Цей очевидний факт проявився ще чіткіше, коли Кремль визнав за необхідне не погодитися з нещодавньою статтею у Financial Times, у якій детально описано перетворення путінського режиму на поліційну державу. Дмитро Пєсков, беззмінний прес-секретар президента Путіна, вважав за доречне поскаржитися на передбачуване зниження професійної компетентності в «англосаксонських ЗМІ» усього за кілька годин після публікації статті, що неминуче привертає до статті значно більшу увагу росіян.
Тема, порушена Financial Times, безумовно, не є новою, і ключова роль таких особистостей, як Олександр Бортніков, глави ФСБ, або Миколи Патрушева, секретаря Ради безпеки РФ, у розв’язанні внутрішніх репресій регулярно обговорюється в Росії. Але Кремль, як правило, ніколи не коментує надзвичайно секретну роботу президентської адміністрації або відносини всередині вузького кола найближчих соратників Путіна й ширшого кола помічників і підлеглих.
Тому може здатися, що відверте несхвалення відповідає усталеній схемі заперечення Кремля. Адже всього за кілька днів до цього Пєсков заперечував,
що російські спецслужби провадять кампанію, спрямовану на дискредитацію західних вакцин проти COVID-19. Москва продовжує заперечувати навіть беззаперечно встановлені російські злочини, такі, як знищення малазійського пасажирського рейсу MH17 над зоною бойових дій на Донбасі 17 липня 2014 року або своє втручання в президентські вибори в США у 2016 році.
Зазвичай Москва все спростовує, щоб дистанціювати Росію від невдалих операцій її спецслужб, таких, як отруєння Сергія Скрипаля та його дочки Юлії в березні 2018 року у Великобританії, або нещодавнє отруєння Олексія Навального в серпні 2020 року — обидва вочевидь смертельною нервово-паралітичною речовиною Новачок. Неможливо встановити, що саме Путін віддав наказ про ці операції, але, керуючи спростуваннями, він фактично бере на себе відповідальність за замахи.
Інтенсивність ворожнечі за доступ серед кремлівської еліти піднялася вище за звичайні сварки
При цьому спростування адміністрацією президента Росії простого твердження, зробленого в статті Financial Times, — інший випадок, оскільки стосується не конкретної операції або факту,
а аналітичного припущення, що ґрунтується на бесідах із неназваними джерелами в Кремлі. Саме прояв розбіжностей між придворними, мабуть, дратує Путіна, який, як відомо, читає лише деякі витяги зі ЗМІ, які помічники кладуть йому на стіл. Таким чином, швидкість непотрібного засудження показує, що інтенсивність ворожнечі за вплив і доступ серед кремлівської еліти піднялася вище за звичайні сварки.
У багатьох бюрократів у величезній президентській адміністрації є вагомі причини обурюватися корисливими інтригами вищого керівництва. Одним із нещодавніх прикладів є їхня спроба використовувати невігластво Путіна про роботу Інтернету для розширення державної цензури над соціальними мережами й закриття «підривних» електронних ЗМІ. Однак нездатність російських спецслужб зробити ефективну блокаду західного впливу в китайському стилі в російському інформаційному просторі та стримати поширення незалежного контенту говорить багато про що. Можливості Москви щодо здійснення кібератак можуть вражати, але у внутрішніх справах гучні твердження зазвичай супроводжуються незграбними невдачами.
Наприклад, спроба «приструнити» Twitter, уповільнивши його для російських користувачів на початку березня, призвела до краху багатьох державних сайтів, зокрема сайту Кремля.
Така некомпетентність може викликати роздратування в деяких помічників Путіна, які знаються на ЗМІ, але в багатьох із них є значно нагальніші проблеми: санкції. Останнє доповнення до все ширшого пакету санкцій США та Європейського Союзу спрямоване не тільки проти керівників спецслужб, а й проти таких ключових бюрократів, як Сергій Кирієнко, заступник глави адміністрації президента. Очікуваним є подальше посилення й коригування режиму санкцій Заходу у процесі того, як США і Європа будуть продовжувати розслідувати нові «гібридні» злочини Росії, включно з кібератаками.
Таким чином, список покараних «цивільних осіб» буде розширено. Кремль робить усе можливе, щоб показати, що санкції не працюють, і він прагне посилити кожну ознаку внутрішніх розбіжностей на Заході з приводу того, як заплановані санкції можуть уплинути на подальший діалог (уже скорочений) із Росією. Проте бенефіціарів режиму Путіна мало що може втішити.
Фредерік Кемп
Уразливі місця Путіна. Давайте тверезо поглянемо на Росію
Їхній головний захист полягає в забезпеченні того, щоб санкції завдавали шкоди середньому класу Росії, а не тільки супербагатіям. Для решти інша частина проблеми полягає в тому, що силовики дедалі більше беруть під контроль ключові фінансові потоки в країні. Путін, як і раніше, покладається на таких професіоналів, як Ельвіра Набіулліна, главу Центрального банку. Але топ-силовики режиму, як правило, ставляться до цих економістів як до «буржуазних фахівців» — наступників функціонерів, які керували недовговічною Новою економічною політикою 100 років тому. Тим часом розширення репресій призводить до таких кадрових зрушень у ФСБ, як просування по службі Сергія Корольова, котрий дотепер очолював управління економічної безпеки, на посаду першого заступника директора ФСБ. Корольов має неабиякий досвід роботи зі злочинними угрупованнями, що вплинуло на його підхід до вибору економічних орієнтирів.
Путін також розуміє методи рекету й відмивання грошей набагато ліпше, ніж тонкощі макроекономічної політики або популярності відновлюваних ресурсів на світових енергетичних ринках,
які підривають корисність Газпрому як політичної зброї. Але це все ж попереджає його про ослаблення центральної ролі в системі влади, яка сьогодні дедалі більше залежить від придушення опозиції, ніж від мобілізації народної підтримки.
Спецслужби Росії вчиняють силові дії так, як вважають за потрібне, наприклад, зриваючи форум муніципальних депутатів у Москві 13 березня. І роль Путіна у всьому цьому неминуче зводиться до утвердження «законності» таких репресій. Можливо, його дратує ця фактична непотрібність, але метастази поганого управління, які він запустив рік тому, переглянувши Конституцію та скасувавши обмеження свого правління, не можуть бути зупинені спростуваннями.
Переклад НВ
володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Павла Баєва. Републікацію повної версії тексту заборонено.
Оригінал
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ
