Україна вступила у вирішальний етап зміни ставлення до споживання енергії: здається, вже всі розуміють необхідність модернізації заради економії. Тепер треба забезпечити можливість такої модернізації.
На щастя, не ми перші. Наші сусіди з країн колишнього соцтабору вже пройшли всі етапи модернізації, і їхній багатоквартирний сектор житлових будинків став енергоефективним. Про що свідчить досвід наших західних сусідів-реформаторів?
Перш за все, необхідна законодавча база. І, паралельно, швидке формування вільного ринку послуг в секторі управління багатоквартирними будинками. У вирішенні цих завдань і полягає завдання держави - все інше повинні зробити власники будинків і управителі.
Чи нам, українцям, є чим похвалитися? Успіхи йдуть поруч з поразками.
Закон про Фонд енергоефективності - основа основ у цьому питанні - проголосований Радою в першому читанні. В українських умовах - це неабияка перемога. Досить згадати, як взагалі важко проходять українські реформи, причому не тільки в сфері енергозбереження.
Що ж дасть нам Фонд енергоефективності? Навіщо він потрібен Україні?
Створення такої інституції дозволяє, насамперед, бути незалежними в питаннях фінансування програм зі збільшення енергоефективності багатоквартирних будинків. Проблемою нинішньої системи "теплих кредитів" є орієнтація на бюджетне фінансування. Тільки-но гроші, виділені у державному бюджеті, закінчуються, програма заморожується до наступного року.
А якщо в держбюджеті на наступний рік ця стаття буде виключена? Або, як неодноразово бувало у нас, держбюджет не буде прийнято вчасно, і ми продовжимо жити за торішнім?
Фонд енергоефективності, з його автономним бюджетом, дозволить вирішити цю проблему.
А крім того, він дозволить залучити гроші закордонних донорів. У тому числі і кошти ЄС та Німеччини. "Створення Фонду енергоефективності дозволить залучити не тільки гроші з бюджету, але й міжнародну допомогу. Європейський Союз підтвердив, що готовий виділити 100 млн євро для наповнення цього фонду. Фонд енергоефективності створить можливості для прозорого управління та створення інструментів", - заявив у Раді віце-прем'єр Геннадій Зубко.
Таким чином, ми зможемо модернізувати свої будинки за рахунок коштів не тільки української держави,
а й наших західних партнерів. Зараз ми знаємо про 100 млн євро - саме стільки готовий надати ЄС для наповнення Фонду.
Крім того, після реформування системи субсидій можна буде відстежувати реальну економію державних бюджетних коштів як результат модернізації - і поповнювати цими, вже українськими, грошима Фонд.
Це дуже добре. А де ж проблеми? Ми всі знаємо, де.
Український досвід показує, що система володіє феноменальною здатністю "обнуляти" позитивний ефект вже ухвалених реформаторських законів. Система чинить відчайдушний опір змінам, а отже,
було би вкрай легковажно очікувати, що завдяки одному лише схваленню рамкового закону ми отримаємо європейську систему і потік грошей з ЄС.
Швидше навпаки, без додаткової роботи Фонд енергоефективності існуватиме лише на папері. Як це неодноразово траплялося в Україні.
І тут є сенс звернутися до досвіду наших західних сусідів. Показовим тут є приклад країн Східної Європи.
З одного боку, всі ці країни провели реформи у сфері енергозбереження ще в 90-х роках минулого століття. І ключовою складовою цих реформ було створення Фонду енергоефективності.
Однак загальний результат цих реформ був різний. Частина країн, насамперед Польща, були більш успішними, частина (Литва, Болгарія) - менш.
Повторюся, Фонд енергоефективності був створений у кожній із цих країн. А відтак - варто шукати "диявола в деталях".
Різниця в результатах зумовлена різним ступенем готовності країни до реформ, насамперед на законодавчому рівні. Для успіху реформ треба, як я вже зазначала, створити відповідального власника і ринок послуг. Так от, в тих країнах, де реформи "не пішли", якраз і не створили власника. Там, де не вийшло, немає нормальних кондомініумів, там не існує чітких правил ухвалення колективних рішень, немає відповідальності в разі прострочення платежів за надані послуги. І навпаки, ті країни, де потурбувалися про вільний ринок, тепер святкують успіх і готові допомагати нам "словом і ділом".
Подивіться, що відбувається в Литві - країні, що, як і Україна, тривалий час провела в Радянському Союзі і має багато в чому схожу ситуацію в багатоквартирному секторі. Так, Литва - член Євросоюзу, інвестиції в енергоефективність могли б бути значними,
але...
В рамках моделі реновації, яка реалізується у Литві з початку 2013 року, інвестиційні проекти з підвищення енергетичної ефективності розробляються за ініціативою муніципалітету. Вишукує кошти та організовує роботи призначений адміністратор програми від муніципалітету, а не власники житла.
Іншими словами, питання модернізації свого житла вирішує не кінцевий споживач, а міські чиновники. Немає нічого дивного, що в Литві проекти здійснюються повільно (856 за перші три роки роботи фонду, при тому, що в Україні аналогічна цифра була досягнута менше ніж за два роки і без створення фонду, просто за програмою "теплих кредитів"), а ефект від них - невисокий.
Тому що тільки нормальні ринкові відносини забезпечують стабільний розвиток.
Загальними рисами успішної модернізації в країнах Східної Європи є:
ринкові ціни на енергію - тобто відсутність необгрунтованих дотацій населенню від держави;
ефективні правові засади власності у багатоквартирному будинку, тобто створення колективних власників;
система, яка стимулює ухвалення рішень про проведення енергоефективних заходів самими власниками,
а не містом або державою;
рівень компенсації населенню витрат на енергоефективність рідко перевищує 50%.
Саме так і працює ринок. І чим цей ринок краще розвинений, тим кращі успіхи ці країни показують і в енергозбереженні. Встановлення природного балансу попит-пропозиція стимулює всіх учасників розвивати ринок, а не гальмувати його розвиток.
І навпаки - де цей ринок монополізований, там і успіхи енергомодернізації скромніші. Навіть незважаючи на європейські кошти.
Але для забезпечення успішної роботи ринку потрібна, повторюю, законодавча база. І це - урок для України. Замало ухвалити рамковий закон (хоча це й необхідно!) - треба створити відповідне конкурентне середовище.
А щоб створити це середовище, потрібно прийняти (і потім - запровадити) цілий пакет законопроектів. Якщо коротко, то необхідні зміни мають виглядати так:
Зараз хоча б щось зрозуміло тільки щодо одного з цих п'яти законів - закон №417-VIII "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" ухвалено, але навіть щодо нього ще не прийнято всіх необхідних підзаконних актів.
Короткий зміст решти нововведень такий:
Закон про Фонд енергоефективності, на підставі якого Фонд і працюватиме.
Закон "Про житлово-комунальні послуги" покликаний налагодити нормальні ринкові відносини між споживачем та організаціями, які надають ці послуги. Саме в цьому законі визначаються і моделі взаємодії, і участь у процесі керуючих компаній і порядок розірвання договірних відносин, права і обов'язки сторін, порядок обліку наданих послуг.
Закон "Про енергоефективність будівель" передбачає запровадження сертифікації енергоефективності будівель. Саме цей закон створює правові засади для діяльності енергоаудиторів.
Закон "Про комерційний облік комунальних послуг" визначає порядок обліку послуг і варіанти організації розподілу обсягів теплової енергії і води, що дозволить, зокрема, вводити відповідні коефіцієнти для кутових квартир, квартир, розташованих на верхніх і нижніх поверхах, тощо.
Лише в разі повноцінного запуску повного пакету законопроектів можна розраховувати на загальний успіх. А провал будь-якої з ключових ініціатив загрожує "обнулити" успіх усіх змін.
Це непростий шлях. Однак, якщо нам вдасться його пройти, тоді енергозбереження стане для України "історією успіху". Як у Польщі, Угорщині, Словаччині та Чехії.
Головне - пам'ятати, що реформи потребують постійного руху. І ухвалення одного, навіть дуже хорошого закону, ще не гарантує успіху.
А от провал реформи енергозбереження відкине нас назад, до жахливого ЖКГ з його монополізмом, безвідповідальністю і до того ж - високими тарифами.
Досвід країн Східної Європи свідчить, що цей розумний шлях цілком нам під силу. Головне - не зупинятися.
Автор: Софія Лінн,
керівник проекту групи Світового банку "Енергоефективність у житловому секторі в Україні"
Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційним статей і відображають виключно точку зору автора
