Важко переоцінити сміливість, якою запам’ятаються перші сто днів президентства Джо Байдена (цей рубіж буде пройдений 30 квітня). За нею ховаються амбіції президента надати Америці нового імпульсу, водночас покращуючи позиції США в дедалі масштабнішому суперництві з Китаєм.
Рішучість Байдена наочно демонструють цифри: чотири трильйони доларів США, які він сподівається отримати, щоб профінансувати відновлення країни після пандемії, забезпечити економічне зростання та збільшення кількості робочих місць, а також здійснити цілу гору інвестицій у національну інфраструктуру (ліберально трактуючи поняття «інфраструктура»).
За моєї пам’яті жоден американський президент не пов’язував так тісно внутрішні інвестиції зі світовою позицією США — і зараз він діє, керуючись саме цим.
Байден переконався, щоб кожен помітив цей зв’язок із Китаєм, висуваючи свій інвестиційний план минулого тижня, який він назвав «найбільшою інвестицією в робочі місця американців із часів Другої світової війни».
Байден у певному сенсі відчуває свою удачу
Байден сказав про це так: «Ви думаєте, що Китай зволікає з інвестиціями в цифрову інфраструктуру,
дослідження й розробки? Повірте, вони не зволікають, але розраховують на повільність американської демократії, що вона занадто обмежена й розділена, щоб не відставати… Нам потрібно показати світу, а головне — самим собі, що демократія працює, що ми можемо об'єднатися заради чогось більшого. Це Сполучені Штати Америки, господи!»
Чиновники з адміністрації Байдена, що працювали при Обамі, кажуть, що вони керуються кількома уроками: не відволікатися на телевізійну критику планів, не давати економістам збити себе з курсу, не розраховувати на двопартійну підтримку й не занижувати амбіції.
Перший внесок у майбутнє США
«Грай по-крупному або йди», — так один із колишніх чиновників адміністрації Обами в розмові зі мною підсумував настрій, під диктовку якого проходять перші 100 днів президентства Байдена. Здійснити це було легше завдяки тому, що демократи продовжують контролювати Палату представників США й де-факто втримують половину Сенату — а за необхідності можуть заручитися вирішальним голосом віцепрезидента.
Спершу Байден продемонстрував, наскільки по-крупному він готовий зіграти, підписавши пакет економічної допомоги на $1,9 трильйона на початку березня — це був один із наймасштабніших стимулів в історії США. Він був значно більшим, ніж вважали за необхідне республіканці й багато економістів, але в Байдена були необхідні голоси.
А минулого тижня він представив план розвитку інфраструктури на $2,3 трильйона. У це поняття він вкладає все — від мостів і широкосмугових мереж до витрат на фінансову підтримку літніх людей і освіту молоді. Як і з першим пакетом, у цьому випадку слід очікувати, що його приймуть за партійною ознакою.