У Маямі, США, музей Fort Lauderdale отримає у подарунок цінну колекцію зі 100 творів сучасного мистецтва. У ній буде розставлено акценти на творчості жінок-художниць, а також діячів мистецтва різних культур та національностей. Роботи охоплюють часовий проміжок з 1978 по 2003 роки. Серед мисткинь, що потрапили до "подарункової" колекції - відома американська художниця й дизайнерка Барбара Крюгер (Barbara Kruger, 1945).
Барбара Крюгер, радикальна феміністка, у своїй творчості оголює соціально важливі проблеми: вона говорить про статус жінки у "чоловічому" світі, підіймає питання влади та власності, матеріальних благ, національності та сексуальності. Її творчий метод - комбінація зображення та тексту. Більшість її робіт нагадують плакати у стилі конструктивізму. Мисткиня також створює інсталяції, відео-арт.
Свою творчу кар'єру Барбара почала в кінці 70-х років минулого століття. У її роботах смілива та неприкрита цинічність, критичність й іронія, що притаманно представникам руху постмодернізму того часу.
Один з ранніх творів мисткині - "Untitled (You invest in the divinity of the masterpiece)
" (Без назви (Ви робите внесок у божественність шедевра, 1982). Тут виразно простежується типова для постмодернізму цитата - Барбара використовує фрагмент з відомої роботи Мікеланджело у Сикстинській капелі "Створення Адама". Крюгер пропонує глядачеві стати частиною відомого шедевра італійського майстра. Художниця вважає, що публіка так чи інакше теж стає його частиною, оскільки саме вона ним милується, оцінює, надає йому особливого значення. Мисткиня критикує те, що думка стороннього спостерігача часто може залежати від ряду факторів і нав'язаної оцінки з боку релігії, філософії та ідеології. У цій роботі Крюгер сміливо агітує глядачів визнати свою роль у наданні твору мистецтва оцінки на рівні "шедевру".
Одним з ключових прикладів мистецтва художниці є робота "Untitled (Your body is a battleground)" (Без назви (Твоє тіло - поле битви, 1989)). Барбара створювала цю роботу у рамках феміністичних протестів, що проходили в Америці у ті роки. У роботі зображено жіноче обличчя, воно розділене навпіл - свого роду спрощена метафора внутрішньої боротьби добра зі злом.
Прямий та відкритий погляд жінки й напис, який також ділить її обличчя на частини, - пряме звернення до глядача, заклик до боротьби за звільнення жіночого тіла від будь-яких соціальних обов'язків. Графічність та колірне рішення посилюють драматичність твору й підкреслюють його приналежність до естетики постмодернізму.
У 1991 році у Барбари Крюгер проходила вже третя персональна виставка в Mary Boone Gallery, Нью-Йорк, США. Виставкові зали галереї мистецтв Крюгер перетворила на суцільну текстову візуалізацію досвіду. У роботімисткиня використовувала свої улюблені кольори: чорний, білий та червоний. На вході до експозиції глядачів вітало звернення Барбари: "Усе, що здавалося вам не вартим уваги, зараз розмовляє з вами. Усе, що здавалося глухим, зараз чує вас. Усе, що здавалося німим, знає ваші думки. Усе, що здавалося сліпим, дивиться крізь вас".
Цей пишномовний епітет стає прологом до всепоглинальної критики політики американської влади початку 90-х років. Увесь зал був списаний білим текстом на червоному тлі, серед якого - величезне чорно-біле обличчя дитини,
яка кричить, з текстом "Будь-яке насильство є жалюгідною ілюстрацією стереотипу". У сусідньому залі - оголена жінка з протигазом, розіп'ята на хресті з підписом "Нам приємно зневажати вас" - нахабний виклик, кинутий консервативній частині американського суспільства. Загальна атмосфера експозиції вкрай неприємна та ворожа. Крюгер навмисно зробила її такою - це відверта атака на емоції глядача, злісний випад з метою змусити його відкрити очі, розгледіти та усвідомити силу й неприйнятність обставин, які примусили Барбару створити настільки агресивну та масштабну інсталяцію.
У 2000-і роки Крюгер продовжує працювати над руйнуванням суспільних стереотипів, виступати проти утиску жіночих прав, культу споживання, що постійно зростає, та контролю влади. Мистецтво Барбари з роками ставало дедалі більш прямолінійним. Їй вдається вміщати глибокі та ємні месседжі у мінімалістичні лінгвістичні та візуальні конструкції.
