Експерт-міжнародник Володимир Кушніренко вважає, що зближення між Туреччиною і РФ було очікуваним і прогнозованим. За його словами, електорат обох президентів дуже схожий за своїми ціннісними установками, якщо не враховувати певного релігійного та ідеологічного вбрання. Президенти Росії і Туреччини зустрілися в Санкт-Петербурзі. Реджеп Ердоган на переговори запізнився на годину. Це перша зустріч лідерів країн після того, як турецький винищувач збив російський бомбардувальник Су-24 в листопаді 2015 року.
Наскільки може бути довговічним можливий союз між Путіним і Ердоганом, в ефірі радіостанції Голос Столиці прокоментував експерт-міжнародник, кандидат політичних наук Володимир Кушніренко:
«По-перше, в РФ ситуація, коли вона дуже завзято шукає нові джерела контактів для фінансування, для підтримки своєї економічної стабільності. Крім того, вони потребують виходу з ізоляції без втрат якихось принципових, цінностей, і в цьому плані Туреччина важлива. Ця країна дуже активно взаємодіє з РФ на всіх рівнях, це і рівень найпримітивніший, самий первинний - поїздки на відпочинок і до бізнесу.
Те, що зараз відбуваються взаємовідносини між Туреччиною і РФ - це, скоріше, очікувано і прогнозовано, ніж це здивування і шок. Як можуть турки спілкуватися з РФ? Та можуть вони. В принципі, контингент і електорат і в того, і в того президента дуже схожий за своїми ціннісними установками, якщо прибрати певні релігійні та ідеологічні якісь обладунки. Тобто дуже чітко зрозуміло - великі країни з монетарним ухилом, сильною армією, хоча РФ під питанням, але будемо вважати, що все-таки гіпотетично воно так. Також спецслужбами потужними, опонентами, тобто ті, які були вчора друзями, згадайте історію Березовського або Касьянова і ще ряду особистостей, які колись були близькі до влади, потім розійшлися, як зараз Гюлен і Ердоган. Вони колись йшли в одному політичному руслі, потім, після того, як проісламські сили почали приходити до влади, вони розійшлися з різних причин: певна соціальна група, яка підтримує Гюлена, це, швидше за високоосвічена інтелігенція, молодь із західною освітою, але все-таки прагнуть до традиційних цінностей турецьких, такий цікавий мікс, і деякі прогресивні військові,
політики, діячі силових відомств. І в той же час Ердоган - такий середній клас. Ми дуже часто говоримо про середній клас. Так ось, середній клас в Туреччині інший, ніж середній клас в Європі. Ось середній клас - це середні бізнесмени з ісламським ухилом, досить не таким вже широким поглядом на події, що відбуваються, бачать в Ердогані певного патрона, людини, який бореться з підступами західних сил. Риторика дуже схожа, хоча Туреччина знаходиться в НАТО, а РФ не входить, їхній союз зараз очевидний.
Якщо дивитися, що сам факт цього союзу використовують і західні політики, не забувайте, що зараз в США передвиборна остання фінішна пряма. В Європі теж відбувається після Brexit різні події. І ось цей союз використовують різні політичні сили. Загроза міграційна, загроза тероризму ще підсилюють і підігрівають цей союз, надаючи йому унікальність і надмірну важливість. Він важливий, але він прогнозований. Він природний на даному етапі після того, що сталося з Туреччиною не так давно, після того, що відбувається в РФ».
Раніше політолог-міжнародник Володимир Воля в ефірі заявив, що різка риторика Ердогана в бік Заходу - це тактичний маневр, спроба виправдати перед турецькими громадянами зближення з Росією.
До речі, експерт-міжнародник Андрій Бузаров висловив думку, що монополізація влади в Туреччині Реджепом Ердоганом посилиться, законодавство не лібералізують, теракти в країні продовжаться.
