Москва поки що не змогла знайти нові ринки для своєї нафти, які їй необхідно забезпечити на той час, коли 5 грудня набудуть чинності санкції Європейського союзу щодо її морського експорту.
Крім Китаю, Індії та Туреччини, які ще кілька місяців тому наростили закупівлі нафти у РФ, «інші покупці не матеріалізувалися у скільки-небудь значній мірі», йдеться в аналітичному матеріалі, опублікованому Bloomberg.
Обсяги морських перевезень нафти з Росії
Перевезення зросли за сім днів до 28 жовтня, але середнє значення за останні чотири тижні зменшилося, при цьому обидва показники зараз становлять близько 3 млн барелів на день.
Близько 740 000 барелів на день з цієї кількості постачалося до європейських країн, цей ринок в основному зникне до кінця листопада. Через місяць Росія втратить ще 650 000 барелів на день, що поставляються в Польщу та Німеччину за системою трубопроводу «Дружба». Таким чином, Москві необхідно знайти нові ринки для майже 1,4 млн барелів нафти на день.
Розміщення цих додаткових обсягів у існуючих покупців вимагатиме від них збільшення закупівель російських барелів на дві третини та скорочення імпорту з інших країн,
і це за умови, що буде знайдено достатньо суден для перевезення нафти на значно більші відстані.
Як нафту з РФ купують Китай, Індія та Туреччина
Потоки до Китаю, Індії та Туреччини досягли піку в червні на рівні 2,2 млн барелів на день. За чотири тижні до 28 жовтня ця цифра знизилася приблизно на 380 000 барелів на день. При цьому обсяг на танкерах, які поки що не вказали кінцеві пункти призначення, досить великий – 370 000 барелів на день. Практика показує, що більшість цих судів опиняється в Індії, а менша кількість прямує далі на схід, до Китаю. З огляду на це загальний потік російської нафти до Туреччини, Китаю та Індії мало зміниться.
Часу на доставку сирої нафти з віддалених портів до Китаю та Індії залишається дедалі менше, перш ніж набуде чинності заборона ЄС. Найкоротший рейс до Індії з російського порту Новоросійськ на Чорному морі займає близько двох з половиною тижнів. Час у дорозі збільшується до трьох з половиною тижнів для постачання в Індію з тихоокеанського порту Козьмино і понад місяць з терміналів на Балтиці або на арктичному узбережжі Росії.
Танкери, які зараз завантажуються в Приморську або Усть-Лузі, навряд чи дістануться до розвантажувальних терміналів у Китаї або на східному узбережжі Індії, раніше набрання чинності санкціями ЄС. Після початку дії санкцій танкери можуть втратити страхове покриття, навіть якщо вони ще перебувають у дорозі.
Відвантаження до портів на західному узбережжі Індії, ймовірно, можуть тривати приблизно до 7 листопада. Вантаж нафти з арктичного порту Мурманськ нині прямує до Китаю Північним морським шляхом уздовж арктичного узбережжя Росії, і цей шлях має зайняти близько трьох тижнів.
Постачання нафти в регіон Середземного моря
Експорт до країн Середземномор'я знову знизився за чотири тижні до 28 жовтня. Потоки до регіону, включаючи Туреччину, впали до тритижневого мінімуму. Постачання до Італії зросли, але обсяги до Туреччини впали.
Сукупні потоки до Болгарії та Румунії впали до п'ятитижневого мінімуму в 167 000 барелів на день, що становить трохи більш ніж половину пікового обсягу в червні. Майже весь обсяг, що спрямовується клієнтам у Чорному морі, потрапляє до Болгарії.
Країна досягла часткового звільнення від заборони ЄС на морський імпорт сирої нафти з Росії.
Експорт російської нафти до Азії
Постачання азіатським клієнтам, а також поставки на судна, які не мають кінцевого пункту призначення, відновили більшу частину втрат попереднього тижня. Обсяг сирої нафти, що відправляється в Азію, становив у середньому 1,8 мільйона барелів на день протягом чотирьох тижнів до 28 жовтня, а ще 135 000 барелів на день постачалися танкерами, місце розвантаження яких невідоме.
Всі танкери, які перевозять сиру нафту в невстановлені пункти призначення в Азії, прямують у бік Суецького каналу, а остаточні точки розвантаження навряд чи будуть очевидними доти, доки вони не пройдуть у Червоне море. Більшість з цих судів прибувають до Індії, деякі прямують до Китаю, а деякі судна вирушають до інших пунктів призначення, таких як Фуджейра в Об'єднаних Арабських Еміратах або Коломбо в Шрі-Ланці.
Дохід РФ від нафтового експорту
Надходження до скарбниці Кремля від експортного мита на сиру нафту зросли на 12 млн доларів до 133 млн доларів за сім днів до 28 жовтня.
Але середній дохід за чотири тижні знизився на 9 млн доларів до 128 млн, мінімального обсягу з 24 лютого.
Ставка експортного мита у жовтні на рівні 6,06 долара за барель є найнижчою ставкою з лютого 2021 року.
Ставка знову впаде у листопаді, до 5,83 долара, найнижчого рівня з січня 2021 року. Дисконт на нафту сорту Urals до Brent збільшився протягом останнього розрахункового періоду (з 15 вересня до 14 жовтня) до 25,5 долара за барель.
Додатково
Без урахування транзиту
Всі цифри Bloomberg не включають нафту, ідентифіковану як казахстанський сорт KEBCO. Це постачання компанії «КазТрансойл», що йде транзитом через Росію на експорт через Усть-Лугу і Новоросійськ.
Після вторгнення Росії в Україну Казахстан провів ребрендинг своєї нафти, щоб відрізняти її від російських компаній, що відправляється. Транзитна нафта звільнена від санкцій ЄС щодо російських морських перевезень, які мають набути чинності у грудні.
Яку нафту РФ продає в Азії
Через тихоокеанські порти Росія відправляє на експорт нафту ESPO – це малосірчиста суміш сибірської нафти, який поставляється трубопроводом Східний Сибір – Тихий океан (ВСТО).
Така нафта привабливіша для нафтопереробників, ніж Urals, оскільки видалення сірки – складний процес, що підвищує собівартість нафтопродуктів.
Основним ринком збуту для марки ESPO є країни Азії, деякий обсяг поставляється також на західне узбережжя США.
Якщо вартість Urals (російська марка експортної нафтової суміші) прив'язується до північноморської Brent, ціна ESPO розраховується на підставі близькосхідної Dubai Crude. При цьому за якісними характеристиками східно-сибірська нафта перевершує обидві міжнародні стандартні марки.
Як європейці готуються до заміщення нафти із РФ
Італійська влада надала італійській доньці російської групи Lukoil листа про поруку, який допоможе нафтопереробному заводу (НПЗ) ISAB на Сицилії отримати від банків фінансування для закупівель неросійської нафти та продовження роботи.
На ISAB припадає близько 20% нафтопереробних потужностей Італії. З першого дня існування він працював лише на російській нафті.
Набуття чинності 5 грудня заборони на морський імпорт російської нафти в ЄС може призвести до зупинки заводу, якщо його керівництво не налагодить закупівлю сировини з альтернативних джерел.
