На сьогодні продано вже 250 тис. примірників вашої книжки в Польщі. Як гадаєте, що спричинило такий її успіх?
— Поляки хочуть правди та знати, хто з ким має спільні політичні чи бізнес-інтереси. Із них уже досить того, що вони бачать по телевізору. Зрештою, на телебаченні представлена офіційна позиція, натомість там не показують про важливі фінансові зв’язки між різними організаціями й силами, які працюють у політиці та бізнесі. Але передусім причиною успіху цієї книжки є її герой — Антоні Мацеревич. Він надзвичайно важлива постать у польській політиці й історії та впливає на них уже протягом 50 років, тоді як його мало знають за кордоном. Багато років він відіграє роль найбільшого ворога Росії в Польщі, але робить це в такий спосіб, що з нього насміхаються кремлівські опоненти через, наприклад, його теорії змови. Він є основним автором і пропагандистом теорії, згідно з якою росіяни влаштували катастрофу польського президентського літака над Смоленськом у 2010-му.
Пам’ятаю, що коли кілька років тому пробував попереджати про впливи РФ у Польщі, то мене намагалися висміяти,
закидали, що кажу якісь божевільні речі, як Мацеревич. А втім, у Польщі є приблизно 20% людей, які вважають, що він стовідсотковий патріот і ворог Росії. Вони в нього, можливо, навіть більше вірять, ніж у Ярослава Качинського. Маючи групу фанатичних прихильників, цей політик може дестабілізовувати польську політику в різний спосіб. Коли я розкрив, що Антоні Мацеревич має щонайменше 10 проміжних, але близьких важливих політичних і ділових зв’язків із Росією та її так званою Солнцевською мафією й великим російсько-українським мафіозі Семеном Могилевичем, російською військовою розвідкою ГРУ та з політиками, що працюють у Кремлі, то зрозумів: нічого дивного, що поляки хотіли дізнатися, ким є ця людина. Варто також зазначити, що, попри згадану вище групу прихильників, Мацеревич є також одним із політиків, яким найменше довіряють у Польщі. У деяких опитуваннях кількість таких людей коливається між 50–70%.
Мацеревич — важлива особа в польській політиці, але коли ви починали книжку, то як вирішили, що саме він має стати її головним героєм? Ви вже знали якусь таємницю?
— Ні,
не знав. Причина написання була простою. Під час передвиборчої кампанії ПіС пообіцяла, що Мацеревич не стане міністром оборони. На той час він обіймав посаду заступника голови цієї партії вже протягом кількох років. Відомо було, що питання розвідки та оборони його цікавили завжди; також обговорювалося, що його можуть призначити міністром оборони, але Беата Шидло, яка вела кампанію, запевнила, що цього не станеться. Однак коли вони виграли вибори, то Мацеревич негайно обійняв згадану посаду. Я себе тоді запитував: як це може бути, що людині, яку так ненавидять (і виборці правиці теж), людині, яка призвела до низки болісних невдач і катастроф у польській політиці (так само й для правиці, із якою він пов’язаний кількадесят років) протягом останніх чверть століття, довірили національну безпеку поляків. Я тоді припустив, що, вочевидь, за ним хтось стоїть: можливо, якісь польські підприємці дають йому гроші, завдяки яким він може завойовувати підтримку й союзників. Тож почав досліджувати, ким є Мацеревич як бізнесмен. Саме тоді й натрапив на таємничого мільйонера з Любліна (насправді з Варшави,
але його компанія працює в Любліні). Його звати Роберт Лушня.
Вона буде продовженням цього розслідування?
— Це також книжка про Антоні Мацеревича та його зв’язки. Просто ширша. Тепер я знаю більше.
У своїй книжці ви також пишете про так званий касетний скандал у Польщі напередодні минулих парламентських виборів. Яку роль тут відіграє Мацеревич?
— Він дотичний до нього. Ми вже згадували тут Яцека Котаса, який працював на компанії, пов’язані з російською мафією. Як ми бачили, цього пана Котаса Мацеревич просував у різний спосіб, надавши йому передусім доступ до таємниць польської армії. Пізніше, коли Мацеревич став міністром, то взяв на роботу його проросійських колег. Водночас із компаніями, якими керував Котас, були пов’язані особи, котрим належав один із ресторанів, де підслуховували політиків «Громадянської платформи». Те підслуховування (розмови політиків було опубліковано в медіа. — Ред.) призвело до програшу цієї партії на виборах. ПіС перемогла завдяки цьому скандалу. Був також ще один ресторан, де підслуховували політиків, його власник мав бізнес із Андрієм Персоною,
українцем, близько пов’язаним із Семеном Могилевичем. І так вийшло, що компанії, на які працював Котас, пов’язані з тим першим рестораном Sowa i Przyjaciele й теж пов’язані із Семеном Могилевичем через Солнцевську мафію. Ті компанії належать до так званої групи «Радіус», яку контролює родина Шустковських. Її голова Роберт Шустковський десятиліттями веде бізнес із Солнцевською мафією, є бізнес-партнером і, можна так сказати, виконавцем Льва Квєтного та Андрєя Скоча (це теж олігархи Солнцевської мафії). Скоч став відомим як найбагатший депутат російської Думи. Він контролює копальні металу в Росії разом з Алішером Усмановим, олігархом, пов’язаним із ГРУ.
Сам Скоч теж працює з ГРУ, де створює парамілітарні організації, що скидаються на територіальну оборону Мацеревича. Семен Могилевич, який був фінансовою «кришою» для Солнцевської мафії, працює з ГРУ вже протягом десятиліття. Навколо цього касетного скандалу не безпосередньо, але з різних боків бачимо, як з’являється Солнцевська мафія та Могилевич. Щоб було все зрозуміло, маю додати, що підслуховування в тих ресторанах не було незалежним.
Найперше це робили в закладі Lemongrass. Підслуховував там менеджер. Потім, коли поширилася інформація, що політиків «Платформи» підслуховують і вони перестали приходити в той ресторан, менеджер перейшов до іншого закладу, де погодився бути лише офіціантом, що дивно. Він робив усе, що міг, щоб запросити гостей із попереднього ресторану до нового. Вони знали його як менеджера, прийняли запрошення й почали приходити до нового закладу Sowa i Przyjaciele, і та сама людина вже як офіціант знову їх підслуховувала. Бачимо, що це була операція. Беручи до уваги, що обидва ресторани були пов’язані з російською мафією та ГРУ, можна здогадатися, хто за цим стоїть.
-----------------------------------
Томаш Пйонтек — польський письменник і журналіст. Народився 16 березня 1974 року в містечку Прушкув під Варшавою. Закінчив факультет лінгвістики в Міланському університеті. Працював журналістом для тижневика Polityka й італійської газети La Stampa, дописував до журналу Krytyka Polityczna та газети Gazeta Wyborcza. Його книжковим дебютом стала книжка «Героїн» (у 2004-му вийшла українською). Окрім того, Пьонтек є автором близько 20 інших видань. Книжка «Мацеревич і його таємниці» вийшла друком у 2017 році й стала бестселером у Польщі.
