Яка стратегія щодо встановлення контролю над Чорним морем є оптимальною для Росії? Розділяй і володарюй.
Про це пише Forbes.
Висновок про оптимальність стратегії "розділяй і володарюй" був зроблений за результатами військової гри, проведеної американським дослідницьким центром РЕНД (RAND Corporation).
Нещодавно цей центр опублікував результати імітаційного моделювання, проведеного в 2018 році, щоб вивчити ймовірну стратегію Росії в Чорноморському регіоні, а також відповідні дії НАТО. Навчання показали, що оптимальною стратегією для Росії стане тактика "розділяй і володарюй", яка допоможе їй не допустити створення коаліції, здатної оскаржити російське панування в Чорному морі.
"Росії простіше домогтися своєї мети щодо розколу регіону, ніж США - об'єднати його", - сказала мені політологиня Ренд Аніка Біннендійк (Anika Binnendijk).
Чорне море протягом століть було пороховою бочкою, оскільки там боротьбу за вплив вели Росія, Україна, Туреччина, Румунія та інші країни. Але останніми роками Росія встановила потужну військову присутність у стратегічно важливому Чорноморському регіоні,
яку вона вважає власною вотчиною. Серед іншого, Москва відняла в України Крим, розмістила в регіоні додаткові кораблі і ракети, а також почала дії проти натовських судів. Минулого місяця вона по тривозі підняла винищувачі на перехоплення і супровід американського розвідувального літака, що здійснював політ над Чорним морем.
Новини за темою: Американські винищувачі над Чорним морем: Кому загрожують США?
Однак, з точки зору Москви, ситуація для неї теж складається загрозлива. Колишні сателіти СРСР Румунія і Болгарія вступили в НАТО, а незалежна Україна і Росія стали ворогами. Зараз західні експерти закликають НАТО створити постійне угруповання сил на Чорному морі.
Ренд підготував сценарій гри, в якому різні команди виступають в ролі Чорноморських держав і США.
Дія відбувається в період між 2020 і 2025 роками. Вихідний кейс полягає в тому, що НАТО намагається розширити свою військово-морську присутність в Чорному морі, а Румунія зміцнює військові зв'язки з колишньою радянською Республікою Молдовою. Росія у відповідь проводить багатовекторну стратегію, агресивно розширюючи свою виняткову економічну зону в Чорному морі і здійснюючи інформаційні вкидання і кібератаки проти Румунії.
Напруженість доходить до максимуму, коли російський штурмовик Су-24 на бриючому польоті проходить над американським есмінцем і зачіпає корабель, в результаті чого гинуть кілька моряків.
Гра дозволяла кожній з команд вибирати різні варіанти дій і слідувати їм. Це економічні стимули, спроби умовити потенційних друзів, кібервійни, відправка військ, навчання і заходи по залякуванню противника.
Так, американська команда віддала перевагу військово-політичному тиску з метою стримування російського впливу. Вона створила Чорноморську оперативно-тактичну групу із завданням забезпечення свободи судноплавства, провела додаткові військові навчання з чорноморськими союзниками, а також скористалася Конвенцією Монтре, що регулює проходження військових кораблів через Босфор, щоб перешкодити появі російського військово-морського флоту в Середземному морі.
Новини за темою: Росія зміцнює позиції в Червоному морі: Судан віддає порт для військових цілей на 25 років
Завдання США полегшило те, що Росія за умовами гри хотіла всіма силами уникнути війни. "Всі гравці з російської команди найбільше були стурбовані можливою неконтрольованою ескалацією,
яка могла призвести до військового конфлікту з НАТО і США", — наголошується в доповіді РЕНД.
Але проблема США полягала в тому, що Росії не потрібно було вступати у війну для досягнення своїх цілей. Гра показала, що Москва здатна використовувати стратегію батога і пряника для розвалу будь-якої антиросійської коаліції на Чорному морі. І є побоювання, що вона може зробити це і без застосування сили.
У Москви були різні варіанти дій, в тому числі неявний військовий тиск. Воно має на увазі переслідування натовських кораблів, які мирно йдуть по Чорному морю, а також розміщення додаткових ракет в Криму. Кремль також міг задіяти і ефективну суміш з економічних стимулів і дій в "сірій зоні", таких як кібератаки, інформаційні війни і навіть шантаж політиків із загрозою публікації дискредитуючих їх матеріалів.
Настільки багатий арсенал засобів дозволив Росії пристосувати свою стратегію до апетитів і слабкостей кожної Чорноморської країни. Туреччини і Болгарії російська команда запропонувала ряд стимулів: туркам — зустрічі у верхах, спільні військові навчання і розвіддані по Сирії,
а болгарам — дешевий газ. Поводження з іншими країнами було більш жорстким. Румуни отримали інформаційну війну і турбуючі дії проти своїх торгових суден; Україна - блокаду Азовського моря для свого риболовецького флоту, а Грузія — військові навчання на окупованих Росією споконвічно грузинських територіях.
У цій грі у такого підходу за принципом "батога і пряника" були неоднозначні результати. Румунія, Україна і Грузія не піддалися тиску Росії. А ось Туреччина і Болгарія підвели: вони відмовилися від участі в натовській флотилії на Чорному морі, завдяки чому Росія домоглася часткової перемоги.
Важливим висновком став наступний: ні в якому разі не можна применшувати значення Туреччини, треба заохочувати пам'ять про її конфлікти з Росією. "В кінцевому підсумку результат гри залежав в основному від відносин між Росією і Туреччиною, — зробив свій висновок центр РЕНД. - Російські стимули, особливо обіцянка продовжити і розширити співпрацю в Сирії, а також потенційні втрати через відмову від існуючого співробітництва змусили турків серйозно подумати про доцільність підтримки натовського угруповання.
Двосторонні дії турецької та болгарської команд зі зближення з Росією - це вже погано. А тривалі коливання Болгарії, що не наважувалася публічно підтримати натовську ініціативу, ще більше послабили регіональну єдність. Все це за умовами гри завадило надати узгоджену і послідовну протидію Росії".
Ясності заради треба сказати, що військову гру проводили західні експерти, а тому вона відображає Західні погляди на можливі дії Кремля. Тим не менш, вона наочно показує, чому Наполеон вважав за краще боротися з коаліцією, а не брати участь в ній.
"Навчання наочно показали, якою мірою цілеспрямоване використання Росією невійськових джерел сили і впливу може усунути необхідність йти на ризик відкритого військового конфлікту з НАТО, - зазначає на закінчення РЕНД. - Гра свідчить про те, що Росії набагато простіше підірвати регіональну єдність і рішучість дати єдину відсіч російським планам, ніж коаліції — сформувати і зберегти таку єдність".
Майкл Пек
За матеріалами: ІноЗМІ
