Для представників різних польських політичних таборів 24 липня – переломний день. Саме тоді під час свого ранкового звернення президент Анджей Дуда оголосив про рішенння ветувати два з трьох суперечливих законопроектів, які, на думку керівної партії “Право та Справедливість” були покликані нарешті “дореформувати” судову гілку влади. Проте більшість у суспільстві (що підтверджують опитування), представники опозиції та світової громадськості негативно сприйняли можливі зміни у законодавстві і заявили, що ці дії є порушенням конституції та руйнують незалежність судів. Все це вилилося у масові протести, які охопили і великі міста і маленькі містечка навіть на електорально благодатному до ПіСу Сході Польщі, що й стало одним із каталізаторів рішення польського президента.
15 липня із сенату на підпис президентові надійшло два законопроекти: перший надавав парламенту право контролювати Національну раду суддів – орган, який до того був незалежним і призначав польських суддів; другий – дозволяв міністрові юстиції призначати та відкликати суддів судів загальної юрисдикції без зазначення причин.
22 липня у сенаті (а за два дні до того у Сеймі, що й спровокувало найбільші протести) проголосували третій суперечливий законопроект. Згідно з ним, міністр юстиції, який з 2016-го року виконує у Польщі ще й роль генерального прокурора, мав би отримати право призначати та відкликати суддів Верховного Суду. За два дні після цього, у понеділок 24 липня, президент Дуда оголосив про рішення ветувати два з них. Підписав польський президент лише законопроект про суди загальної юрисдикції. Що ж до двох інших, то у зверненні він пообіцяв, за два місяці представити законопроекти зі своїми поправками.
Тому, радикальних змін поки очікувати не варто, але те, як змінюватимуться відносини президента Дуди та Ярослава Качинського впливатиме на політичну ситуацію в країні. Дехто із журналістів відзначає, що Польща чекає на свого Макрона, але поки що його силует навіть не видніється на горизонті.
