За декілька днів новим прем'єр-міністром Ізраїлю на наступні два роки може стати Нафталі Беннет. Формально він вступить на посаду тільки після присяги у Кнесеті, але політику вже надали особисту охорону в службі безпеки ШАБАК. Хоча ймовірно Нетаньягу намагатиметься переграти нову коаліцію, спілкуючись з депутатами Кнесету в індивідуальному порядку, його шанси залишитися вкрай невисокі.
Як вже писало Depo.ua, політична ситуація в Ізраїлі після зміни уряду складеться дивна. Оскільки замість потужної правої партії Беньяміна Нетаньягу до влади прийде коаліція з лівих, центристів та Беннета, який свого часу посварився з Нетаньягу на ґрунті того, що, на думку молодого політика, останній був недостатньо правим і націоналістичним. Стосунки Беннета з тепер вже екс-прем'єром взагалі були цікаві. Боєць та офіцер підрозділу "Сайєрет Маткаль", він спочатку назвав свого першого сина іменем брата Нетаньягу, який служив там само і загинув в антитерористичній операції. А потім розсварився з главою Лікуду до публічного ігнору і відмови вітатися. Втім, це вже особисті подробиці.
Наступним проблемним моментом нової коаліції вочевидь, буде той факт, що всі її учасники ніби як демонструють готовність "відступитися від ідеології задля порятунку Ізраїлю". Але важко уявити, що Беннет, блискучий і гострий на язик оратор, буде демонструвати чудеса дипломатії і стриманості, щоби не посваритися зі своїми вкрай далекими за поглядами союзниками.
Втім, навіть розпад коаліції, яка налаштована "рятувати Ізраїль", може виявитися відносно меншою проблемою на тлі того факту, що Беннет є прихильником "закріплення історичних прав" Ізраїлю на Західний берег, Східний Єрусалим і окуповані ізраїльтянами в 1967 році сирійські Голанські висоти.
При тому переважна більшість світової спільноти вважає ці землі незаконно окупованими Ізраїлем.
Проблема для Ізраїлю полягає в тому, що десь так само, хоч і не користуючись при тому надмірно жорсткими формулюваннями, вважає і чинний президент США Джо Байден.
І якщо Нетаньягу теж хотів зберегти поселення на Західному березі, але не акцентував на тому увагу, то в Беннета теза про "не віддам ні сантиметра ізраїльської землі" є ключовою.
І в разі її частого публічного озвучення, чи, тим паче, практичних кроків до збільшення кількості поселень в "Іудеї та Самарії", які Беннет, апелюючи до Біблії, називає Західний берег, стосунки Ізраїлю з дипломатичним керівництвом США можуть помітно деградувати.
Єдиним запобіжником може стати залежність нового прем'єра від решти учасників коаліції. Адже попри "золоту акцію" в коаліційних переговорах, партія Беннета "Яміна" має всього лише 7 місць зі 120 у Кнесеті. Тому, за вдалого для Ізраїлю перебігу подій, справа обмежиться голосними деклараціями схильного до популізму політика, які не матимуть практичного продовження – що дозволить Вашингтону їх ігнорувати.
Що стосується ставлення майбутнього прем'єра Ізраїлю до Росії, то воно неоднозначне. Зокрема, ще в 2013-му році він говорив про необхідність "зміцнення партнерських стосунків" з путінським режимом. Щоправда потім, після початку російсько-українського конфлікту, нових подібних коментарів він не озвучував, періодично висловлюючи незадоволення зв'язками Москви з Іраном та "терористами" – вочевидь, маючи на увазі постачання російської зброї угрупуванню "Хезболла". Тому яким буде публічне ставлення цього політика на посаді ізраїльського прем'єра до україно-російського конфлікту, нам іще тільки доведеться довідатися.
