Оригінал на сайті Guardian.
Нідерланди, коли-то дороговказна зірка прогресивної політики, сьогодні це травмована, озлоблена і глибоко стривожена нація. Підтримка міграційної політики і в цілому проекту "Європа", низька як ніколи. Синагоги та єврейські школи потребують поліцейської охорони від місцевих джихадистів, і свобода самовираження перебувати під серйозним тиском. Правляча інтелігенція і комедіанти розпалюють ненависть проти мусульман, за великим рахунком, тим же шляхом, яким і антисеміти виступають проти євреїв.
Здається, довгий час "голландці" були синонімом толерантності. Одні із засновників Європейського союзу, Нідерланди починаючи з 1970-х років і далі стали "лабораторією" для проведення соціальних і культурних змін, сміливо виступали ініціаторами легалізації проституції, легких наркотиків, евтаназії та одностатевих шлюбів.
Це були дні, коли голландські політики і громадськість ставилися до Нідерландам, без всякої іронії, як до "моделі країни", або "направляючої країни": маленька нація стала служити прикладом. Їх самий гордий момент, ймовірно, настав у червні 1988 року,
коли етнічно змішана команда голландських футболістів виграв Чемпіонат Європи, перемігши всі "білі" команди головного конкурента - Німеччини, а потім Росії. Це відчувалося, як остаточний доказ мультикультуралізму.
Перенесемося вперед на 28 років. Провідні опитування сьогодні: Герт Вілдерс (PVV) або Партія свободи (Вілдерс керівник партії). У Нідерландах він став "політиком 2015 року", є єдиним членом партії, яку він заснував, пануючи над нею так само демократично, як арабські диктатори, яких він так зневажає. Він хоче, щоб Нідерланди відмовитися від євро і вийшли з Євросоюзу. Як і Дональд Трамп, він вимагає покласти край усій імміграції з ісламських країн. Типові для Вілдерса висловлювання у Twitter: "До тих пір, поки у нас є "лідери", такі як Рютте, Меркель, Обама і Кемерон, заперечують, що іслам і терор є одним і тим же, будуть нові терористичні атаки".
Звичайно, в Нідерландах протягом 70-х, 80-х і 90-х років також були прояви расизму і нетерпимості, і вони не повністю зникли. Незначна більшість усе ж продовжує голосувати за проєвропейські партії, які засуджують дискримінацію щодо мусульман.
Популярний мер Роттердама Ахмед Абуталеб, відверто і гордо каже, що є мусульманином. Спікер парламенту, Хадіджа Арі, марокканського походження; а у 2007 році голландські читачі проголосували за книгу The House of the Mosque письменника Кадере Абдолла іранського походження, яка стала другою "кращою голландської книгою".
Вплив Партії свободи безсумнівно відчувається, особливо тому, що вкрай ліва Соціалістична партія поділяє багато її погляди на ЄС. І з кожним новим терактом, хвилею біженців і черговою фінансовою допомогою, сили регресу міцнішають, як на вкрай крайньому правому і лівому боці.
Багато причини "голландського повороту" слід шукати в тому, що відбувається в інших країнах Європи. У той час, коли ЄС щосили намагається вирішити проблему джихадистського тероризму і вийти з кризи біженців, деякі виборці шукають нові особи, які обіцяють прості рішення: тортури, депортацію, закриття кордонів. І оскільки єврозона потерпає від трагедії за трагедією, люди замислюються, чи варто зовсім зберігати єдину валюту Євросоюзу. Дійсно для виходу з кризи, варто ще більше об'єднуватися навколо Європи?
Ці питання, які раніше були табу, в даний час обговорюється на всьому континенті, що відображає глибоку втрату віри у компетентність і надійність традиційних еліт. Тим не менш, жодна країна не здається настільки дезориентированой, як Нідерланди. Однією з важливих причин стала безпрецедентна серії катастроф в країні протягом останніх 15 років. Три гучних політичних вбивств, перший масовий розстріл в країні. Замах на життя королеви Беатрікс, в результаті якого загинули вісім осіб. І, нарешті, аварії над Україною авіалайнера, майже два роки тому, коли загинули всі 298 перебувають на борту. З них 193 були голландцями, по відношенню до чисельності населення, катастрофа забрала більше людських життів, ніж США робили під час терактів 11 вересня 2001 року.
Такі основні травми, які глибоко потрясли самовдоволене думку в країні, що погані речі не відбуваються тут. І коли перелякане населення звернулося до еліти як до лідера, еліта виглядала безпорадною – це друга причина "голландського повороту". Були програні війни в Афганістані та Іраку, в яких Нідерланди були майже одні з континентальної Європи,
тоді загинули 25 людей. Загроза фінансового обвалу застала політичні еліти зненацька. А потім настав і грецький євро-криза.
Кожен з цих провалів змусив еліту виглядають безпорадною і невмілої - в улюбленому висловлюванні Вілдерса - "наївною". Коли ті ж лідери закликають своїх виборців довіряти ЄС, євро та соціальної політики імміграції, багато виборці тепер подумають двічі.
В Нідерландах також існує думка, що країна повинна просто відсидітися" з Партією свободи. Ці люди вказують на те, що нічого не трапиться, якщо політичні еліти змінити на Партію свободи, і що, на відміну від Марін Ле Пен у Франції, Вілдерс не будує політичну машину. А зовсім навпаки. Як тільки хто-небудь в цій партії вибирається нагору, вони швидко відходять на задній план. В цьому відношенні Вілдерс нагадує Найджела Фаража (британський політик).
Однак було б серйозною помилкою думати, що раз Вілдерс покидає "сцену", не будуть підніматися питання, які він з наступальною і запальною риторикою, поставив в центрі уваги.
Що якщо європейський проект являє собою будівлю з глибоко помилковим фундаментом?
Як відкритого суспільства, заснованого на принципах рівності, вижити, коли кожен рік воно приймає десятки, якщо не сотні тисяч іммігрантів з країн, що не мають традиції відкритості, рівності або демократичної дискусії? Особливо, коли ці іммігранти мають більше дітей, ніж корінні голландці?
Був час, коли основна частина голландських політиків і осіб, які формують громадську думку, відповідали безтурботно, що ЄС перебуває в процесі розвитку, що і для успішної інтеграції потрібно просто взяти покоління: Навіщо дітям іммігрантів залишатися соціально і культурно консервативними, якщо вони можуть бути звичайними голландцями?
Ця впевненість у собі зараз зникла і що займе її місце, залишається тільки здогадуватися. Здається певним, що п'янкі дні прогресивного оптимізму поки не повернутися. Що стосується футболу, Нідерланди навіть не потрапили на Чемпіонат Європи в цьому році.
