Матері білоруських військових, які зараз проходять термінову службу, а також хлопців, яких лише призивають, об'єднуються, аби не допустити відправки своїх синів на війну в Україну. Жінки із різних куточків Білорусі підписуються під колективним зверненнямдо начальників військових частин країни.
Наводимо фрагмент тексту листа:
«Командирові частини/батальйону.
Я звертаюся до вас як мати солдата, який зараз перебуває у вашому повному розпорядженні.
У мене болить душа! За мого сина. Сина, якого я 9 місяців тому відправила до армії для захисту своєї країни, свого дому, наших стареньких та дітей. Довіряючи його Вам, я знала, що Ви з нього зробите справжнього чоловіка, який вмітиме долати труднощі. Але я не знала, що я відчуватиму за нього страх. Тепер в армії він не може повністю відповідати за свої дії. Велика відповідальність за нього лежить на вас. За доручення, які ви даєте йому, за заохочення, якими ви його нагороджуєте.
І на Вас лежить відповідальність за те, чи мій син буде спрямований у гарячу точку. Я прошу, благаю Вас не відправляти мого сина на військові дії, а саме – в Україну, де зараз триває війна. Для нашої країни немає прямої загрози. Ми не агресори. Білоруси завжди славилися доброзичливістю. Нехай наша країна залишається такою: мирною, чистою, відкритою.
Я хочу, щоб ви зрозуміли, що ваші солдати – це наші діти! Їхні нагороди – це Ваша та наша гордість! Страх за солдата – це наш спільний біль! Смерть сина – моя смерть.
Сподіваюся, що у вас вистачить сили, мужності та розуму не пускати мого сина на смерть.
02.03.2022 року. Мати білоруського солдата».
