Вчені вперше застосували космологічний підхід до археологічних пам'яток, щоб відповісти на питання про розташування стародавніх похоронних ансамблів на сході Судану. Як з'ясувалося, поховання там розподіляються відповідно до факторів навколишнього середовища і соціальним, а їх скупчення нагадують зірки, що рухаються в гравітаційному полі галактики як єдине ціле.
Вид на Джебель-Маман / © Стефано Костанцо
Серед безлічі археологічних пам'яток світу зустрічаються могильники, гробниці, кургани і так далі. Часом це не просто інгумації - практика поховання тіла покійного, - а й свідчення суспільного ладу і культури. В останні тисячоліття люди створили складні похоронні ансамблі, що вплинули на ландшафт і пейзаж, особливо добре вони збереглися в посушливих регіонах, оскільки там, по суті, відсутня рослинність.
На одному з таких археологічних пам'яток зосередили увагу автори нової роботи - вчені з Університету Сходу в Неаполі (Італія), Школи історії, класики і археології при Університеті Ньюкасла (Великобританія) і Національної корпорації старожитностей і музеїв в Хартумі (Судан).
Своє дослідження, опубліковане в журналі PLOS One, вони присвятили похоронним ансамблям Східного Судану - від ісламських гробниць сучасного народу беджа до древніх курганів віком в тисячі років. Регіони, близькі до долини Ніл, традиційно вивчені більш повно, на відміну від територій, далеких від цієї річки. І до недавнього часу вони залишалися відносно незвіданими через в цілому менший інтерес з боку вчених, а також відсутність інфраструктури.
Один із прикладів - горбистий регіон Кассала і прикордонна зона Еритреї, де тисячі поховальних пам'яток служать невід'ємною частиною ландшафту. Деякі з них відомі як кургани - це прості споруди, які підносяться, зустрічаються на протязі всієї африканської доісторичної епохи і наступних часів. Ті, що розташовані в Східному Судані, мають неясне походження і датуються приблизно першим тисячоліттям. Інша категорія пам'ятників пов'язана із середньовічним ісламом: такі вражаючі й добре збережені гробниці відомі як Куббу - в панарабському світі під цим словом мають на увазі ісламські гробниці і святині (зазвичай покриті куполом).
(A-C) Приклади передгірних курганів; (D), що добре збереглася двоповерхова куббе; (E-G) Вид на скупчення Куббу навколо Джебель-мама / © Стефано Костанцо
Хоча Куббу в Кассалу численні, їх походження та архітектурний стиль були предметом суперечок. Спочатку історики відносили ці споруди до найдавніших представників народу беджа, які мирно прийняли іслам, або ж до розосередженим нащадкам багатих жителів зруйнованого міста Баді. Останнім часом деякі вчені приписують появу Куббу до моменту завершення багатовікового конфлікту між арабськими гірниками з Верхнього Єгипту і беджа, за підсумком якого останні перейшли в іслам.
Інтерпретація і вивчення таких поховальних ансамблів багато значать. Пустелі в основному сприймають як, очевидно, порожні місця, але їх археологічні пам'ятники - яскравий слід антропоцену. Метою нового дослідження була всебічна інтерпретація факторів, що лежать в основі генезису і еволюції архітектурного ландшафту Кассалу. Вчені не стали розглядати кургани і Куббу як окремі поховання: вони зосередилися на їх взаєминах з фізичною та культурною географією регіону в цілому.
Команда зібрала дані більш ніж про 10 тисячі похоронних пам'ятників, розкиданих по площі понад чотири тисячі квадратних кілометрів і виявлених під час польових робіт, а також за допомогою дистанційного зондування з використанням супутникових знімків.
«Археологічні записи з заплави річки Гаш і долини Атбара дозволяють припустити, що стародавні люди в цьому регіоні належали до епохи палеоліту, а розквіт культур відбувався, зокрема, в голоцені. Сотні доісторичних, протоісторичних і більш пізніх археологічних пам'яток розташовані уздовж палеоканалів річки Гаш і біля підніжжя ізольованих скель. Протягом голоцену люди, що живуть там, поступово відмовлялися від осілого способу життя, чому сприяв тодішній вологий клімат, які дозволяв обробляти землі, і переходили до напівкочового скотарського господарства. Стародавні письмові джерела припускають, що народ беджа заселив цей регіон більш ніж 2000 років тому. І вони дотепер ведуть напівкочовий спосіб життя », - пишуть вчені.
Супутникові знімки, що показують розподіл похоронних пам'ятників / © Стефано Костанцо
Розташування поховальних споруд проаналізували,
використовуючи модель Неймана - Скотта - одну з найбільш впливових теорем теорії групи перестановок, спочатку розроблену для вивчення просторових структур зірок і галактик. Як виявилося, поховання в Кассалу сотнями групуються навколо центральних, «батьківських» точок, що представляють собою, судячи з усього, більш важливі гробниці. Це нагадало вченим те, як зірки, що мають спільне походження, накопичуються навколо центрів гравітації і рухаються в поле галактики як єдине ціле.
На думку вчених, в цілому розташування пам'ятників визначає навколишнє середовище: якщо дивитися масштабно, то помітно, що вони зосереджені в регіонах, де ландшафт більш сприятливий і зручний для транспортування будівельних матеріалів. Але на менших масштабах проглядаються соціальні чинники: гробниці зазвичай будували поблизу від попередніх будівель, тим самим формуючи, наприклад, сімейні поховання.
Натхнення: naked-science.ru
