У той час, як за сприяння ВООЗ і міжнародних благодійних організацій епідемію намагаються взяти під контроль, мільйони жителів континенту за традицією звертаються по медичну допомогу до народних цілителів. В Африці їх у 80 разів більше, аніж професійних лікарів, підрахували у ВООЗ. Від чого і як здатні вилікувати такі знахарі, а також що їм відомо про смертельно небезпечний вірус Ебола – розповідає у своєму репортажі американська газета The New York Times. Її журналіст відвідав цілителя з Уганди, який приймає пацієнтів всього за декілька десятків кілометрів від кордону з Конго. НВ пропонує ознайомитися з перекладом цього матеріалу. Привид Еболи Самуель Муріса вважає, що готовий до Еболи, але це не так. 74-річний Муріса - найшанованіший народний цілитель (або омусахо векішака) в окрузі Кабале на заході Уганди. Він усвідомлює - хоча й невиразно - що Ебола вирує в Демократичній Республіці Конго, кордон якої всього за 20 миль звідси. "Нехай він [вірус] залишається в Конго, - говорить він. – Тут у нас рідко бувають люди з Конго. Хай не приходить". 60-річна Джоллі Твіномухвезі,
одна з трьох дружин цілителя, яка працює у нього як медсестра на прийомі пацієнтів, стверджує, що прожене будь-кого з симптомами Ебола – вона чула, що це можуть бути очниці з кровотечами або нігтьові ложа. Вона небезпечно помиляється: у більшості жертв Еболи не буває кровотеч, а для тих, у кого вони є, це симптом пізньої стадії захворювання. Медичні експерти стурбовані тим, що така комбінація невігластва і видавання бажаного за дійсне широко поширена серед традиційних цілителів, які, подобається це комусь чи ні, залишаються передовою лінією сільської медицини в Африці. Ці побоювання посилюються в міру того, як епідемія Еболи в Конго виходить з-під контролю. Минулого тижня Лікарі без кордонів зупинили свою роботу після насильницьких нападів на два свої лікувальні центри.
Медичний центр Лікарів без кордонів в Конго, де лікували інфікованих Ебола, зруйнований після нападу
/
За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, на африканському континенті налічується приблизно в 80 разів більше народних цілителів, аніж професійних лікарів. Мільйони африканців консультуються зі знахарями,
але, як показують дослідження, зазвичай не визнають цього, коли звертаються до лікарів. Медики в Конго, які зараз борються з Еболою, вважають, що багато хто з їхніх пацієнтів вперше заражаються під час відвідування таких цілителів. Вони можуть приїхати до будь-кого на кшталт Самуеля Муріси з малярією, кашлем або навіть іншою незначною проблемою, проте в кінцевому підсумку опиняються поряд з кимось з недіагностованою Еболою. Під час спалаху епідемії в Західній Африці 2014 року, під час якої заразилося понад 11 тис. осіб, смерть відомої цілительки стала однією з відправних точок розповсюдження хвороби, тому що з нею було пов'язано понад 300 випадків зараження. Ця цілителька, що жила в сільській місцевості Сьєрра-Леоне, померла після того, як заразилася вірусом від одного з її пацієнтів. Сотні її родичів і шанувальників приїхали, подолавши багато миль, щоб взяти участь у похороні і допомогти обмити тіло, яке, мабуть, кишіло вірусом. Потім вони повернулися до своїх домівок у Гвінеї і Ліберії, спровокувавши найстрашнішу епідемію Еболи в історії. Зцілення за козу Муріса розповідає про свою цілительську практику репортерові The New York Times,
а також групі лікарів з канадської медичної благодійної організації Bridge to Health. Канадці приїхали в ці місця, пропонуючи послуги звичайної медичної та стоматологічної допомоги в довколишніх селах, і їхня робота ніяк не пов'язана з Еболою. Проте, їхній фахівець з інфекційних захворювань, доктор Саса Хоссейні-Могаддам, подбав про те, щоб медсестри приймального покою були напоготові щодо цього вірусу. Хоссейні-Могаддам пояснив медсестрам, що будь-який пацієнт з лихоманкою, який відвідав Конго або мав контакт з будь-ким, хто там побував, повинен бути ізольований і доторкатися до нього не можна. Потім таких пацієнтів слід розпитати про діарею, блювоту, болі в суглобах, почервоніння очей і утруднене дихання або ковтання - все це потенційні симптоми Еболи.
Народний цілитель з Танзанії
/
Звичайно ж, у Муріси немає нічого, щоб зробити тест на цей вірус або хоча б на малярію, яку в серйозних випадках можна сплутати з Еболою. Міністерство охорони здоров'я Уганди не надало йому жодного зі своїх яскравих плакатів, що ілюструють симптоми Еболи, які можна знайти на прикордонних постах або у звичайних медичних клініках.
Його "офіс" – хатина під солом'яною стріхою, прикрашена щитами і рогами антилопи. Вона розташована на вершині крутого пагорба над човновим причалом біля зарослого очеретом берега - настільки крутого, що в онуків цілителя є десяток відполірованих палиць, щоб допомогти відвідувачам, які задихаються, піднятися на схил. Щоб зустрітися з пацієнтами, він одягається у своє звичайне вбрання – вельветовий піджак і шорти – з накидкою з хутра сервала [вид диких кішок] і головним убором з чорно-білого волосся мавпи. Місцеві жителі кажуть, що цілитель має рацію: конголезці вкрай рідко відвідують озеро Буньон, розташоване на висоті 6,5 тис. футів і оточене фермерами, збирачами раків і прибережними курортами (включно з колишньою літньою резиденцією екс-президента Уганди Іді Аміна). Цілителі приймають оплату валютою бідняків: це можуть бути овочі, алкоголь, кури і кози Більшість конголезців, які перетинають кордон країни - торговці, які прямують безпосередньо в Кампалу, столицю Уганди, щоб купити товари для перепродажу в Конго. Крім того, розміщені на кордоні медсестри повинні вимірювати температуру і повертати всіх,
кого лихоманить. Угандійські автобусні лінії припинили обслуговувати конголезькі міста Бені і Бутембо, найбільш постраждалі від Еболи, які розташовані за 200 миль на північний захід. Але кордони проникні, і серйозно хворі африканці можуть долати великі відстані, щоб відвідати цілителя в своїх рідних краях, бо довіряють саме йому. Цілителі можуть приділити пацієнтам час і говорять на їхньому рідному діалекті. Для Муріси це діалект рукіга (або, як його тут називають, ручига). Також цілителі приймають оплату валютою бідняків: це можуть бути овочі, алкоголь, кури і кози. За словами Самуеля Муріси, одна сім'я особливо вдячних пацієнтів навіть віддала йому свою дочку. "Вона стала моєю дочкою, - пояснює він. - Можливо, один з моїх синів одружиться з нею". Сила зілля Цілителі-травники мають довіру ще й тому, що деякі з їхніх чаїв, мазей і порошків дійсно полегшують поширені хвороби, серед яких алергія, кровотечі з носа, біль при артриті або зубний біль. А ще вони продають зілля, щоб відігнати прокляття, наприклад, такі як удари блискавок або заздрісні сусіди - лиха,
від яких західна медицина не пропонує жодних ліків. Репортаж CNN про один з видів традиційного цілительства в Африці:
Місцеві жителі, інфіковані ВІЛ, також приходять до нього, каже Муріса - іноді відразу після позитивних результатів аналізу крові в клініці. Він визнає, що не може вилікувати СНІД, проте стверджує, що може уповільнити його – "зробити вірус п'яним і слабким" – за допомогою зілля, виготовленого з місцевого дерева омусікамурі. Він не відмовляє своїх пацієнтів приймати і звичайні медикаменти, які призначають ВІЛ-позитивним людям. Деякі з з них приймають їх одночасно з його лікуванням, хоча і рідко визнають це, каже цілитель. "Вони бояться арешту, - розповідає він. - Тому що влада каже, що трави не працюють і не мають використовуватися". Він визнає, що не може вилікувати СНІД, проте стверджує, що може уповільнити його – "зробити вірус п'яним і слабким" Він визнає, що не може вилікувати рак, проте лікує укуси змій. Він також береться за зцілення психічних захворювань. Зазвичай він домовляється з сім'єю людини, яка страждає на психоемоційні порушення,
щоб "відключити" її за допомогою кількох темних насінин дурману. Згідно з його довідником рослин, це Datura stramonium, відомий у США як дурман – досить токсична рослина сімейства пасльонових, що має галюциногенні властивості. "У такому стані [сп'янілі дурманом] вони говорять багато чого, - розповідає цілитель. - За їхніми словами я можу визначити, що стало причиною хвороби - демони чи прокляття, - і тоді вже вирішити, яке лікування використовувати". Для важко хворих пацієнтів у Самуеля Муріси є два тести, щоб визначити, чи зможе він вилікувати їх. Один з них включає в себе балансування маленького рогу на вертикальній паличці, а інший передбачає кип'ятіння пляшки з газованою рідиною зеленого кольору, щоб побачити, чи змінить вона колір. Він отримав свої знання про трави від батька, який був місцевим цілителем протягом десятиліть Якщо обидва тести показують, що пацієнт помре, Муріса не говорить йому про це, оскільки це була б занадто приголомшлива звістка. Замість цього цілитель радить пацієнтові звернутися до місцевої державної лікарні. Він отримав свої знання про трави від батька,
чия могила розташована просто поруч з хатиною і який був місцевим цілителем протягом десятиліть, аж до своєї смерті у віці 92 років. Однак духовним аспектом своєї сили цілителя, як пояснив Муріса, він зобов'язаний стародавньму африканському богу на ім'я Казоба Ньямаханга (що означає "маленький бог сонця" на діалекті рукіга). Казоба, за його словами, посилає місцевим жителям сни, які вказують на те, хто буде наступним їхнім цілителем, а обраному дає здатність час від часу передбачати майбутнє. Він також поклоняється християнському богу. "Я був хрещений Самуелем і ходжу до церкви, але для мене це більше нагадує клуб, де можна зустрітися з друзями". Коли візит завершився, Муріса вийшов проводжати гостей [журналіста NYT і канадських медиків] на вулицю, до причалу. Його перша дружина, 65-річна Джой Мазуба привела одну зі своїх онучок. "У неї дуже зіпсовані зуби – ви не могли б поглянути? - попросила вона лікарів і стоматологів через перекладача. - І я думаю, у неї щось не так з очима".
