https://www.youtube.com/embed/ZqQAJHhfMiw
— Ми говоримо про те, що найближчим часом може розпочатися наступ російських окупантів на Донбасі, ми говоримо, що це ось-ось має наступити. А коли це «ось-ось», що ви бачите щодо скупчення сил на Донбасі та їх готовності до наступу?
— Ми бачимо, що наразі певні сили, які були відведені з київського, чернігівського, сумського напрямків, уже вводяться на Донбас. Це в першу чергу 4-а танкова дивізія, яка воювала на сумському напрямку, також це окремі частини Центрального військового округу РФ, 41-а танкова армія. Це десантні частини, які також перекинуті з-під Києва, тому що ми бачимо на їх техніці літеру V, якою відокремлювалася техніка, яка воювала на південно-західному напрямку Київської області. І зараз ми бачимо, що інші частини також перекидаються до Донбасу, це, наприклад, Точки-У, які здійснювали ракетні обстріли з Білорусі. Також ми бачимо нові ешелони з технікою, які прямують із Сибіру, з Далекого Сходу Російської Федерації, зі складів. І ми вважаємо, що певні частини ще потребують якогось часу на підготовку,
на поповнення, на опанування нової техніки, на бойове злагодження, тому що деякі батальонно-технічні групи навіть об'єднують із двох-трьох, які зазнали значних втрат. І ми вважаємо, що впродовж тижня чи двох усі ці війська будуть готові, але питання в тому, чи не захоче Путін почати цей наступ раніше, аби якось закінчити його до сакральної дати 9 травня. Якщо так, то це будуть не дуже великі сили. Якщо загалом говорити, то Росія може виставити від 80 до 100 батальонно-тактичних груп, а наразі, згідно з даними західних розвідок, по всій території України, від Херсона до Харкова, знаходиться десь 65 цих формувань.
— А чи можемо ми вже зараз оцінити ту кількість особового складу, який уже є в наявності на Сході України?
— Це дуже важко, тому що з одного боку, як ми знаємо, росіяни зазнали дуже значних втрат у ході невдалих наступів по всій території України, а з іншого боку в Росії відбувається якась повзуча мобілізація, заманюють на контракт за кошти від трьох тисяч доларів на місяць, наприклад. І з іншого боку на окупованих територіях Донецької та Луганської областей,
як ми знаємо, зараз відбувається примусова мобілізація, це дає якесь поповнення цих втрат. І як ми вважаємо, після цих мобілізаційних заходів без урахування можливої примусової мобілізації на території РФ, Росія може виставити від 80 до 100 тисяч особового складу, які безпосередньо братимуть участь саме в бойових діях.
— Ми точно знаємо, що велика мета російської армії, російських окупантів у тому, щоб оточити українські сили в зоні ООС. Наскільки це можливо з того, що ви бачите їх переміщення, чи це можливо взагалі?
Читайте також:
«Це катастрофа для пропаганди». Експерт про втрату росіянами крейсеру Москва і його роль у планах окупантів — інтерв'ю — Ми бачимо, що українські війська заважають цьому переміщенню, я маю на увазі підриви мостів, атаки на колони. Ці колони їдуть, як ми бачили на Київщині, дуже скупчено, тому що зараз ґрунт ще дуже вологий і це заважає їзді по ньому, тому вони рухаються дорогами. Чи це можливо, залежить від того, який варіант дій вони оберуть. На нашу думку, є кілька варіантів: перший, програма мінімум, — оточення Сєвєродонецька,
Лисичанська і взяття їх. Середня програма — оточення на схід від Слов’янська, Краматорська і тих сіл, які перебувають на лінії зіткнення. Програма максимум — оточення Слов’янська, Краматорська, Дружківки, Костянтинівки і вихід на адміністративні кордони Донецької та Луганської областей. Я нагадую, що саме в цих кордонах Росія визнає так звані «республіки» Донбасу.
— Так, саме така нібито нова мета цієї так званої «воєнної спецоперації». Ми бачимо, росіяни повідомляють про те, що нібито українці обстрілюють їх у Брянській області. Було перехоплення від Служби безпеки України, переговори якогось російського солдата з його дружиною, він говорить, навіщо вони самі обстрілюють Клімово у Брянській області. Чи бачите ви такі обстріли з боку російської армії, чи можете ви проаналізувати цю ситуацію?
— Наразі у нас недостатньо даних, щоби говорити впевнено, хто саме здійснює ці обстріли. Щодо Клімова, то питання в тому, що там була цілком цивільна ціль, це попри те, що є військова ціль, насамперед війська, які були відведені з чернігівського напрямку. Застосовувалась зброя,
яка є на озброєнні і України, і Росії, наскільки відомо, це некерована авіаційна ракета С3. Але те, що це педалюється в російській пропаганді на державних каналах, це цілком може бути провокацією. Та нам зараз, як я вже говорив, недостатньо даних, щоби дізнатися, які з цих обстрілів є провокаціями, які з них можуть бути українськими діями, наприклад. Якщо говорити про обстріли якихось прикордонних пунктів, треба розуміти, Що вони підпорядковуються Федеральній службі безпеки Росії, тобто прикордонні пункти є цілком військовими цілями. Тому це дуже важко визначити за допомогою відкритих джерел.
— Топ-тема останніх двох днів — це тема з крейсером Москва і з тим, що саме з ним відбулося. Ми знаємо, що він затонув, це і все. Щодо цього також є багато розмов про те озброєння, яке могло бути на цьому крейсері, тому що навіть говорять, що там могли бути ядерні боєголовки. Але ще цікавіше, що сталося з особовим складом: говорять про те, що там могло бути близько п’яти сотень російських військових, як повідомляється, тільки 14 із них повернулися до Севастополя. Нібито 54 були підхоплені турецьким кораблем. Що ми розуміємо, що більше, ніж 440 російських військових загинули? Як ви оцінюєте цю інформацію?
— Якщо згадати історію з підводним човном Курськ,
ми довго не будемо знати про долю тих людей, військовослужбовців. З одного боку зрозуміло, що крейсер тонув довго, ще вчора зранку Пентагон повідомляв, що він досі тримається на воді і його намагалися відвезти до Севастополя. Можна припускати, що якусь кількість їм удалося евакуювати з цього корабля. Ми обов’язково будемо знати, тому що це будуть пости в соціальних мережах їх військових частин, їх родичів. Якщо цього буде дуже багато, то можна буде зробити висновки, що певну кількість не змогли врятувати. І пам’ятаємо історію 331-го парашутно-десантного полку, в якого тільки у відкритих джерелах є 50 загиблих, а це значить, що він зазнав дуже великих втрат. Так само наступними тижнями ми знатимемо, що саме відбулося з екіпажем Москви.
— А чи не передбачаєте ви того, що насамперед російське Міноборони заборонить родичам загиблих щось таке викладати в соцмережі, тому що, мабуть, вони не хочуть, аби був витік про те, що там могли загинути? Як ви гадаєте, чи можливий такий крок з боку російського Міноборони, що це буде просто контролюватися, аби ніяких витоків щодо цього не було?
— Теоретично це можливо,
якщо це робити саме з екіпажем крейсера, з цими родинами, бо їх має бути кількість, як ви говорите, 500. Так, це можливо, але ми досі не бачили, щоби Міноборони якось вдало контролювало інформацію про втрати. Наприклад, BBC вже зібрало дані з відкритих джерел про більше, ніж тисячу бійців, про яких уже відомо, що вони загинули. На мою думку, щось має з’явитися в соціальних мережах, якщо насправді загинуло дуже багато російських моряків.
— Чи є у вас інформація щодо того, що відбувається на півдні України, які переміщення є з боку Криму?
Читайте також:
Битва за Донбас. Визначено ключовий населений пункт, де вирішиться доля оборонної операції України — експерт — З боку Криму, я не думаю, що там залишилося багато військ. Наскільки нам відомо, з початку вторгнення в ньому брали участь навіть бригади берегової оборони Криму, морська піхота, яка мала висаджуватися до Одеси, але була задіяна в сухопутних боях на миколаївському, на маріупольському напрямку. На нашу думку, там уже немає якихось резервів із боку Криму. Ми також бачили, що навіть ті війська, які є,
знаходяться в небезпеці, ми бачили супутниковий знімок Чорнобаївки, де була певна кількість техніки. Вертольотів там уже не було, але там була техніка, яка дуже скупчено стояла і, як ми бачили, серіал про Чорнобаївку далі буде продовжуватися. Цей тиск, який українські сили наразі здійснюють на херсонському напрямку, має певною мірою відволікати росіян від їх великого донбаського котла, який вони намагаються зробити.
— Для наших слухачів, якщо можна пояснити, чому вони постійно приходять у ту Чорнобаївку, їх там постійно знищують, чому Чорнобаївка так важлива?
— У мене бракує слів. Коли там були гелікоптери, можна було припустити, що росіянам дуже потрібна підтримка з повітря на миколаївському, криворізькому напрямках, тому вони були готові йти на якісь певні ризики і розміщувати там гелікоптери. А наразі ми бачимо, що російські гелікоптери переміщуються до Чаплинки, яка на східному березі Дніпра, цілком незрозуміло, чому вони залишають техніку в Чорнобаївці, у мене немає відповіді на це запитання.
— Ваші колеги з Conflict Intelligence Team повідомляли про те, що до 40% виведених із України контрактників Російської Федерації відмовляються повертатися на передову. Звідки у вас така інформація і що це для нас означає? Це означає, зрозуміло, що 40% не хочуть воювати, а ким можуть їх замінити, на вашу думку?
— Така інформація йде з публікацій російських незалежних медіа,
які публікують правозахисників, що надають підтримку бійцям, які не хочуть воювати. Також певні наші джерела зі складу тих військ, які вторглися до України. Це може означати, що так, частина (від 20 до 40%) піде, але з іншого боку ті, що залишаться, будуть менш численними, але мотивованими до бою, до якихось військових злочинів. А те, що намагаються їх замістити, — це контрактники, так звані короткострокові контракти на півроку, цей контракт дає до 200 тисяч рублів або до трьох тисяч доларів на місяць. Але ми вже бачили, що декілька контрактників, які повернулися, стикнулися з таким традиційним російським «я вас туда не посылала». І вони не можуть отримати ці кошти, які вони вважають, що заробили, тому що вони були офіційно на навчаннях, на спецоперації, але не на бойових діях. Бойових дій офіційно не було, офіційно це не війна, тому багато з них не можуть отримати кошти, тож це питання дуже велике, чи зможуть отримати навіть ті, які зараз туди їдуть. Також ми бачили, що окремо Рамзан Кадиров набирає добровольців і ці добровольці не тільки з Чечні, а також і з інших регіонів Росії.
У лавах цих «кадирівців» ми і ви бачили цього антифαшиcτа, який говорив, що поважає всіх, хто народився з білою шкірою на слов’янській землі. Тож зрозуміло, який контингент буде туди їхати.
— Ви стверджуєте, що саме цих контрактників кидають на гроші, правильно?
— Так. Ми не знаємо, чи буде їх кидати сам Кадиров, у нього є дуже багато грошей із федерального бюджету. І майже все, що він зараз робить — це потрібно для того, аби показати Путіну в першу чергу, що він корисний, що його треба тримати біля себе і далі давати йому кошти з федерального бюджету, які йдуть і на озброєння, і на відправку нових бійців на територію України, де вони несуть, як ми розуміємо, якусь тилову службу в першу чергу; крім того здійснюють військові злочини, словом, працюють окупантами.
— Я прочитав велику аналітичну статтю, яку підготували ви та ваші колеги, для наших слухачів скажу, що стаття про те, яким чином війна в Україні продемонструвала проблеми російської армії. Там багато чого, на прикладі водіїв бензовозів ви розповідаєте про те, що треба платити їм, приміром, 50 тисяч рублів, але армія не хоче платити їм 50 тисяч рублів, тому вони просто беруть строковиків, яким не треба нічого платити. Чи правильно я розумію, що велика частина проблем російської армії, які авжеж нам дуже вигідні, в корупції і в тому, що гроші просто розкрадаються?
Читайте також:
«Це переломний момент». Військовий експерт зважує шанси України перемогти на Донбасі — Так, саме в тому. Ви, може, бачили палац Шойгу, який він збудував у себе на батьківщині, в Туві. І це не тільки Шойгу, ця корупція є на всіх рівнях військової влади, точно так як і цивільної влади. І так, ми бачимо, що дуже багато розкрадається, не перевіряється справність техніки, тому що якась комісія може бути якось. Річ у тім, що насправді ніхто, ніхто не готувався до великої війни. Попри риторику «фортеці в облозі», яка була останні кілька років по російському телебаченню, насправді ніхто не готувався до того, що буде велика війна, де будуть задіяні майже всі сили, які наразі є в Російській Федерації. І для того, щоби якось показово виступати на навчаннях, не потрібно тримати всю бригаду чи дивізію в боєздатному стані. Але зараз, коли раптово це стало потрібно, виявилося, що армія до війни не готова. Ви пам’ятаєте, у нас було таке порівняння, що російська армія опинилася у стані української армії 2014 року.
— Ви називаєте багато проблем російської армії, і те, що у них немає нормальної комунікації і таке інше. Як ви гадаєте, в які строки вони можуть це полагодити? Це дуже важливо саме для нас, для українців.
— Це неможливо полагодити в якісь розумні строки, які би збігалися зі строками цієї «спецоперації» чи війни. Це можливо тільки за роки, за роки справжніх реформ. Але це питання, якщо здатна російська держава, якщо здатна російська армія на справжні реформи, тому що ми бачимо ці реформи з 2008 року, Росія опинилася майже з тією армією, яка входила у Грузію, у якої були ті ж проблеми, які ми бачимо зараз. До того ж дуже багато сучасної техніки вже втрачено і щоби поповнювати її, потрібні роки роботи російських заводів, а це вже буде в умовах справжніх санкцій. Наприклад, в сучасних російських танках Т-72Б3 було дуже багато західної електроніки, вони вже будуть менш боєздатними, тому що російська промисловість не здатна знайти їм гідну заміну.
