Війна іспанців із Англією назрівала з 1580 року. Пірати і мореплавці грабували й топили іспанські торгові кораблі зі згоди англійської королеви Єлизавети І. Іспанський король Філіп II вважає своїм обов'язком допомогти англійським католикам у їхній боротьбі з королевою-протестанткою. Сам Папа Римський благословляє цю військову кампанію. 19 травня 1588 року іспанський флот Непереможна Армада із 130 кораблів під керівництвом герцога Медіна-Сідонія відпливає із Лісабону.
Два роки триває підготовка, на флот витрачають всі державні кошти. Армада нараховує 130 великих, високобортних кораблів із 2400 гарматами, призначених для абордажного бою. Екіпаж суден майже 30 тисяч осіб - 8 тисяч матросів, 19 тисяч солдатів і 1545 добровольців. За наказом короля на борт піднімаються 180 священиків і духівників. Кожен солдат і матрос сповідається і причащається перед походом. Із запасів беруть мільйон галет пресованого сухого хліба, кілька тон риби і солонини, по півтонни рису, сиру, 14 000 бочок вина, 6000 мішків бобів.
Через три місяці флотилія досягла протоки Ла-Манш. Через розвідників англійці знають про дії ворога.
Королева Єлизавета І (1533-1603) збирає армію для захисту Англії. Одягнута в срібний панцир та білу сукню, верхи на білому коні звертається до військових:
"Хоч я маю тіло слабкої та немічної жінки, але я маю мужність короля. І я зневажаю думку про те, що герцог Парми та король Іспанії, чи будь-який інший князь Європи насмілився б вторгнутися у моє королівство".
Британський флот налічує 34 кораблі, 28 озброєних торгових суден, 30 малих кораблів під командуванням колишнього пірата Френсіса Дрейка. На борту - 12 тисяч матросів і 4 тисячі солдатів. Англійці зустрічають іспанців в протоці Ла-Манш. Дев'ять днів з 21 липня, тривають морські бої. Кораблі англійців нижчі, але більш швидкісні і маневрені, оснащені далекобійними гарматами.
Медіна-Сідонія наказує флоту стати на якір в бухті Кале, біля узбережжя Франції для перепочинку. Вночі англійці відправляють до Армади вісім брандерів підпалених човнів з вибухівкою на борту. Зчиняється хаос, підпалені іспанські кораблі врізаються один в одного. Потужний вітер розносить вогонь по вітрилах, люди стрибають у воду, щоб врятуватися.
Тисячі тонуть. Вцілілі кораблі англійці обстрілюють зблизька. Знищують флагман флоту "San Martin". В іспанців не вистачає боєприпасів, вони безпорадні. Буря трощить ще кілька суден, решта сідає на мілину.
Шлях побитої Армади до Іспанії важкий. Продовольство закінчується на півдорозі, води не вистачає. Людей вмирають від ран і хвороб, голоду. Трупи викидають за борт. Додому повертається всього 60 кораблів і третина екіпажу. Герцог Медіна -Сідонія доповідає королю Філіп II про поразку. Той каже: "Я направив Армаду на людей, а не на Божі вітри і хвилі".
13 грудня 1577 року англійська ескадра з 5 кораблів і 164 членами екіпажу на чолі з Френсісом Дрейком відпливла з Плімуту (Англія) для нападів на тихоокеанське узбережжя іспанських володінь у Новому Світі. На таємній аудієнції Єлизавета І подарувала йому меча та домовилася про план набігу і спустошення західних берегів південної Америки, які контролювали іспанці.
