Китай має слабке місце, яке може використати американський президент, заручившись підтримкою китайського народу.
Президент Дональд Трамп має достатньо підстав засуджувати Катай за толерантність до крадіжок інтелектуальної власності та інші зловживання у сфері торгівлі. Існують перші ознаки того, що американські переговорники вже домоглися певних поступок Пекіну щодо доступу до ринку та захисту інтелектуальної власності. Проте ця угода аж ніяк не вплине на поведінку Китаю. Для цього Трамп повинен грати проти правил, відстоюючи інтереси звичайних китайських робітників. Це може завдати удару Комуністичній партії країни та продемонструвати, що у США існують протиріччя не з китайським народом, а з китайською владою. Про це аналізує у статті видання The Atlantic
Ставши свідками арабської весни та того, з якою швидкістю самоспалення туніського вуличного торговця викликало масову хвилю протестів, еліта Комуністичної партії Китаю вирішила посилити свій жорсткий режим щодо цензури та зміцнити владу Сі Цзіньпіна.
В основі цих зусиль лежить китайський Золотий щит (системи фільтрації
Інтернет-вмісту). Це, з однієї сторони, справді велике досягнення. Тоді як китайські підприємці почали домінувати у глобальній електронній комерції та мобільних платежах, а кількість китайських технологічних стартапів у Китаї наближається до числа стартапів у Сполучених Штатах, китайська держава спромоглася обмежити висловлення політично делікатних думок у цифрових медіа. При цьому, вона обмежила поширення терористичних атак та політичного інакомислення, які носять вірусний характер.
Проте тепер, коли у Китаї відбувається сповільнення темпів зростання, Золотий щит та Комуністична партія країни, що захищає його від будь-якої критики, стикається з непростим випробуванням.
Соціальні медіа-цензори Китаю повинні передбачити, які історії можуть підсилити опозицію. Рано чи пізно, навіть найбільш жорсткий режим цензури заходить у глухий кут. Питання лише у тому – коли. Саме тому американські політики повинні обрати новий підхід до Китаю.
Розглянемо той варіант, коли Комуністична партія особливо зацікавлена у розмовах про торговельну війну Дональда Трампа та її власну болісну реакцію на неї.
Якби суспільний гнів запровадженням американських тарифів минув, то керівництву країни стало б набагато складніше пропонувати американцям певні поступки.
Існує й інша можливість. Деякі китайці схвалюють жорсткий підхід Трампа. Як нещодавно зауважив продемократичний активіст Чен Гуанчен виданню The Washington Post: «Багатьох американців може дивувати те, що люди у Китаї вітають запровадження додаткових тарифів. Проте, більшість звичайних китайців вважають, що тарифи зашкодять Комуністичній партії набагато більше, ніж звичайним людям, оскільки це є партія, яка маніпулює торгівлею, щоб набити свої кишені та підтримувати на плаву економіку».
Проте, слід зауважити, що Трамп не зробив практично нічого, щоб заохотити до цього типу мислення. Здається, для Трампа єдине, що має значення – це скорочення двостороннього торговельного дефіциту між США та Китаєм. Щодо цього його чекає велике розчарування. Навіть якщо двосторонній торговельний дефіцит між двома країнами скоротиться, це не вплине на загальний торговельний баланс, який залежить від того, як люди у різних країнах економлять та витрачають.
Одним з центральних моментів китайської економіки, як зазначав Метью Клейн з видання Barron’s, є те, що китайські працівники отримують лише невелику частину від того, що вони виробляють, через податкову систему, яка оминає міських багатіїв та перекладає увесь тягар на бідних, корумповану фінансову систему та ринку праці. Як результат, Клейн стверджує, що «Китай може й є майстернею світу, проте китайці не можуть дозволити собі купити те, що вони виробляють. Натомість іноземці купують китайські товари на вкрадені китайським урядом у китайських домогосподарств гроші».
Працівники у Сполучених Штатах та інших ринкових демократіях стикаються з наслідками цього, оскільки штучно недорогий китайський імпорт «приходить за ціною втрачених робочих місць та зростаючого боргу». Таким чином, найкращим способом послабити напругу між Китаєм та Сполученими Штатами у довгостроковій перспективі є дозволити китайським робітникам з низьким та середнім рівнем доходу заощаджувати більше того, що вони заробляють. Хоча, це не гарантує скорочення двостороннього торговельного дефіциту, збільшення китайськими домогосподарствами споживання майже напевно збільшить споживання китайського імпорту, включаючи американський імпорт. Саме Комуністична партія Китаю отримує прибуток від придушення споживання домогосподарств, а також спрямовує великі ресурси до членів партії та пов’язаних з ними підприємців.
Це слабке місце, на якому Трамп може зіграти. Уявіть собі ситуацію, коли президент виголосить на цю тему промову, в ідеалі – на китайській землі. І якщо все це аж ніяк не в стилі американського президента, то один з багатьох демократів, які прагнуть підвищити свої шанси у передвиборчій гонці, може скористатися з цього.
Переклад з англійської Оксани Вергелес, для ІА ZIK
