До саміту між президентами США та Росії у Женеві залишаються лічені години. І хоча проривних наслідків від цієї зустрічі не очікують ані її учасники, ані експертне середовище, увага журналістів наразі фокусується на віллі Ла Гранж у Женеві. Яку учасники переговорів явно обрали з натяком на першу зустріч Рейгана із Горбачовим на іншій віллі, Флер д’О, неподалік від Ла Гранж. А зустрітись у тій самій д’Ор представники Білого дому із мешканцями Кремля не можуть тому, що її нещодавно викупили представники Китаю — що, зважаючи на сьогоднішню геополітичну реальність, виглядає достатньо символічно.
Про ймовірні вектори розмови та наслідки цієї зустрічі стосовно України Depo.ua вже писало, але слід завважити, що тема українсько-російського конфлікту буде не єдиною, і, ймовірно, навіть не основною.
Оскільки у лідерів США та Росії зібрався довгий список питань, які стосуються взаємних конфліктів між державами. І коротенький списочок тем, стосовно яких у Кремлі надіються знайти взаємопорозуміння з Білим домом.
Одним з ключових, вочевидь, стане питання глобальної ядерної безпеки.
До якого у Москви та Вашингтону трохи різні підходи. Росія, зокрема, в особі як президента Путіна, так і посадовців російського МЗС, після розвалу договору про заборону ракет середньої та малої дальності неодноразово виходила з пропозицією про заборону на розміщення цього типу ракет у Європі.
Натомість США, які звинувачують у розвалі РСМД саме Росію, так само неодноразово нагадували про той факт, що російська ракета 9M729 або SSC-8, яка за даними Північноатлантичного альянсу, має радіус дії близько 1 500 кілометрів, була розроблена і розгорнута саме Кремлем. І до її згортання і утилізації будь-які домовленості на цю тему є недоречними.
А оскільки вихід з РСМД через неконструктивну позицію Росії свого часу підтримував немала частина політиків не тільки з Республіканської, але й з Демократичної партії, то підозрювати, що Байден в цій історії піде на поступки Путіну немає жодних істотних причин.
Ще однією ключовою темою переговорів стануть проблеми кібербезпеки. У цій сфері Путін іще з 2013 року періодично пропонує США укласти договір і розпочати співпрацю. За цей час Росія втручалась у вибори двох президентів CША,
була спіймана на спробах маніпулювати громадською думкою, провела успішні атаки проти SolarWinds, Colonial Pipeline, і хтозна скількох інших американських комерційних компаній. Ретельно спростовуючи свою до них причетність. Яку користь може принести в цій ситуації якийсь "договір про співпрацю" у Вашингтоні, схоже, не до кінця розуміють.
Іще однією темою для ймовірної "співпраці" наближені до Путіна посадовці називають "боротьбу з коронавірусом". Хоча знайти тут спільність інтересів чинної і колишньої наддержав теж доволі складно. Оскільки США успішно проводять масштабну програму вакцинації, яка охоплює більше 1 мільйона осіб щоденно,і дозволила в окремих штатах досягнути показника у 80% вакцинованих та забути про карантин. Натомість у Росії, попри велику піар-кампанію вакцини, наразі вакциновано менше 10% населення, і спостерігається істотне зростання захворюваності. За таких умов єдиною формою "співпраці" могло би бути прохання Путіна про поставки вакцини зі США — якого, зі зрозумілих причин, не пролунає.
Іще однією зі складних тем для переговорів стане,
вочевидь, Арктика. Де Росія продовжує активне будівництво військових баз, аеродромів та об'єктів ППО, намагаючись забезпечити якусь подобу контролю над Північним морським шляхом. І створюючи в такий спосіб загрозу для інших держав, що хочуть взяти участь у освоєнні регіону — тих самих США, Канади, та країн Скандинавії.
Окрім цих масштабних питань, на саміті, ймовірно, можуть обговорюватися і регіональні проблеми — зокрема, ситуація в Сирії, Лівії та Афганістані. І, ймовірно, саме за останнім пунктом між Москвою та Вашингтоном можуть бути досягнуті якісь декоративні домовленості. Оскільки в Кремлі, після багаторічного постачання зброї талібам, раптом усвідомили, що вихід американських військ із цієї країни може мати катастрофічні наслідки як для пострадянських держав Середньої Азії, так, у певній перспективі, і для самої Росії.
Також, можна не сумніватися у тому, що президент США захоче поговорити зі своїм російським колегою про долю Олексія Навального та тавро "інородців" — пардон, "іноагентів", за допомогою якого російська влада добиває залишки відносно ліберальнихї ЗМІ та крихти громадянського суспільства.
Про плани Володимира Путіна стосовно співпраці у розслідуванні отруєння в Солсбері та інших епізодів використання хімічної зброї. Адже без таких планів Байден буде вимушеним, згідно з чинним законодавством США, вводити нову порцію секторальних санкцій проти Росії.
Дивлячись на цей перелік тем для розмови між двома президентами, стає зрозумілим, що довгі роки путінської політики "гібридної агресії проти України", "гібридної кібервійни" і навіть "гібридного роззброєння", призвели до закономірного результату. Ховаючись за своєю класичною формулою "а доведіть, що це ми винні" Путін, Лавров і компанія фактично унеможливили вирішення двосторонніх проблем. В першу чергу — унеможлививши їх адекватне обговорення. Тому на повторення прориву Рейгана та Горбачова шанси начисто відсутні. Незалежно навіть від того факту, що говоритимуть вони на віллі, сусідній до славнозвісної Флер д’О.
