Російська приватна військова компанія Вагнер на чолі з олігархом Євгенієм Прігожиним добуває золото в шахтах Судану, щоб незаконно поповнити російські золото-валютні резерви й пом’якшити ефект економічних санкцій Заходу на російську економіку, на тлі того як закордонні резерви Центрального банку РФ були заморожені.
Про це йдеться у розслідуванні американського виданняNew York Times.
Автор розслідування отримав у своє розпорядження записи російських та суданських митників, реєстраційні документи офшорних компаній, оформлення концесій на видобуток золотої руди, виданих суданським урядом, і записи реєстрацій літака очільника групи Вагнер Євгена Прігожина.
Завдяки цим документам та спілкуванню на умовах анонімності з низкою посадовців у західних урядах та Судані журналісти з’ясували, що «вагнерівці» Прігожина таємно контролюють видобуток золота в Судані. Західні високопосадовці переконані, що це суданське золото через різні механізми контрабанди та відмивання коштів завозять до Росії, приховано поповнюючи урядові золото-валютні резерви.
НВ публікує скорочений переклад розслідування NYT.
У багатому на золото районі у 200 милях (320 км)
на північ від столиці Судану, де багатство народжується з видобутої в пустелі породи, розташовується загадкове іноземне підприємство, що домінує у тамтешньому бізнесі. Місцеві жителі називають його «російська компанія». На заводі з суворою охороною і опроміненими вежами в глибині пустелі переробляють насипи пилової руди на злитки напівочищеного золота.
«Росіяни платять найкраще. А так ми мало про них знаємо», — каже Аммар аль-Амір, шахтар і лідер громади у важкодоступному шахтарському містечку Аль-Ібедійі в 10 милях від заводу.
Насправді як свідчать записи суданської компанії та уряду, золота копальня є одним з форпостів російської групи Вагнера — непрозорої мережі російських найманців, гірничодобувних компаній і кураторів операцій з політичного впливу, тісно пов’язаної з російським диктатором Володимиром Путіним.
Найбільш відома як постачальник озброєних найманців та зброї, група Вагнера за останні роки перетворилася на набагато ширший і складніший інструмент влади Кремля, вважають експерти та західні чиновники. «Вагнерівці» проводять взаємопов'язані операції з ведення війни,
заробітку грошей і торгівлі впливом, обслуговуючи амбіції Путіна на африканському континенті, де підтримка Росії є відносно високою.
Приватна військова компанія (ПВК) Вагнера виникла у 2014 році як група підтримуваних Кремлем найманців, які брали участь в окупації Росією Криму та розпочатій Кремлем війні на сході України, а згодом були залучені й до воєнних дій у Сирії. За останні місяці щонайменше 1000 «вагнерівців» знову з’явилися в Україні вже як учасники повномасштабної війни, повідомила британська розвідка.
Група не зареєстрована як юридична особа ніде у світі, а приватні військові компанії є незаконними згідно з російським законодавством, тож ПВК Вагнера є такою собі «проксі-силою» Міноборони Росії. Це дозволяє Кремлю применшувати свої втрати на полі бою та дистанціюватися від звірств, скоєних бійцями Вагнера.
За даними уряду США, керує ПВК Вагнера російський олігарх, Євген Прігожин, відомий також як «кухар Путіна», якого в Сполучених Штатах звинуватили у втручанні у президентські вибори 2016 року.
Кремль і сам Прігожин заперечують будь-які зв’язки з ПВК Вагнера,
яка, як кажуть, названа на честь Ріхарда Вагнера, улюбленого композитора Гітлера. Однак, діяльність Прігожина і ПВК Вагнера лишила «паперовий слід». У заяві Держдепу США від 24 травня йдеться про те, що Прігожин є «менеджером і фінансистом» ПВК.
У 2017 році діяльність ПВК Вагнера поширилася на Африку. Російські найманці стали важливим, іноді ключовим фактором у конфліктах в низці країн, таких як Судан, Лівія, Мозамбік, Центральноафриканська Республіка та останнім часом Малі, де, як і скрізь, «вагнерівців» звинувачували у звірствах проти цивільних осіб.
Але окрім участі у бойових діях, як свідчать документи, група Вагнера має вигідні договори на видобуток золота у Судані, третьому за величиною постачальнику цього ресурсу на континенті.
Крім того, у східному Судані група Вагнер підтримує зусилля Кремля щодо будівництва військово-морської бази на Червоному морі для розміщення своїх ядерних військових кораблів. А у західному Судані «вагнерівці» знайшли стартовий майданчик для своїх операцій у сусідніх країнах, і можливе джерело урану.
Ключ до африканського золота
Історія російської присутності в Судані починається у 2017 році,
коли в Сочі для зустрічі з Путіним прилетів тодішній президент Судану Омар Хасан аль-Башир. Суданський правитель, який вже три десятиліття перебував при владі, втрачав свій вплив в країні, тож запропонував Путіну доступ до родовищ корисних копалин, морського узбережжя та кордонів Судану в обмін на збройну допомогу від Росії. І Путін скористався пропозицією.
Незабаром після цієї зустрічі у Судані було створено нову компанію з назвою Meroe Gold, і, як свідчать записи польотів літаків, протягом кількох тижнів у країну прибули російські геологи та мінералоги. Директором компанії став росіянин Михайло Потєпкін, який перед цим керував Інститутом вивчення Інтернету, відомим також як «фабрика тролів» Кремля. І проти Потєпкіна, і проти Прігожина уряд США запровадив санкції у 2020 році за втручання в президентські вибори 2016 року.
Окрім російських геологів, до Судану прибули російські військові, які розпочали освоєння морських портів на узбережжі Червоного моря в Судані для створення російської військово-морської бази.
Протягом наступних 18 місяців Meroe Gold імпортувала до Судану 131 вантаж,
свідчать дані російської митниці. Зокрема до країни доставили гірничодобувне та будівельне обладнання, а також військові вантажівки, автомобілі-амфібії та два транспортні гелікоптери. Як свідчать документи, в поставки також входила ретроавтівка Cadillac Series Sixty-Ty 1956 року випуску.
У 2018 році Судан охопило народне повстання, яке загрожувало поваленням уряду диктатора аль-Башира. Радники групи Вагнера надіслали йому список порад, зокрема провести кампанію з дискредитації протестувальників у соцмережах і навіть публічно стратити кількох з них, щоб залякати інших.
Врешті у квітні 2019 року суданський диктатор аль-Башир був скинутий власними генералами та поміщений під домашній арешт.
Та для росіян головною метою було втримати частку золотих покладів Судану, і цьому не завадили ні американські санкції, введені проти Прігожина, ні політична нестабільність у Судані.
Підтримка державного перевороту для «крадіжки» золота
Відтоді, як військові Судану захопили владу в результаті державного перевороту в жовтні 2021 року, група Вагнера активізувала своє партнерство з жадібним до влади командиром,
генерал-лейтенантом Мохамедом Хамданом.
Через тиждень після повалення режиму аль-Башира літак Прігожина прибув до столиці Судану Хартума з кількома високопосадовцями Міноборони РФ. Назад до Москви на літаку полетіли представники нового режиму в Судані, зокрема брат генерала Хамдана, що очолив переворот.
Через шість тижнів, 3 червня 2019 року, війська генерала Хамдана розпочали криваву операцію з розгону продемократичних демонстрантів в центрі Хартума, в результаті якої протягом наступних двох тижнів було вбито щонайменше 120 людей. В результаті розгону Хамдан очолив Перехідну військову раду країни.
До цих подій була причетна й Москва. Так 5 червня компанія Прігожина Meroe Gold імпортувала 13 тонн щитів, а також шоломів і кийків для компанії, підконтрольної родині генерала Хамдана, свідчать митні документи. Приблизно в той же час російська кампанія дезінформації з використанням фальшивих акаунтів у соціальних мережах намагалася посилити політичні розбіжності в Судані. Facebook закрив 172 з цих облікових записів у жовтні 2019 та травні 2021 року, пов’язавши їх безпосередньо з Прігожиним.
Один із колишніх чиновників в антикорупційній установі Судану на умовах анонімності розповів журналістам, що з лютого по червень 2021 року антикорупційні посадовці в Судані зафіксували 16 російських вантажних літаків, які прилетіли з авіабази в Латакії у Сирії до аеродрому в Порт-Судані. Більшість рейсів журналістам вдалося перевірити через сервіси відстеження польотів.
Підозрюючи, що літаки використовувалися для контрабанди золота, 23 червня 2021 року суданські чиновники здійснили рейд на один рейс до того, як він встиг вилетіти. Але коли вони збиралися відкрити вантаж, надійшла пряма вказівка від суданського генерала аль-Бурхана, нічого не перевіряти. Літак був переміщений у військову частину аеропорту і через кілька годин вилетів до Сирії без обшуку.
У жовтні 2021 року після чергового військового перевороту в Судані, цей антикорупційний орган в якому працював співрозмовник журналістів, розпустили.
Крім того, як дізналися журналісти, Прігожин відкрито надає гуманітарну допомогу від свого імені бідним верствам населення в Судані й дітям, щоб мати підтримку серед народу.
Його прізвище та повідомлення «З Росії з любов’ю» вказано на пачках рису, цукру і бобових. У 2021 році до мусульманського свята Рамадану Пригожин привіз до Судану 198 тонн харчових продуктів для гуманітарної допомоги населенню країни.
У відповідь на запит New York Times, Прігожин сказав, що не має жодного зв’язку ані до Meroe Gold, ані до так званої групи Вагнера, в існуванні котрої він «сумнівається».
«У мене, на жаль, ніколи не було золотодобувних компаній», — заявив Прігожин у відповіді журналістам.
Свою участь у гуманітарній допомозі для регіону він пояснює «робочими, товариськими та сексуальними стосунками» з однією з громадянок Судану, яка працює в благодійній організації, ймовірно вміщуючи у свою відповідь насмішку, оскільки у країні панують мусульманські традиції.
У лютому у Судані поблизу російського комбінату, а також у Хартумі протестувальники виступали проти зв’язків Хамдана з Росією, а в соцмережах анонімні блогери поширюють інформацію про контрабанду росіянами суданського золота за кордон. Продемократичні демонстранти також припускають, що Москва стоїть за військовим захопленням уряду Судану в жовтні минулого року.
«Росія підтримала державний переворот, щоб вона могла вкрасти наше золото», — написано на одному з плакатів протестувальників, який був помічений у Хартумі.
Закрита територія
Журналісти NYT спробували відвідати видобувні потужності біля містечка аль-Ібадійя на берегах Нілу, яке контролює фірма Meroe Gold. Коли журналісти підійшли до воріт, з ними заговорив інженер-суданець Ахмед Абдельмонейм. Він хвалив стандарти безпеки праці та забезпечення робітників та розповів, що на заводі працюють 70 росіян і 30 суданців. Однак за кілька хвилин приїхав мінівен з росіянином у шортах і футболці кольору хакі. Він забрав Абдельмонейма, а журналістів попросили залишити територію.
Місцеві робітники кажуть, що росіяни платять щедро їм за знайдену руду в пустелі, приблизно 3600 доларів за 9 тонн руди у вантажівці.
Західні й суданські посадовці розповіли, що близько 70% від усього золота, яке видобувають у Судані, вивозять контрабандою через Об'єднані Арабські Емірати. Радше за все росіяни також вивозять видобуте золото через ОАЕ, не сплачуючи податки та плату за концесію. Видобувну галузь,
за словами суданських урядовців, повністю контролює оточення генерала Хамдана.
Не лише золото
Окрім зусиль для контролю над суданським золотом, Росія зацікавлена й у місцевих родовищах урану. Так цього року команда російських геологів відвідала регіон Дарфур, щоб оцінити його урановий потенціал, сказав один із західних чиновників. Бази в цьому регіоні контролюються Силами швидкої підтримки генерала Хамдана. Посадовці на Заході та штаб-квартири ООН переконані, що росіяни намагаються налагодити видобуток і контрабанду урану до Росії для атомних електростанцій та озброєння.
Також напередодні початку широкомасштабної війни Росії проти України у лютому генерал Хамдан прилітав до Москви. Хоча поїздка була нібито для обговорення пакета економічної допомоги, за словами західних чиновників, Хамдан прибув на літаку із золотими злитками, а Кремль надав йому військову допомогу, що допомогло силам безпеки Судану придушити продемократичний рух.
Повернувшись до Судану через тиждень, генерал Хамдан також заявив, що у нього «немає проблем» з відкриттям Росією бази на Червоному морі.
