Цьогорічні американські вибори вже встигли подарувати нам надзвичайно багато сюрпризів. І навіть коли почало здаватися, що демократи майже визначились зі своїм кандидатом (хоча б поточним фаворитом), голосування, які відбулися на цьому тижні, внесли свої корективи.
Чому цей вівторок раптом став «супер»?
«Супер Вівторок» - це особлива традиція американських президентських виборів, що бере свій початок у 1984 році. В цей день одночасно проходять праймеріз у найбільшій кількості штатів одночасно. Отже і кандидат, який в цей день максимально переманить виборщиків (делегатів) на свою сторону, матиме найбільше шансів на номінацію від партії.
Зазвичай у Супер Вівторок свій голос віддають близько третини всіх делегатів протягом передвиборчої кампанії - більше, ніж в будь-який інший конкретний день. В цьому році у Супер Вівторок голосували штати Алабама, Арканзас, Каліфорнія, Колорадо, Мейн, Масачусетс, Міннесота, Північна Кароліна, Оклахома, Теннессі, Техас, Юта, Вермонт та Віргініа. Окрім того, в цей же день голосувала американська територія острови Самоа. В цей раз вівторок видався дійсно супер,
бо за один день голосує два штати з найбільшою кількістю виборщиків - Техас та Каліфорнія. Тому боротьба дійсно була ще та.
Берні Сандерс (фото: vox.com)
Епічний камбек
Після перших демократичних праймеріз у штатах Нью-Гемпшир, Айова та Невада багато хто вже списав колишнього віце-президента Джо Байдена з рахунків. Він не отримував голоси виборщиків, мав мінімальну підтримку на загальнопартійних голосуваннях та в принципі доволі посередньо показував себе на дебатах. Хоча Байден свого часу зміг взяти лідерство у демократичних перегонах, після перших кокусів та праймеріз соціаліст Берні Сандерс став відриватися від поміркованого Байдена.
Популярність Сандерса не має бути для нас певним сюрпризом. Але той факт, що помірковані демократичні виборці почали активно підтримувати мера міста Саут-Бенд зі штату Індіана Піта Бутіджеджа, а не Байдена, міг би заслуговувати на звання відкриття.
Бутіджедж, вочевидь, робив ставку на стаєрську дистанцію в перегонах і на більш пізніх етапах дійсно почав показувати позитивну динаміку. Його перемоги - а де-факто, розподіл першого місця із Сандерсом - у перших двох праймеріз дійсно показали результативність цього підходу.
Це створило доволі помітний розкол у рядах поміркованих демократів, які мали до вибору двох сильних кандидатів, а також і Емі Клобушар, яка стабільно тримала за собою третє місце на всіх праймеріз та майже видавила з перегонів Елізабет Уоррен - прогресивістку від штату Міннесота.
Однак після впевненої перемоги Сандерса в Неваді наступні праймеріз - в штаті Південна Кароліна - уже бере Байден. Свій успіх Джо закріпив і під час Супер Вівторку, що для його виборців стало неочікуваною перемогою, а для інших - майже шоком. Він взяв 10 з 14 штатів, забравши в Сандерса омріяний ним Техас та взагалі всі південні штати.
Які фігури все ще на дошці?
Після праймеріз у Південній Кароліні (останньому перед Супер Вівторком) спочатку Бутіджедж, а потім і Клобушар зняли свої кандидатури і підтримали колишнього віце-президента Байдена. Вочевидь, побачивши майже одностайну підтримку Сандерса серед прогресивістів (а по суті - соціалістичних демократів; про них більш детальну читайте в цьому матеріалі), демократи поміркованого кола також вирішили об'єднати свої голоси.
Можна лише уявити,
наскільки напруженими могли бути ці переговори, особлиов з Бутіджеджом, але факт залишається фактом - тепер і помірковані кола мають єдиного кандидата, який вже виривається вперед від свого соціалістичного переслідувача.
Також після результатів Супер Вівторка про завершення своєї кампанії повідомив і одіозний медіа-магнат Майк Блумберг. За майже три місяці своєї участі у перегонах він витратив більш як півмільярда доларів, але крім деяких проміжних міні-перемог (як, наприклад, третя позиція в Оклахомі чи перемога на островах Самоа в Супер Вівторок) він запам’ятався хіба що слабенькими виступами на дебатах та безкінечною рекламою на телебаченні. До речі про рекламу - навіть після остаточною поразки в Блумберга ще викуплено ефірного часу мільйонів на 7, тому навіть після кінця кампанії він ще трохи посвітиться на федеральних каналах.
Тепер на дошці демократичних кандидатів залишається трійка кандидатів, з якими вони мають грати проти Трапма: соціаліст Берні Сандерс, поміркований демократ Джо Байден та прогресивістка Елізабет Уоррен. Очевидними фронтранерами є Байден та Сандерс,
в той час як Уоренн, хоча і є аутсайдером, але тримає доволі міцно вже здобуті позиції.
Дональд Трамп (фото: AP)
Прогнози, прогнози і знову прогнози
Почнемо з простого - прогнозу для республіканців. Дональд Трамп стовідсотково отримає номінацію, якщо тільки дійсно не станеться певного катаклізму. Хоча багато хто в рядах республіканців - як парламентарів, так і виборців - його не підтримує, проте він є єдиним шансом продовжувати просувати їх порядок денний та їх інтереси.
У демократів все набагато цікавіше. Помірковані демократи нарешті обрали одноосібного лідера свого табору - Джо Байдена. Тепер соціалістам та Сандерсу дійсно треба переживати - навколо Байдена об’єдналися чорношкірі виборці, виборці старше 45 та загалом всі симпатики Бутіджеджа, Клобушар та Блумберга.
Здавалося б, ліве крило демократів також має свого лідера в обличчі Сандерса. Але є один нюанс, який поки що недостатньо оцінюється прихильниками Сандерса. І цей нюанс - Елізабет Уоррен.
Довгий час вони із Сандерсом вважалися таким собі тандемом прогресивних фронтранерів. Вони проводили спільні виступи,
разом виступали на дебатах та вели багато в чому спільну кампанію в соціальних медіа. Проте під час одного з останніх раундів дебатів в парочці стався розкол - за словами Уоррен, Берні в особистій розмові висловив думку, що жінка не зможе бути президентом. Після цього почався доволі палкий період суперечок та взаємних звинувачень. Від колишнього союзу не зосталося і сліду.
Після виходу з кампанії Клобушар та Бутіджеджа сенаторка Уоррен моментально зайняла їх нішу та тепер наступає на п'яти передових кандидатів. Здавалося б, що з 50 делегатами в запасі проти більш 300 у Сандерса та 400 у Байдена шансів у неї небагато. Проте електорат Уоррен - це той же електорат соціалістів, тільки більш ліберальний. І саме цих 50 делегатів Берні конче не вистачає, аби наздогнати свого головного конкурента.
Всю свою політичну кар'єру Уоррен відрізнялася крайньою принциповістю. І тепер залишається лише гадати, на які поступки доведеться йти Сандерсу, аби переконати її зняти свою кандидатуру на його користь та переломити її позицію. Бо якщо соціалісти зараз не зупинять переможний марш Байдена, далі для них буде вже запізно.
Олександр Краєв, для Главкома
