Туніс серед країн, які потерпають від економічних наслідків війни в Україні - The Washington Post

Чи буде хліб, основний продукт харчування тунісців? Ось що турбує країну. Туніс бореться з економічними наслідками війни, що відбувається майже 1500 милях від нього. Бойові дії в Україні заблокували більшу частину експорту зерна та добрив із регіону Чорного моря, вдаривши по нації з населенням 12 мільйонів людей і спровокувавши різкий стрибок світових цін на сировинні товари, пише The Washington Post.

Лише у березні вартість продуктів харчування зросла на 13 відсотків, досягнувши найвищого рівня з того часу, як Організація Об'єднаних Націй почала відслідковувати їх у 1990 році. Кошик товарів, включаючи зернові, м'ясо та молочні продукти, тепер коштує на 34 відсотки дорожче, ніж рік тому.

Після російського вторгнення президент Байден та інші світові лідери попереджають про нестачу продовольства, особливо у політично нестабільних країнах Близького Сходу та Північної Африки.

У середу Світовий банк, Міжнародний валютний фонд, Світова організація торгівлі та Всесвітня продовольча програма виступили зі спільним закликом до «термінових дій» з подолання кризи. Світові лідери повинні збільшити виробництво сільськогосподарських культур у своїх країнах, утримуватися від накопичення запасів та надавати фінансову допомогу та екстрені постачання продовольства найбіднішим країнам, інакше вони ризикують розпалити «соціальну напругу».

Україна та росія є важливими постачальниками зерна та добрив для десятків країн Африки та Близького Сходу, і на їхню частку припадає 29 відсотків світового експорту пшениці. Країни Африки на південь від Сахари Сомалі та Бенін повністю залежать від імпорту пшениці з росії та України. Ліван, Єгипет і Лівія майже так само залежні.

Вплив вторгнення поширюється не тільки на врожай цього року, а й на країни, що розвиваються. За даними Міжнародного науково-дослідного інституту продовольчої політики у Вашингтоні, росія та її союзник білорусь забезпечують близько третини азотних добрив, що використовуються в Європі, та понад 22 відсотків у США. росія та білорусь також виробляють значні обсяги калію для Бразилії, Центральної Африки та Китаю.

За даними некомерційного Центру глобального розвитку, різке зростання цін на продукти харчування та добрива цього року призведе до крайньої бідності не менше ніж 40 мільйонів людей, які живуть на суму, еквівалентну 1,90 долара США на день.

Туніс входить до найбільш вразливих країн. За останні п'ять років він залежав від України та росії на 56 відсотків свого річного імпорту пшениці.

Порушення війною світової торгівлі сільськогосподарською продукцією зіткнулося з давніми фінансовими проблемами Тунісу, розширивши дірку в державному бюджеті, загрожуючи дефолтом за державним боргом та політичною нестабільністю.

"Скоро відбудеться революція", - сказав Юссеф Шериф, директор Колумбійського глобального центру в Тунісі, орієнтованого на дослідження філії Колумбійського університету в Нью-Йорку. «Усі передумови є… і я не думаю, що люди довго терпітимуть цю ситуацію».

Уряд наполягає на тому, що має достатньо запасів пшениці до збору врожаю в червні. Але останній корабель з України пришвартувався тут за три дні до початку бойових дій 24 лютого, і пекарні вже мають проблеми із забезпеченням достатньої кількості продуктів.

У пекарнях Тунісу та інших міст хліб часто закінчується у середині дня. Тунісці зазвичай їдять хліб з кожним прийомом їжі і щодня ходять до пекарні. Вони не звикли стояти у чергах до 100 людей, як зараз.

Фінансові наслідки війни виходять за межі ринку пшениці.

Компаніям з виробництва добрив, таким як Carthage Horticulture, не вистачає хімікатів з росії, які необхідні для максимізації врожайності вітчизняних культур. Уряд просуває розчин рідкого аміаку з Іспанії як альтернативу, але він вдвічі дорожчий.

Якщо туніські фермери не отримають достатньо добрив, урожай пшениці наступного року може бути недостатнім. Це змусить уряд конкурувати з іншими зневіреними покупцями, щоб імпортувати ще більше зерна в той час, коли глобальні поставки, ймовірно, будуть обмежені, а ціни зростуть. Багато аналітиків попереджають про можливі соціальні заворушення.

«У Тунісі соціальний світ залежить від того, чи є чим наповнити свій шлунок. Уявіть, якби не було хліба», - сказав Фаузі Заяні, член виконавчої ради сільськогосподарської організації Synagri.

Туніс також залежить від іноземних виробників нафти. Зростання цін на нафту сприяє збільшенню інфляції.

Hammami Transport, транспортна компанія, що доставляє взуття, одяг, меблі та інші товари усім Тунісом, зазнає труднощів через зростання цін на дизельне паливо.

«Нам це дорого обертається - додаткові 500 динарів [майже 170 доларів] щомісяця», - сказав Муса Дармул, керуючий депо в Тунісі. "Якщо вона продовжить зростати, нам доведеться звільняти робітників".

Уряд значно субсидує вартість хліба, щоб підтримувати соціальну стабільність. Таким чином, споживачі платять фіксовані 200 мілімів - або приблизно 7 центів за офіційним обмінним курсом - за кожен свіжоспечений багет. Несубсидовані приватні пекарні беруть 250 мілімів.

За даними Світового банку, після «арабської весни» 2011 року в Тунісі економіка зростала в середньому лише на 1 відсоток на рік. За обмежених можливостей працевлаштування для молоді уряд намагався підтримувати соціальні стандарти, призначаючи людей на державну заробітну плату. Це призвело до того, що фонд заробітної плати державних службовців став одним з найвищих у світі, а Туніс обтяжений боргом.

Коли почалася війна в Україні, Туніс все ще відновлювався після найгіршого економічного спаду з моменту здобуття незалежності від Франції у 1956 році. Пандемія скоротила виробництво у 2020 році на понад 8 відсотків.

Поряд із підвищенням цін на сировинні товари війна завдає шкоди експорту Тунісу до Європи та підриває його туристичний бізнес. російські туристи, які приїхали тисячами, залишаються вдома, тоді як на знаменитих римських руїнах у Дугге останніми днями паслося більше овець, ніж платних відвідувачів.

Ще до війни фінанси уряду перебували у кризі. У грудні шість суден із зерном прибули в порт Сфакс і тижнями не розвантажувалися, поки туніська влада вишукувала потрібну готівку.

Війна веде до зростання цін на продовольство, посилюючи дефіцит за кордоном

Економіка, яка вже страждає від високої інфляції та безробіття, продовжує отримувати і те, й інше. Політичний клімат також бурхливий. Президент Кайс Саїд минулого місяця розпустив парламент, через вісім місяців після того, як він звільнив свого прем'єр-міністра і запровадив надзвичайні повноваження.

Оскільки війна збільшує вартість продуктів харчування, палива та добрив, які імпортує Туніс, вона ставить уряд Саїда перед дилемою. Ціни на пшеницю встановилися приблизно на 30 відсотків вище за довоєнний рівень. Ціни на добрива в росії почали зростати наприкінці минулого року і нині більш ніж утричі перевищують довгостроковий середній показник. А ціни на нафту, які перевищують 100 доларів за барель, набагато перевищують цифру 75 доларів, яку автори бюджету Тунісу передбачали на цей рік.

За словами економістів, вищі витрати можуть додати понад 1,5 мільярда доларів до рахунку на субсидії Тунісу та його потреби у зовнішній фінансовій допомозі. Країна не може залучити гроші на світових фінансових ринках. Fitch Ratings нещодавно знизило рейтинг Тунісу до CCC, що є ознакою того, що дефолт країни за своїм обов'язком вперше «реально можливий».

Уряд веде переговори з Міжнародним валютним фондом щодо фінансової допомоги, яка, як очікується, становитиме кілька мільярдів доларів в обмін на широкомасштабні економічні реформи, включаючи різке скорочення субсидій, завдяки яким хліб та паливо залишаються дешевими, а країна - спокійною.

Туніські лідери почали збільшувати вартість палива на 3 відсотки щомісяця. Але перспективи отримати згоду основної профспілки країни на більш масштабні скорочення залишаються невизначеними.

Уряд також бентежить епізод грудня 1983 року, коли він оголосив про плани подвоїти ціни на хліб, і це спровокувало 10-денні заворушення по всій країні, внаслідок яких загинуло понад 100 людей. Тоді протести змусили чиновників змінити курс.

"Вони можуть зменшити субсидію на що завгодно, але тільки не на хліб", - сказав Мохамед Буанане, власник пекарні, що субсидується державою. «Вони не можуть підвищити ціну навіть на 10 мілімів. Влада боятиметься підняти ціну!»

Продуктовий кіоск у бідному селі Хенчір Хліл, приблизно за 40 хвилин їзди на південь від Тунісу, зазвичай відкривається о 5 ранку і не закривається до 8 вечора. 70-річний Салах Доу шукає пшеницю, борошно та олію, необхідні йому для поповнення свого невеликого магазину.

Донедавна ці поставки надходили зі складу у сусідньому місті Морнаг. Але останнім часом на складі не вистачає олії та борошна. Доу сказав, що він написав місцевому чиновнику, благаючи його збільшити квоту на склад Морнаг.

Під час недавнього візиту Доу виявив на бетонній підлозі складу лише 100 мішків манного борошна, яке виробляється з імпортної твердої пшениці і використовується для приготування макаронів і кускусів — цього недостатньо для 270 продуктових магазинів. Власник, Валід Халфаві, сказав, що йому вдалося отримати лише 80 ящиків олії по 12 пляшок.

«На мене сильно тиснуть люди, які приходять і просять у мене олію та манну крупу. Вони приходять до мене, скаржаться і кажуть: "Ми вмираємо з голоду", - сказав Доу на складі.

Було запропоновано кілька пояснень браку продовольства, у тому числі панічні покупки споживачами та перенаправлення продуктів корумпованими чиновниками. Місяці погіршення фінансового стану уряду у поєднанні із припиненням нормальної торгівлі з Україною та росією дали тунісцям підстави побоюватися, що ситуація погіршиться.

«Замість того, щоб взяти два шматки хліба, вони беруть чотири чи п'ять. Вони готові битися один з одним за муку», - сказав Ахмед Яхьяуї, власник пекарні в робочому районі Еттадамон у Тунісі. «Люди бояться, що скоро може настати криза».

Пекарні та млини перенаправляють частину субсидованої пшениці для продажу тваринникам, каже людина, знайома із ситуацією. Фермери, які інакше заплатили б 1000 динарів (близько 335 доларів США) за тонну кукурудзи або соєвих бобів, щоб нагодувати своїх тварин, можуть замінити їх субсидованою пшеницею, яка коштує лише 420 динарів (близько 140 доларів США), сказав він.

Інші вказують на прибуткову контрабанду, яка веде від туніських борошномельних заводів та складів до прибережного міста Бен-Гердан та сусідньої Лівії.

Несумлінні туніські керівники перепродують субсидовану пшеницю або борошно в Лівії за ціною, що багаторазово перевищує її початкову ціну. Млин може повідомити, що пекарня купила 200 мішків борошна, але доставити лише 100 із них, а решту відправити на "чорний ринок".

Пекар сказав, що він вдавався до хабарів, щоб отримати дефіцитні продукти. 20-кілограмовий (44-фунтовий) мішок борошна має коштувати 14 динарів, або приблизно 4,68 долара. Але на чорному ринку він може коштувати 20 динарів або близько 6,72 доларів.

"Краще купити за 20, ніж закрити пекарню", - сказав пекар.