Коли кандидат у президенти від республіканців Дональд Трамп недавно заявив, що Барак Обама «є засновником» «Ісламської держави», а претендентка на посаду від Демократичної партії Гілларі Клінтон — «співзасновником», це спантеличило навіть декого з його прихильників. Він же не мав цього на увазі буквально? Може, припустив ведучий консервативного радіоканалу Г’ю Г’юїтт, висуванець хотів сказати, що рішення Адміністрації Обами про швидке виведення американських військ з Іраку «створило вакуум», який потім заповнили
терористи?
«Ні, я хотів сказати, що він засновник «ІДІЛ», — відповів Трамп. — Він був найціннішим гравцем. Я даю йому приз найціннішого гравця. Їй, до речі, теж даю, — Гілларі Клінтон».
Г’юїтта (якому не подобається Обама і який написав книжку, де критикує «епічні амбіції» Клінтон) це не переконало. «Але ж він їм не симпатизує. Він їх ненавидить. Він намагається знищити їх», — заперечив ведучий. «А мені все одно. Він був засновником. Те, як він вийшов з Іраку, — це й було заснуванням «ІДІЛ», зрозуміло?» — не поступався Трамп.
У плюралізмі думок як такому нічого поганого немає.
Активне використання соцмереж — часто позитивне явище, адже дає змогу поширювати інформацію, яка інакше залишалася б невідомою. У Бразилії та Малайзії через соцмережі вилилася правда про корупційний скандал за участю державної нафтової компанії Petrobras і про розорення державного інвестиційного фонду 1MDB. До того ж існують способи відрізнити правдиву інформацію від неправдивої. Фактчекінгові сайти ростуть як гриби, і не лише в Америці: за даними Репортерської лабораторії при Університеті Дюка, нині їх уже майже 100. Соціальні мережі почали ретельніше контролювати свої платформи: Facebook нещодавно змінив алгоритм, який вирішує, що побачать користувачі у своїх стрічках новин, і тепер відфільтровуватиме більше нав’язливої реклами. Технологія вдосконалюватиметься: Менсер та його команда при Університеті штату Індіана створюють інструменти, які можуть, окрім усього іншого, виявити присутність бота, що ховається за акаунтом у Twitter.
Істина поряд
Ефективність таких інструментів, фільтрів і фактчекінгових сайтів залежить від того, наскільки люди намагаються їх знайти й використати.
А якщо зважати на природу проблеми «постправди» (ця стратегія спрацьовує, тому що дає людям змогу обходитися без критичного мислення, а їхніми емоціями тим часом маніпулюють за допомогою медіа-інструментів, що видаються правдивими), таких намагань може й не бути. Альтернатива — забрати в користувачів владу й відновити колишній контроль за контентом. «Нам слід зробити серйознішими наслідки неправди для репутації та змінити стимули, через які створюються неправдиві заяви», — каже Ніган, професор Дартмутського коледжу. «Зараз вигідні сенсації, а не правда».
Але це буде непосильним завданням для залишків колишніх ЗМІ, які сьогодні у фінансовій скруті. Журналіст не завжди може висловити власну думку щодо правдивості чи хибності інформації. А от процитувати інших людей — завжди. В умовах конкуренції на ринку, під яким хитається економічний фундамент, сміливці, котрі відкрито називають і викривають хронічних брехунів і перестають надавати їм майданчики для виступів, зустрічаються рідко. Однак де будуть інструменти для гальмування дезінформації, там завжди залишатиметься спокуса зловживати ними,
і мине чимало часу, доки люди повірять, що цій спокусі все-таки можна не піддаватися.
Якщо старим ЗМІ буде важко повернутися до ролі «оборонців правди», то нові наразі не вселяють великої довіри як альтернатива. Facebook (у нього сьогодні понад 1,7 млрд користувачів у всьому світі щомісяця) та інші соцмережі бачать себе не засобами масової інформації (а отже, якоюсь мірою носіями журналістської відповідальності), а технологічними компаніями, що працюють за алгоритмами. Якщо ж керуватися штучним інтелектом, можна дістати катастрофу: недавно Facebook перейшов до автоматичного наповнення розділу «найпопулярніші новини» й поширив фейковий сюжет про те, що у Fox News за «зраду» звільнили ведучу Меджин Келлі.
А ще ж є Трамп, у якого 11 млн підписників у Twitter, що в певному сенсі автоматично дає йому право контролю. Для нього моментом істини може цілком стати день голосування, і він програє. Проте тоді, швидше за все, заявить, що вибори були сфальшованими, і цим далі підриватиме демократію. У його електоральному таборі це заперечують, але останнім часом з’явилося багато повідомлень, що він збирається створити «міні-медіа-конгломерат», щось середнє між Fox і Breitbart News, аби заробляти гроші на створеній ним політичній базі. Та хоч би що знову вигадав Трамп і незалежно від того, оселиться він у Білому домі чи ні, якийсь час нам іще доведеться
пожити з політикою «після правди».
