Сьогодні на світанку американські спецпризначенці провели найбільш масштабну і важливу за останні роки операцію проти ісламських фундаменталістів у Сирії. Як оголосив президент США Джо Байден, в ході цієї операції було убито лідера "Ісламської держави" Абу Ібрагім аль-Хашемі аль-Курейші. Президент США сказав, що віддав наказ про атаку задля "захисту американського народу й наших союзників, і щоб зробити світ безпечнішим".
З безпекою вийшло не дуже добре. Оскільки в ході операції загинули чотири дитини та троє жінок. Хоча спецпризначенці і закликали жінок та неповнолітніх покинути місце подій перед операцією, аль-Курейші, схоже, знищив себе і власну родину.
Які причини цієї операції, окрім, звичайно, "безпечнішого світу"? Головна із них, вочевидь, тривіальна. Це бажання помститись іділівцям за масштабну атаку на в'язницю в провінції Хасака. Під час якої бійці терористичного угрупування намагалися взяти штурмом в'язницю, в якій перебуває близько трьох тисяч колишніх бойовиків та симпатиків ІД.
Атака повного успіху не досягла — курдські ополченці та охоронці в'язниці чинили шалений опір ісламістам,
і бої біля в'язниці затяглися на цілий тиждень. Кілька сотень в'язнів зуміли втекти — але частину з них повернули. Загинули десятки охоронців, учасників атаки та ув'язнених осіб.
Після цієї історії всім раптом стало зрозуміло, що "Ісламська держава", яку давно і остаточно "перемогли" російські війська за підтримки сил Асада, якась навдивовижу жива. І згадали, що повідомлення про обстріли, поранення і вбивства військовослужбовців приходять із північних провінцій Сирії досить-таки часто. Просто в повідомлення ті ніхто не вставляє словосполучення "Ісламська держава". Всі ж знають, що її переможено.
І, саме виходячи з цього припущення, як посадовці режиму Асада, так і російські дипломати давно і регулярно вимагають "негайно вивести з Сирії всі іноземні сили, що перебувають там незаконно". Натякаючи в такий спосіб на той факт, що чимало ісламських радикалів переховуються, наприклад, в провінції Ідліб, яку де-факто контролюють протурецькі сили за підтримки турецьких військових. Останній сеанс подібних заяв влаштував, наприклад, заступник постпреда Росії при ООН Дмітрій Полянський на засіданні Ради Безпеки.
Але, судячи з географії дій терористів, вони непогано почувають себе не тільки в Ідлібі, але й по всій території Сирії. І успіхи в боротьбі з ними не надто великі не тільки в протурецької опозиції чи підтримуваних Вашингтоном курдів, але і в режиму Асада разом з російськими військовими.
Та замість того, щоби спробувати об'єднати зусилля в боротьбі з реальними терористами, Асад і Росія, схоже, готують плани масштабного наступу на Ідліб. І він може призвести до нового сеансу масштабного і кривавого хаосу, на який так багата сучасна сирійська історія.
