Хоч турецьке дослідницьке судно Oruç Reis недавно покинуло грецький континентальний шельф і повернулося в порт Анталії, відносини між Туреччиною і Грецією залишаються вкрай напруженими. Турецька сторона шукає газові родовища в районах Східного Середземномор'я, які не належать їй, вважає Греція. Російські ЗМІ тим часом активно розганяють тему розколу НАТО, членами якого є Туреччина і Греція. "Коментарі" разом з експертами розібралися, чи дійсно ситуація настільки небезпечна, що Альянс може розвалитися, а боротьба за ресурси вилитися у відкриту війну."Проти Туреччини формується неформальна коаліція, до якої увійшли ключові країни регіону" Експерт Національного інституту стратегічних досліджень Микола Замікула нагадує, що суперечності між Туреччиною і Грецією мають довгу історію. Той же Кіпрське питання, а також визначення меж територіальних вод і виняткових економічних зон в Егейському морі й Східному Середземномор'ї є загальновідомим джерелом конфронтації. "Ситуація особливо загострилася після того, як в цих районах були відкриті родовища природного газу,
- пояснює експерт. - Також Анкара досить болісно сприймає проект споруди східносередземного трубопроводу, який просувають Греція, Республіка Кіпр та Ізраїль. Його реалізація знижує роль Туреччини в якості єдиного транзитного маршруту для поставок природного газу на європейський ринок на південному напрямку". Микола Замікула підкреслює, що саме суперечки навколо цього проекту і дали поштовх до нинішньої ескалації. Експерт зазначає: "В кінці минулого року Туреччина і лівійський Уряд національної єдності уклали договір про врегулювання морських питань, і таким чином поставили бар'єр на шляху проекту. При цьому вони абсолютно не враховували інтереси Греції та її територіальні претензії в акваторії, які вона висуває на основі грецької приналежність островів в Східному Середземномор'ї. Потім на початку серпня 2020 року Греція і Єгипет підписали альтернативну угоду, яка в свою чергу суперечить турецько-лівійським домовленостям". У відповідь Туреччина активізувала розвідку газових родовищ безпосередньо в зоні грецьких домагань - що було сприйнято в Афінах як провокація.
В результаті обстановка в регіоні істотно загострилася, а військова присутність сторін - посилилася. "При цьому небезпеку становить участь в греко-турецькій кризі інших гравців, - говорить Микола Замікула. - По суті, проти Туреччини формується неформальна коаліція, до якої увійшли ключові країни регіону. Проти Анкари виступають Єгипет, ОАЕ та Ізраїль, які незадоволені близькосхідною політикою Реджепа Тайіпа Ердогана". За словами експерта, Тель-Авів не влаштовує жорстка позиція Туреччини щодо палестинського питання, а також підтримка, яка надається турецькою владою руху "Хамас". Арабські ж країни сприймають Туреччину як геополітичного опонента на Близькому Сході та Північній Африці. Протистояння між ними особливо загострилося в Лівії, де вони підтримують різні сторони громадянського конфлікту. "Більш того, - продовжує експерт, - активну антитурецьку позицію зайняв ще один партнер Анкари по НАТО - Франція. Вона має протиріччя з Туреччиною з лівійського питання, а також свої інтереси щодо видобутку енергоресурсів в Східному Середземномор'ї". Микола Замікула вважає,
що зараз учасники конфронтації "грають м'язами" і роблять різні провокаційні дії з метою "промацати" опонентів. Саме так варто сприймати проведення військових маневрів у регіоні. "Однак перспективи перетворення протистояння в реальний широкомасштабний конфлікт залишаються мінімальними, - упевнений експерт. - Безсумнівно, збільшення військової присутності загострює загрозу можливих інцидентів. Однак сумнівно, що справа дійде до свідомої ескалації до рівня реальної війни - адже вона не вигідна ні Афінам, ні Анкарі. Сторони просто прагнуть не впустити престиж і забезпечити собі найкращі позиції в процесі дипломатичного врегулювання". У той же час загострення протиріч між двома країнами-членами НАТО, а також активне залучення в конфронтацію інших країн Альянсу, має негативні наслідки для його потенціалу до оперативного реагування на актуальні загрози. "Конфронтація в Східному Середземномор'ї вносить розлад до євроатлантичної співдружності. Мова ні в якому разі не йде про перспективу розпаду НАТО, або навіть про вихід з організації окремих учасників. Однак криза відволікає увагу Альянсу.
У цьому його головна небезпека для України, бо цією ситуацією можуть скористатися держави, які прагнуть переглянути в свою користь сформований міжнародний порядок - в першу чергу Російська Федерація", - попереджає Микола Замікула. "Важливо якомога швидше посадити представників Анкари і Афін за стіл переговорів" "НАТО ні в якому разі не розвалиться, - переконаний політичний експерт, дипломат Вадим Трюхан. - Адже Альянс за свою більш ніж 70-ти річну історію переживав вже багато, в тому числі й більш гострих криз, учасниками яких виступали його країни - члени. Проте, сам так звана газова криза між Грецією і Туреччиною, яка виникла далеко не з нізвідки і не зараз, досить небезпечна". Проблема в тому, вважає дипломат, що в нього залучені безліч держав регіону. І той факт, що Туреччина набагато сильніше Греції у військовому плані та має майже в 8 разів більше населення, не є визначальним. "За Грецією - Європейський Союз, який Афінам вдалося переконати в своїй правоті. Плюс, її підтримують як її традиційні партнери, такі як Кіпр і Франція. А також (несподівано для деяких експертів)
- Єгипет, ОАЕ і навіть Ізраїль, який з недавніх пір вважає Туреччину навіть більш небезпечним суперником в середземноморському регіоні, ніж Іран", - пояснює Вадим Трюхан. На його думку, для того, щоби цей, поки що локальний, конфлікт не переріс в реальну регіональну кризу, в яку залучені військово-морські сили як мінімум десятка зацікавлених держав, важливо якомога швидше посадити представників Анкари і Афін за стіл переговорів. "По всій видимості, не дивлячись на всі спроби ні ЄС, ні НАТО на цей момент це не вдається. Тому своє вагоме слово в цьому питанні повинен сказати Вашингтон, який має величезний вплив на керівництво обох ворогуючих держав, - зазначає Вадим Трюхан. - Шанси на те, що Дональд Трамп, після успішної посередницької місії між Сербією і Косово, а також ОАЕ й Ізраїлем, займеться цією проблемою - високі як ніколи раніше. Адже його зовнішньополітичні успіхи потенційно наближають його до перемоги на виборах". До речі, поверненню турецького судна Oruç Reis з грецького континентального шельфу в порт Анталії передувала заява держсекретаря США Майка Помпео.
Під час недавніх відвідин Кіпру він сказав, що напруженість у відносинах між союзниками у НАТО вигідна тільки противникам Альянсу. І закликав вирішувати проблеми виключно дипломатичним шляхом. Відразу після цього Анкара і Афіни помітно знизили войовничу риторику. "Розкол між Туреччиною, США і європейськими членами поглиблюватиметься" Відкритої війни, як і розвалу НАТО, очікувати, швидше за все, не варто. Але те, що Альянс остаточно перестане виконувати функцію гаранта безпеки в Східному Середземномор'ї - очевидно. Такої думки дотримується політолог-міжнародник Георгій Кухалейшвілі. "Президент Туреччини Реджеп Ердоган прагне підвищити незалежність своєї країни від позиції США в міжнародних відносинах. І тому його амбіції захопити контроль над газовими родовищами в ексклюзивній економічній зоні Греції і Кіпру цілком зрозумілі. Туреччина збирається відмовитися в майбутньому від американського і російського газу. Тому Анкара порушує норми міжнародного права і, спираючись на потужний військово-морський флот, обґрунтовує свою морську експансію. При цьому прикривається доктриною "Блакитна батьківщина", нібито дає Туреччині право претендувати на великі водні простори і надра Середземного, Егейського і Чорного моря", - підкреслює експерт. Георгій Кухалейшвілі прогнозує, що процес прийняття рішень в НАТО буде паралізовано, а розкол між Туреччиною, США і європейськими членами поглиблюватиметься. "Можливо, владі Греції, Франції, Кіпру, Ізраїлю, Італії та Єгипту варто подумати про формування антитурецької коаліції із з'єднань військово-морського флоту, - говорить експерт. - Це дозволить стримувати її дії і демонструвати силу - заради охорони надр і морських комунікацій, які туркам не належать". Нагадаємо, особливості флотів Греції і Туреччини оцінив директор Міжнародного інституту політичної філософії, політичний аналітик Віктор Савінов.
