1 серпня 2022 року російський диктатор Володимир Путін підписав указ про Морську доктрину РФ, в яку були внесені підводні трубопроводи. Документом країна-агресор проголосила своїм національним інтересом право прокладати підводні кабелі та трубопроводи.
Для чого? Росія перш за все використовує підводні газопроводи (як от Північний потік, Північний потік-2 та інші) у воєнних задачах.
Що робити? Вносити зміни до Конвенції про відкрите море від 1958 року, шляхом включення заборони на свободу прокладання трубопроводів державами-агресорами.
Для чого? Далі детальніше
Після завершення Другої світової війни американці розпочали розгортати систему рубежів за концепцією "бар’єрних операцій" (в Атлантиці такий рубіж мав назву GIUK та знаходився на осі Гренландія-Ісландія-Великобританія.
У Тихому океані був розгорнутий рубіж по осі Корейська протока – Курильські острови – Алеутські острови, які мали стати перепоною для переміщення радянських підводних човнів.
Починаючи із 60-х років XX століття, США для підвищення ефективності своєї стратегії, розпочинає розгортання антен-гідрофонів на океанічному дні,
а також центрів обробки даних для аналізу зібраної інформації з цих пристроїв у рамках програми SOSUS (Sound Surveillance System – включає декілька десятків гідроакустичних антен, які розташовані на дні Атлантичного і Тихого океану, а також берегові станції в США, Канаді, Великобританії, Норвегії, Іспанії). Система дозволяє знаходити підводні човни в радіусі кількох сотень морських миль (21 травня 1968 року в Атлантичному океані затонув атомний підводний човен США Скорпіон типу Скипджек. Шум, який характерний цій трагедії, було зафіксовано підрозділами системи SOSUS на відстані 500 морських миль) завдяки визначенню координат джерела шуму, який характерний для роботи гвинтів та інших механізмів судна.
Недолік такої системи – низька оперативність спричинена аналізом великого масиву акустичної інформації, виділення потенційних шумів і подальше їх порівнянням із бібліотекою "шумових портретів" підводного флоту країн світу.
Подальший розвиток суднобудування дозволив світовим країнам, які експлуатують атомні підводні човни, суттєво зменшити гучність ходу підводного флоту (також був змінений маршрут патрулювання,
шляхом збільшення дальності стрільби балістичними ракетами), що знизило ефективність американської системи SOSUS.
Це дало поштовх для розвитку спеціальних суден, так званих плавучих контрольно-вимірювальних комплексів (для прикладу, розвідувальний корабель Марьята ВМФ Норвегії та плавучий контрольно-вимірювальний комплекс Артур Ванденберг та Обсервейшен Айленд ВМФ США), які спільно із підводними гідрофонами та радіолокаторами ВПС ефективно вирішували завдання по моніторингу активностей на морі (зокрема, для виконання операції "Operation Send Dollar" по визначенню координат падіння радянських балістичних ракет, які були випущені з атомних підводних човнів).
Окрім цього, світова історія застосування систем моніторингу активностей на морі знає приклади військових операцій з прослуховування підводних кабелів ліній зв’язку силами малих підводних човнів та апаратів (у 1978 році, радянський підводний човен типу Дельта (оснащений балістичними ракетами) здійснив похід в район Баренцового моря, під час якого провів операцію із встановлення записувального пристрою на кабель лінії зв’язку ВМФ США).
Протистояти таким діям змогли системи супутникового моніторингу (ВМФ США, у 1981 році визначив координати записувального пристрою (був встановлений СРСР у 1978 році) шляхом аналізу переміщень допоміжних суден супротивника).
До чого тут підводні трубопроводи
Їх безпечна експлуатація можлива лише за умови оперативного контролю диспетчерським центром за технічним станом інфраструктурного об'єкта. Такі задачі вирішуються шляхом отримання центром обробки даних інформації через лінії технологічного зв’язку від спеціальних давачів встановлених з певним кроком по всій довжині трубопроводу.
Чинна практика спорудження підводних трубопроводів свідчить про застосування давачів тиску і температури газу, а також системи контролю за лінійними деформаціями тіла труби.
Варто зазначити, що система контролю за лінійними деформаціями тіла труби може бути використана для організації спостережень за зміною коливань рівня моря (хвиль) шляхом аналізу даних пульсацій тиску води на дно.
Виконати системні вимірювання висоти поверхневих хвиль цілком можливо шляхом встановлення реєстраторів придонного тиску,
які можуть бути виконані у корпусі із нержавіючої сталі та мати циліндричну форму.
Для перетворення первинних фізичних величин можуть бути використані кварцові резонатори, які мають низьку температурну залежність та високу точність, що дозволяє забезпечити похибку вимірювань до 0,1%.
Аналогічні системи застосовуються під час нагляду за безпечною експлуатацією атомних електростанцій, бурових платформ та інших стратегічних об’єктів, які потенційно можуть бути пошкоджені через високе коливання хвиль.
Тут справедливо зазначити, що під час проходження судна відбувається зміна поверхневих хвиль в залежності від конструктивних особливостей і маси корабля. І якщо знизити ефективність американської системи SOSUS можливо було шляхом зменшення гучності ходу підводних човнів, то прибрати вплив габаритів судна на коливання поверхневих хвиль буде неможливо з фізичної точки зору.
Розв'язка
Тепер уявімо, що трансконтинентальні підводні трубопроводи це сучасний прототип рубежів, які розбудовували США в середині минулого століття, диспетчерські центри – це аналог довоєнних радіовузлів, а функцію антен-гідрофонів виконують звичайні давачі лінійних деформацій, які встановлені на тілі труби з кроком у 20 км.
Висновки очевидні: телемеханіка підводних трубопроводів потенційно є елементом військової системи моніторингу активностей на морі.
