Про це повідомляє телекомпанія АВС.
"Якось ми пірнали до одного із затонулих кораблів і побачили, як з нього витікає мазут, піднімається на поверхню та розпливається величезною плямою. Так було з кожним затонулим кораблем, до якого ми пірнали. Але нічого не робиться для вирішення проблеми, тож ми вирішили діяти самі", - сказав Пол Адамс.
За словами Пола та Вільми, вони довго шукали придатне для такої місії судно і нарешті натрапили на знятий з експлуатації корабель Королівського військово-морського флоту Нової Зеландії Manawanui.
Manawanui побудовано для здійснення водолазних операцій у відкритому морі. Він обладнаний декомпресійною камерою, куполоподібним дзвоном для глибокого занурення та 15-тонним краном для підйому важких об’єктів з-за борту.
Не вагаючись, пара заплатила за судно кілька сотень тисяч доларів та перевезла його через Тасманову протоку до австралійського Ньюкасла, де вони мешкають.
Адамси планують використовувати свій корабель, для припинення витоків палива з переважно японських суден, які затонули у південній частині Тихого океану під час Другої світової війни.
З часу першого відвідання Лагуни Чуук у Мікронезії, де ВМС США у 1944 році пустили на дно десятки японських кораблів під час операції “Хейлстоун”, родина Адамсів вперше зрозуміла масштаби можливої екологічної катастрофи.
“У Тихому океані ми маємо бомбу сповільненої дії: там близько 3000 затонулих кораблів. Триста з них були нафтовими танкерами, вони на дні океану, і вони починають текти”, - каже Пол Адамс.
Корпуси кораблів, що лежать на дні, руйнуються внаслідок корозії і мазут починає витікати. Пара планує запобігати витоку нафти шляхом катодного захисту металевих корпусів від корозії.
Корозійне дослідження Лагуни Чуук, проведене у 2002 році морським археологом, доцентом археології Університету Гуаму доктором Вільямом Джеффрі, встановило, що судна збережуть свою цілісність лише протягом найближчих десяти-п’ятнадцяти років.
Професор Джеффрі, який консультує подружжя Адамсів, зазначив, що уряди Федеративних Штатів Мікронезії, США та Японії несуть відповідальність за консервацію своїх затонулих кораблів, однак, капітуляція Японії у Другій світовій війні юридично звільняє її від відповідальності. При цьому країна добровільно проводить роботи з очищення.
