У вівторок Південна Корея визначилася нарешті з новим президентом. Юрист-правозахисник, представник опозиційних демократичних сил Мун Чже Ін переміг опонентів зі значним відривом: за нього проголосували майже 42 % виборців при рекордній явці (близько 80% на час закриття дільниць). І щойно оголосили дані екзит-пулів, розпочав переїзд у президентський палац. Традиційного двомісячного «доінаугураційного» терміну для адаптації йому не дали: Республіка Корея не може продовжувати жити в умовах вакууму влади після імпічменту президента Пак. Навіть якщо нова влада наобіцяла підозріло забагато…
Обіцянки від демократів справді лилися потоком упродовж всієї короткої передвиборчої кампанії. Адже у нібито благополучній Південній Кореї чимало проблем – і не лише через викриття корумпованого тандему Пак-Чхве. «Распутін у спідниці» (так вітчизняна преса врешті охрестила Чхве Сун Силь) не лише допомагала добирати кофтинки до урочистостей подрузі дитинства – нині вже екс-президенту Пак Кин Хе – та слугувала «жилеткою» неодруженій та бездітній жінці. Пані Чхве впливала на всі більш-менш вагомі рішення панни Пак:
редагувала її промови, регулярно читала робочі матеріали (особливо ті, що під грифом «цілком таємно»), давала їй поради – скажімо, кого призначити міністром чи до якої ворожки звернутися (так-так, з її подачі до президентського палацу вчащали і ворожбити, і шамани, і представники «рідної» для Чхве напівхристиянської-напівязичницької секти «Єнсеге»!).
Більше того, пані Чхве з-за куліс маніпулювала урядом на користь низки чеболей. Чеболь – це специфічно південнокорейський різновид корпорації, якою керує тримач контрольного пакету та його родичі, розставлені на ключові посади. Ми, в Україні, теж добре знаємо їхні назви: Samsung, LG Group, Hyundai, Daewoo та ін. Так от: завдяки дружбі Чхве Сун Силь, дочки засновника згаданої вище секти Чхве Тхе Міна, та президента Пак, два недержавні фонди, контрольовані сектою, регулярно отримували значні пожертви від кількох чеболей. Навесні вибухнув скандал за участю спадкоємця і фактичного директора Samsung Лі Чже Ена – той переказав до одного з цих фондів 36 млн доларів.
Звісно, родина Samsung відкидає звинувачення, що за посередництва Чхве лобіювала інтереси компанії на рівні уряду Республіки Корея.
Проте слідчі зуміли «пришити до справи» коня: факт, що Лі подарував доньці Чхве коника для вправляння у верховій їзді, перекреслив усі заяви про безкорисливість «благодійних внесків». І зараз прокуратура розбирається, куди насправді вливалися фінансові потоки, спрямовані нібито на розвиток спорту і пропаганду корейської культури в світі.
«Распутін у спідниці» успішно відволікала увагу Пак від насущних проблем. Остання навіть на катастрофу з паромом Sewol у квітні 2014 року, коли потонули більш як 300 людей, більшість з яких – діти, відреагувала із запізненням у сім годин (і це теж стало одним із пунктів обвинувачення екс-президента). Та й у зовнішній політиці поводилася доволі мляво, через що в останні роки відносини країни з Китаєм, Японією, США та КНДР деградували, і подекуди значно. У чому Пак виявила нехарактерну ініціативність, так це у боротьбі з непокірними профспілками (цілком логічний крок у контексті лобіювання інтересів певних компаній). А ще – у спробі переписати конституцію – щоб подовжити термін повноважень президента. Та це питання було порушене у жовтні минулого року,
незадовго до початку корупційного скандалу… Що вже казати про боротьбу з безробіттям серед молоді (2016 року воно досягло рекордного 10-відсоткового рівня), зниження розриву між багатими й бідними в суспільстві чи регулювання діяльності чеболей, обіцяні під час виборів 2012 року!
Тоді Пак, до речі, перемогла з рахунком 51,6 : 48 того самого Мун Чже Іна, що балотувався на президента вперше, – завдяки ворожій щодо Північної Кореї позиції, а також просто тому що сподобалася народові. Проте харизми виявилося замало, аби відбитися від звинувачень у корупційній діяльності та розкритті державних таємниць неавторизованим особам. Тож після імпічменту Пак колишній дисидент і політв’язень, а затим юрист-правозахисник Мун отримав шанс на реванш – і скористався ним уповні.
Та чи буде він кращим, ніж Пак, президентом? Виборці повірили, що Мун, зокрема, зуміє навести лад у відносинах з Китаєм. Ці відносини підупали і в економічній сфері (Пекін, який колись імпортував південнокорейські технології, тепер навчився створювати інновації самостійно), і в політичній –тому що Республіка Корея дозволила США,
на додачу до майже 29-тисячного військового контингенту, розмістити на своїй території системи протиракетного захисту Thaad (вимовляється «Тед»).
Мун узагалі пообіцяв помиритися з усіма-усіма: і з Японією (японцям досі не пробачили наругу над корейськими жінками в часи Другої Світової), і з Північною Кореєю – якщо заморозять ядерну програму, то не лише постачання «гуманітарки», колись скасоване президентом Пак, налагодить, а й Кесонський промисловий регіон розконсервувати вмовить (дайош спільнокорейський текстиль і порцеляну!). Зі Штатами узагалі говоритиме на рівних: про «Теди», мовляв, ми з Трампом ще не раз «перетремо» - адже якщо з Кім Чен Ином замиримося, то навіщо вони здалися?! Ой, недарма партія «Вільна Корея» (донедавна правляча) охрестила Муна «про-Пхеньянським ліваком»…
Та найцікавіша «внутрішньополітична» складова програми. Ну не вірю я, як досвідчений український виборець, що отак – раз! – і можна розділити сіамських близнюків, якими насправді є великий бізнес і влада. Та ще й створити при цьому сотні тисяч робочих місць і подолати економічний спад. Чеболі вже отримали «джентльменське попередження» – суд над «принцом Самсунга». Та хіба справжні бізнесмени лякаються і поступаються? Сунь Цзи та Маківеллі з Бренсоном ой не цьому їх навчали!..
Словом, навряд чи промислові конгломерати поступляться без боротьби. І не відмовляться вони від отриманих у «сірій зоні» привілеїв за просто так. Тож на новопризначеного президента, який щойно почав формувати команду, чекає чимало викликів, підводних каменів і, звісно, спокус… Далі буде.
Анастасія Сотніченко оглядач
