Норманське завоювання 950 років тому під проводом герцога Норманського Вільгельма («Завойовника») було найбільшою одномоментною політичною зміною в історії Англії. І дуже брутальною зміною. Англосаксонську знать позбавили всіх маєтків, багато кому з аристократів довелося зазнати приниження: їх змусили працювати на землі, якою вони колись володіли. Французьке завоювання й сьогодні залишається в певних колах болісною темою.
Відомо, наприклад, що лідер Партії незалежності Сполученого Королівства Найджел Фарадж носить краватку з мотивами гобелена з Байо — 70-метрового вишитого килима зі сценами тієї події, щоб нагадувати британцям про «останній раз, коли до нас вторглись і завоювали». Гобелен помережаний зображеннями відрубаних рук, ніг і голів розгромлених англійців. Інші прибічники Brexit проводять паралелі між тим завоюванням і «пануванням» у Британії безликих інститутів ЄС. Академіки висловлюють схожу думку. «З погляду англійця Норманське завоювання було катастрофою», — заявив у 1971 році науковець із Кембриджа Рекс Веллдон Фінн.
Хоча кров та нутрощі — це страшно, але завоювання принесло й багато користі. Воно зумовило перетворення в англійській економіці. Поліпшилися інститути, торгові моделі й інвестиції. Завдяки йому частина Британських островів увійшла до європейських торгових кіл (можна охрестити це Brentry: від Britain і entry — «вхід», «вступ»), а в Англії стартував тривалий економічний бум, який перетворив її на порівняно багату країну. Завоювання та його наслідки, окрім іншого, розділили країну на заможний південь і бідну північ; це географічне розмежування збереглось і донині. Від тих буремних десятиліть і надалі Англія залишається назавжди європейською країною, ще й набагато міцнішою. Норманське завоювання створило Англію.
