Національний архів США опублікував секретні документи британського уряду. До них належать записки Черчилля 1956 року з позначкою «цілком таємно», в яких йдеться про існування серії німецьких телеграм, що містять повідомлення від герцога Віндзорського, який до свого зречення у 1936 року був відомий як король Едуард VIII, – інформує видання The Bloomberg
«Він був переконаний, що якби залишився на троні, війни можна було уникнути та описує себе як твердого прихильника мирного компромісу з Німеччиною», – йшлося у телеграмі з Лісабону, де герцог перебував у липні 1940 року. «Герцог вважає, що продовження бомбардування зробить Англію готовою до миру».
Едуард зрікся влади, щоб мати змогу женитися на американській вокалістці Волліс Сімпсон. Пара поселилася у Франції, але коли розпочалася Друга світова війна, переїхала до Іспанії. Уряд у Мадриді, формально нейтральний, але таки, що симпатизує Німеччині, попросив керівництво Берліна про те, що з ними слід робити. Міністр закордонних справ Німеччини Йоахім фон Ріббентроп відповів, запитавши, чи можна їх було б затримувати там.
Потім він наказав стежити за їхнім будинком.
Зацікавленість Ріббентропа посилилася, коли йому через кілька днів доповіли, що у приватних колах «Віндзор виступає проти Черчилля і проти цієї війни». Поки він вирішував, що робити, герцог та герцогиня вирушили до Португалії, де вони зробили подібні коментарі. Нацисти вирішили діяти.
Переконаний або примушений
«Герцог повинен повернутися до Іспанії за будь-яких обставин», – писав Риббентроп, додаючи, що тоді їх слід «переконати або примусити» залишатися там. Тоді його план полягав у тому, щоб дати змогу герцогу «чинити як він забажає», навіть «відновлення влади над англійським престолом».
Тим часом Черчилль був свідомий небезпеки того, що альтернативний монарх є настільки близьким до нацистів. Він призначив герцога губернатором Багамських островів. Коли Віндзори не захотіли покинути Європу, Черчилль пригрозив Едварду, який мав почесні військові звання, військовим судом. Ріббентроп, не бажаючи випускати з рук свій приз, вдався до операції «Віллі», мета якої було переконати «Віндзорів» повернутися в Іспанію, викравши їх у разі необхідності.
Але, незважаючи на спроби саботажу та погрози бомбардувань, операція зазнала поразки.
Телеграми, що описують їхню діяльність, були знайдені у 1945 році, коли гітлерівський режим впав. Коли їх передали британському уряду, Клемент Еттлі, наступник Черчилля, написав своєму попереднику, кажучи, що їх публікація «може завдати величезної шкоди». Черчилль погодився і висловив сподівання, що, можливо, вдасться «знищити усі сліди» файлів.
План з оприлюднення матеріалів
Проте після того, як Черчилль повернувся до влади у 1951 році, він був шокований, дізнавшись, що Еттлі згодом змінив свою думку, мабуть, за порадою міністра закордонних справ Нея Бевана. Тепер історики у Вашингтоні запропонували опублікувати нацистські телеграми.
У 1953 році Черчилль писав президенту Ейзенхауеру, висловлюючи свою стурбованість тим, що «вони можуть скласти враження, що герцог був у тісному контакті з німецькими агентами і слухав нелояльні пропозиції». Ейзенхауер, який був верховним командувачем союзників та побачив телеграми у 1945 році, вважав, що він успішно впорався з ними, стверджуючи, що вони «явно створені з метою просування німецької пропаганди». Він не знав, що мікрофільми з них були передані Державному департаменту США.
До 1950-х років занадто багато людей отримали повідомлення про те, що вони будуть знищені, і британський історик, відповідальний за підготовку документів до публікації, погрожував подати у відставку, якщо про них замовчуватимуть. Згодом вони були опубліковані у 1957 році, проте герцог назвав їх «повними вигадками».
Переклад з англійської Оксани Вергелес, для ІА ZIK
