В Лондоні стався черговий теракт . Не такий масштабний, як недавно в Манчестері – але, як відомо, London is the capital, тому тут будь-яка надзвичайна подія отримує значно більший резонанс. Та й є відмінність, бо одна річ, коли це відбувається на якомусь заході, куди збирається певна визначена спільнота людей (до якої більшість не входить, тому до певної міри може вважати себе захищеною – "я не ходжу на рок-концерти, тому зі мною нічого не станеться"), і зовсім інша, коли це відбувається просто посеред міста, де опинитися може кожен.
Шестеро загиблих, 48 доправлених до лікарні. І це тільки попередні підсумки. Але найгірше у цій історії не те, що вона сталася, що загинуло цих шестеро людей. А в тому, що цей теракт – не останній.
По-перше, при всій суворості міграційної політики Великої Британії (тамтешні візи – одні із найважкодоступніших в Європі), країну регулярно поповнюють численні мігранти із регіону, який можна назвати базовим для терористів – Близького Сходу. (Мова, звісно ж, про "Ісламську державу", хоч в цьому конкретному випадку про свою відповідальність її представники ще не заявляли.)
По-друге, в останні місяці чи навіть тижні ІД добряче отримала на горіхи на "своїй" території. Цілком можливо, що її боротьба там, де вона функціонує (причому не тільки як терористичне угруповання, а і як ціла квазідержава), найближчим часом може бути завершена. Але в тім-то й особливість терористичної війни, що вона не завершується на втраті певних територій. Для проведення терактів в Брюсселі, Парижі, Берліні чи Лондоні не потрібен контроль над провінціями Сирії чи Іраку.
Ба більше, втрата цих територій тільки розпалює агресію з боку "Ісламської держави". А потрапити до ЄС чи навіть Британських островів, як показує практика, це аж ніяк не теорема Ферма. Британські спецслужби в певний момент новітньої історії вважалися практично еталоном (принаймні, в Старому світі). І що ми бачимо? А бачимо ми, що терористи почуваються на підконтрольній цим спецслужбам як у себе вдома.
Тому британцям – і європейцям в цілому – треба готуватися до того, що подібні трагедії траплятимуться, вибачте за цинізм наступного слова, регулярно. І відповідальність за цей і наступні теракти буде також і на владі Великої Британії.
Тим паче, є один нюанс, про який за останній час говорив чи принаймні натякав хіба що Дональд Трамп, який є людиною до певної міри антисистемною.
30 серпня 2013 року Палата громад Сполученого Королівства проголосувала проти участі власних військ в сирійській операції. За дивним збігом обставин, саме після літа 2013 року громадянська війна в Сирії розгорілася із новою силою, а "Ісламська держава" проявилася у всій своїй страшній красі (зокрема, саме в кінці 2013 року ІД захопила сирійське місто Ракка, яке називають неофіційною столицею "Ісламської держави" в Сирії).
Тодішня британська влада вирішила, що це не її війна. І цим дала карт-бланш не тільки Асаду, а й Кремлю, який дотягнув свої криваві руки до Сирії. А й "Ісламській державі", яка зміцніла, набула такої сили, з якою доведеться рахуватися всім. В тому числі й Британії – до якої війна все одно дісталася (та хіба могло бути інакше?).
І якось вже зовсім не смішно від тих серпневих слів тоді ще здавалося безнадійного лузера майбутніх президентських виборів в США Дональда Трампа, який назвав співзасновниками "Ісламської держави" Барака Обаму і Гілларі Клінтон. Адже саме ліберальна – в цьому контексті можна замінити цей прикметник практично синонімом "лицемірна" – політика сильних світу в той момент, коли з Асадом можна було розібратися швидко, раз і назавжди (і не було б ні Путіна в Сирії, ні трагедії Алеппо, і такої потужної ІД також не було б), привела до того, що ми маємо зараз. І тепер ті помилки доведеться виправляти великою кров'ю. В тому числі й кров'ю ні в чому не винних манчестерців і лондонців.
