Новина про те, що ЄС працює з НАТО над новою спільною декларацією, яка буде представлена до кінця року, та готує проведення власного оборонного саміту, на перший погляд жодної цікавості не викликає. Озвучена під час щорічного звернення State of the Union главою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн інформація дозволяє припустити, що дві ключові для колективного Заходу структури координують свою діяльність на благо світової демократії.
Втім, якщо вгледітись в цю історію ретельніше, все не так просто. Бо в реальності йдеться не про "координацію", а про спроби якось заретушувати конфлікт між НАТО та ЄС, який вже перейшов у публічну площину.
Причому почався цей конфлікт у далекому 2007-му році, коли в ЄС на повному серйозі заговорили про створення власних сил швидкого реагування. З того часу як Брюссель, так і окремі держави, в першу чергу — Франція та Німеччина, здійснили чимало політичних та організаційних кроків. Часом — вперед, часом — назад, але здебільшого — на місці. Було створено батальйонні групи оперативного реагування. Які так за 14 років і не вдалося розгорнути.
Через брак охочих їх фінансувати. В 2018-му році 9 країн ЄС заявили, що вже починають створювати сили європейського швидкого реагування. До них мала долучитися Велика Британія, яка була співавтором ідеї — але встигла до моменту її реалізації вийти з ЄС. Після чого знову запала багаторічна тиша.
І от на початку осені міністри оборони ключових держав ЄС з главою оборонного відомства Німеччини фрау Аннегрет Крамп-Карренбауер на чолі, знову розпочали дискусії на тему того, що Європа конче потребує сил швидкого реагування чисельністю не менше 5 тисяч бійців. Для чого слід прийняти спільне рішення всіх держав ЄС, та залучити від них відповідне фінансування.
В цьому місці не стримався вже генеральний секретар НАТО Йенс Столтенберг. Який заявив, що, звісно, підтримує плани ЄС щодо вироблення єдиної оборонної політики. Однак продовжувати химерні рухи зі створення сил швидкого реагування, мабуть, не варто. "Ми вітаємо більш активні зусилля ЄС в галузі оборони, але це не може замінити НАТО, не повинно дублювати НАТО. Тому що у нас - один набір сил, у нас - обмежені ресурси",
- підкреслив Столтенберг.
Явно натякаючи на той факт, що, на відміну від ЄС, Північноатлантичний альянс прийняв рішення про створення сил швидкого реагування в Європі на саміті в Уельсі в 2014-му році — і створив їх впродовж кількох місяців. Звичайно, можна по-різному ставитися до практичних можливостей базованої у Щецині п'ятитисячної Об'єднаної оперативної групи високої готовності. Яка, втім, має можливість розгорнутися впродовж 48 годин — а іще за добу-дві буде підсилена далеко потужнішими силами корпусу НАТО "Північний Схід". Але показовим є той факт, що члени ЄС, які найбільше залежать від союзницької підтримки — зокрема, країни Балтії та Польща — чомусь також виступають за збереження ключової ролі сил НАТО у справі стримування Росії на європейських кордонах.
Можна, звичайно, списати все на погані спогади поляків про особливості російсько-німецької дружби зразка 1939-го року, але думка членів ЄС, які власне й потребують створення сил швидкого реагування, напевно, має бути врахована.
Ступінь рішучості як Брюсселя, так і Берліна у справі створення "європейської армії" наразі не зовсім зрозуміла.
"Нам необхідно інвестувати в наше спільне партнерство і використовувати унікальні можливості кожної зі сторін. Тому ми працюємо з Генеральним секретарем Єнсом Столтенбергом над новою спільною декларацією ЄС і НАТО, яка буде представлена до кінця року", - сказала фон дер Ляєн, коментуючи стосунки із НАТО. До слова згадати, сьогоднішня глава Єврокомісії свого часу також керувала міністерством оборони Німеччини. І результати її керівництва, яке припало в акурат на анексію Криму Росією та спроби "відбудувати" німецьку армію, були далекими від блискучих.
Втім, як би не розвивалися стосунки між Єврокомісією і НАТО, є причини підозрювати, що найбільш палкі прихильники "євроармії", що мешкають в Берліні, найближчим часом матимуть достатньо проблем з виборами і формуванням урядової коаліції, щоби на чергових три-сім років забути про свої блискучі оборонні прожекти.
