр отримав відстрочку — вибори може призначити президент Олавур Рагнар Грімссон, а той після зустрічі з прем'єром заявив, що прийме рішення тільки після консультацій з обома партіями. Але до вечора, після повторної зустрічі з керівництвом власної партії, Гуннлейгссон вирішив все-таки подати у відставку. Прем'єром стане міністр рибальства Йоханнссон, а Гуннлейгссон збереже за собою лідерство в партії. Така рокіровка дозволить прогрессистам утримати контроль над урядом — вони вже запропонували Партії незалежності затвердити перестановки. Бенедиктссон, у свою чергу, погодився провести переговори з Йоханнссоном. Не тільки прем'єр Б'ярні Бенедиктссон, лідер праволіберальної Партії незалежності і міністр фінансів і економіки, за даними ICIJ, разом з двома неназваними партнерами володів компанією Falson на Сейшельських островах. Цю компанію вони нібито придбали через люксембургское відділення Landsbanki в 2005 році. Незабаром після цього Falson випустила серію акцій на пред'явника, що нерідко використовується для збереження імені власника в таємниці.
За версією самого Бенедиктссона, він придбав Falson для управління своїми чотирма квартирами в Дубаї. У 2009 році, очоливши Партію незалежності, він продав цю нерухомість собі в збиток, і вже на наступний рік офшорна компанія Falson була ліквідована.
Інший ісландська політик з матеріалів Mossack Fonseca — міністр внутрішніх справ Олеф Нордаль, колишня заступник голови Партії незалежності. На батьківщині Нордаль відома як представниця відомої політичної сім'ї: її батько понад 30 років очолював Центробанк Ісландії. Консорціум журналістів зацікавився політиком із-за бізнесу її чоловіка. Томас Сігурдссон, чоловік Нордаль, є топ-менеджером американського промислового концерну Alcoa. Восени 2006 року він створив на Британських Віргінських островах компанію Dooley Securities, володіло якої люксембургское відділення Landsbanki. Сігурдссон заявив ICIJ, що ні він, ні дружина власниками компанії не виступали, Dooley Securities була створена для зберігання виручки від опціонів на папери Alcoa, але він компанією так і не скористався. З початком світової фінансової кризи компанія була ліквідована.
Георгій Перемитин, Олександр Артем'єв, Георгій Макаренко
