Оголошуючи дострокові президентські та парламентські вибори, президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган планував швидко і з мінімальними зусиллями переобиратися та отримати більшість у парламенті. nbsp; Однак, події останніх тижнів говорять, що це буде не так просто зробити.
За результатами опитування проведеного REMPES від 2 травня, зараз президент nbsp;Реджеп Таїп Ердоган може розраховувати на 34,9% голосів, Мухаррем Індже mdash; 18,9%, Мераль Акшенер mdash; 17,6%, і Селахаттін Демірташ mdash; 9,7%.
Кожен з них має свої недоліки та переваги, однак поодинці ні в кого з них немає шансів, але у випадку другого туру можливі різні, не надто приємні для Ердогана варіанти.
Отже, хто вони, суперники діючого президента?
Лівий центр
Від найбільшої опозиційної Народно-республіканської партії Туреччини, яка контролює лівий центр, на вибори йде Мухаррем Індже. Колишній вчитель фізики, він хоча й критикує Ердогана всюди, де тільки може, але не надто відомий широкій публіці. Індже є членом парламенту протягом останніх 15 років і вважається представником більш націоналістичного крила партії.
Його кандидатура стала несподіванкою, адже планувалося, що за президентське крісло змагатиметься сам глава НРП Кемаль Киличдароглу. І тут не йдеться про фронду всередині партії, а швидше про довготривалу стратегію. Буквально у лютому цього року він був переобраний главою НРП.
До плюсів Індже варто віднести те, що він є одним з найкращих ораторів турецького політикуму, має підтримку низових структур партії, адже будував свою політичну кар rsquo;єру починаючи рядовим членом партії. Окрім того, до нього добре ставиться курдське населення. Свого часу, у травні 2016 року, було багато шуму, коли Індже, в супереч волі партії, проголосував проти зняття депутатської недоторканності з курдських депутатів. І зараз він розраховує на їхню підтримку.
mdash; Я буду президентом 80 мільйонів громадян Туреччини, правих і лівих, алевітів і сунітів, турок і курдів. Я буду неупередженим президентом, mdash; заявив Індже на мітингу 2 травня.
Правий центр
Єдиною жінкою-претендентом на президентське крісло є лідер ldquo;Хорошої партії rdquo; nbsp; Мераль Акшенер. Усю свою політичну кар rsquo;
єру вона будує як представник правого сегменту турецького політикуму. Обравшись від Партії вірного шляху в 1995 році, вона стала першою жінкою на посаді міністра внутрішніх справ Туреччини mdash; у 1996 mdash; 1997 рр.
Потім Акшенер була соратницею Ердогана і навіть виступила однією з засновниць Партії справедливості та розвитку. Щоправда, дуже швидко віддалилася від нинішнього президента Туреччини і у 2007 році стала членом крайньо-правої ldquo;Партії національного руху rdquo; і навіть була віце-спікером парламенту.
Після того, як Партія націоналістичного руху взяла курс на співпрацю з Ердоганом та ПСР, Акшенер очолила групу незадоволених і заснувала власний проект mdash; ldquo;Хорошу партію rdquo;.
Серед плюсів виділимо її імідж людини, здатної за потреби діяти рішуче, окрім того, в турецькій політиці зараз є запит на жінку-політика. Варто відзначити її негативне відношення до курдів.
Курдський кандидат
Селяхаттін Демірташ mdash; за професією адвокат. Він починав як правозахисник і в політиці з 2007 року, коли був обраний у парламент від лівої Партії демократичного суспільства.
При цьому, Демірташ підтримує тісні зв rsquo;язки з курдами у Сирії та Іраку, а також з Робітничою партією Курдистану, що визнана терористичною у Туреччині. У 2010 році він навіть відсидів декілька місяців ldquo;за зв rsquo;язки з терористами РПК rdquo;. З 2014 року Демірташ очолює Демократичну партію народів mdash; ліву силу, яка у тому числі відстоює інтереси національних меншин, зокрема курдів у Туреччині mdash; після виборів 2015 року стала третьою за впливом партією парламенту.
На його користь грає ldquo;ореол мученика rdquo;. Зараз Демірташ перебуває у в rsquo;язниці. У лютому минулого року його знову засудили за ldquo;приниження турецької нації rdquo; під час публічних виступів. Тоді ж за гратами опинилося ще 8 депутатів, а ще 11 чоловік його однопартійців були позбавлені депутатських мандатів. Разом з тим, його двояка позиція щодо курдського тероризму відштовхує багатьох ліво налаштованих некурдів.
Комбінації
Кожен з трьох кандидатів має свій нішевий електорат, який стовідсотково за нього проголосує. Для Акшенер mdash; це праві та ультраправі націоналісти,
для Індже mdash; це ататюркісти і лівий центр, ну а Демірташ може відтягнути на себе курдські голоси, половина з яких, як правило, підтримує Ердогана. Вже зараз зрозуміло, що у першому турі ні в кого з них немає шансів проти чинного президента. Але разом з тим і Ердоган поки що не набирає необхідних для перемоги 50% +1 голос.
Якщо відбудеться другий тур, ситуація інша. Акшенер, Індже, а також лідер невеликої ісламістської партії ldquo;Саадет rdquo; Темель Карамоллаоглу вже домовилися, що підтримають один одного в другому турі проти Ердогана. У цьому випадку вони зможуть розраховувати на паритет з діючим президентом і вирішальними будуть голоси курдів. Зокрема, це відноситься до релігійно-консервативної їхньої частини, яка традиційно підтримувала президента, але у зв rsquo;язку із операцією ldquo;Оливкова гілка rdquo; на півночі Сирії проти тамтешніх курдів, вона все більш вороже налаштована до правлячого в Туреччині режиму.
Таким чином, опозиції необхідно отримати підтримку Демірташа. Якщо в другий тур вийде Мухаррем Індже, з цим не повинно виникнути проблем, якщо ж Мераль Акшенер mdash; про курдські голоси можна буде забути, як і про президентське крісло.
Роман Кот
