На початку січня світові ЗМІ повідомили, що Ісландія – перша країна в світі, яка ухвалила закон, що визнає незаконною нерівність оплати праці жінок і чоловіків, які виконують однакову роботу. Це радикальна постанова прогресивної держави з цілком консервативними вподобаннями, пише для "Тижня" Єжи Онух
Ісландія – дуже цікава країна для вивчення, острів на півночі Атлантичного океану на відстані 860 км на північний захід від Шотландії. Це жива лабораторія генеалогічних і водночас генетичних досліджень. На острові мешкає заледве 340 тисяч жителів, що є нащадками нечисленних кланів кельтів і вікінгів, які заселили територію острова на початку IX ст. Хоч як подивись, усі ісландці споріднені. Інколи дуже близько. Понад тисячу років у книзі "Islendingabok" ("Книзі про ісландців") провадять генеалогічний запис чергових поколінь жителів острова. Він такий докладний, що створена 1997 року на його основі інтернет-версія "Islendingabok" охоплює дані про 95% ісландців, що жили на острові від 1650-го.
340 тисяч ісландців мають власну мову, яка сягає своїм корінням прадавньої мови
norse спільної мови скандинавів. За тисячу років її складна граматика майже не змінилася.
Мова ісландців – жива скам’янілість. Завдяки цьому сучасний ісландець здатний прочитати і зрозуміти північні саги, які з’явилися вісімсот років тому. Саме завдяки ісландським текстам ми дізналися про культуру вікінгів, але все має свою причину. Ісландці так пишаються своєю мовою, що ще в XVII ст. вирішили очистити її від запозичень.
Я дивлюся з подивом і заздрістю, як нечисленний народ, що своєю кількістю дорівнює числу жителів Полтави або Вінниці, зміг протягом тисячі років плекати свою мову, зміг дбати про її унікальну ідентичність і донині чинить опір могутньому впливу імперської англійської мови.
Українська мова має всі риси, щоб бути мовою в собі й для себе, а носії цієї мови пишалися нею не менше за ісландців. У глибинах серця я пишаюся своїми предками, що, відокремлені від вітчизни, не маючи ніякої підтримки, – а може, саме тому? – були здатні жити в мові, яка набула форми скам’янілості, а остаточно вмерла тоді, коли її носіїв позбавили їхньої малої батьківщини.
Яка тут мораль? Ісландці понад тисячу років витримували ізоляцію, важкий клімат, гейзери та вулкани, й ніщо не свідчить про те, що сучасна технологія та супутні їй переможні впливи англійської мови зламали дух і найцінніший культурний скарб – мову, якою кожен ісландець міг би розмовляти зі своїми предками вікінгами.
Вікінги, зрештою, брали чималу участь і в творенні Русі, держави, спадкоємцями якої ми є. Нам лишається тільки дбати про нашу мову, якою можна було б формулювати такий прогресивний закон, як заборону нерівної оплати однакової праці, яку виконують чоловіки й жінки. Берімо приклад з Ісландії та їхньої мови, скам’янілої в досконалому стані.
