Андрій Дещиця, експосол у Польщі, розповів в ефірі Радіо НВ, як Варшава на тлі російського вторгнення до України повністю модернізує та посилює армію та готується до можливої агресії Москви.
https://www.youtube.com/embed/Jmg9M5dEKew
— Розберемо заяву від міністерства оборони Польщі. Вони говорять, що ймовірність війни між НАТО і Росією є дуже високою. Оцінка цих ймовірностей і що це має давати для нашого розуміння?
— По-перше, у Польщі вже давно говорять про те, що війна, яку розпочала Росія проти України, може перейти ці українські кордони і торкнутися інших країн. Насправді, якщо бути відвертими, воно так і відбувається, тому що ці військові дії та наслідки війни торкнулися практично всіх країн світу і ми це відчуваємо. Криза і енергетична, і продовольча, міграційна, фінансова. Багато країн, які допомагають Україні, насправді це і є до певної міри якась участь у цих військових діях, перш за все військова підтримка України.
Та в Польщі вже фактично від самого початку широкомасштабних російських дій в Україні заговорили про те, щоби готуватися до можливої війни проти РФ.
Тому уряд Польщі ще в березні, у квітні прийняв відповідні рішення про зміцнення обороноздатності країни. Змінено бюджет, посилено оборонну складову, відбуваються військові навчання з різного роду військовими підрозділами країн-членів НАТО, модернізація армії.
Відбувається зміцнення підрозділів територіальної оборони, Польща фактично готується до можливих військових дій і можливого нападу Росії. Тому Польща так активно підтримує Україну, щоби не дійшло до такої ескалації. Та якщо Росія атакує Польщу, це означає, що і НАТО змушене буде відповідно відреагувати, позаяк атака на Польщу є атакою на країну-члена Альянсу.
— Так, але у нас досить скептично ставляться до можливостей НАТО як блоку, принайнмі в українському просторі соціальних мереж. <...> Наскільки НАТО справді готове включатись у захист?
— Я думаю, що НАТО само собою проходить певну еволюцію і ці заяви і оцінки, які робило НАТО на початку війни, ще півроку тому, вони були достатньо загальні та неконкретні. В мене складається враження, що і НАТО, і деякі країни-члени НАТО до кінця не вірили в те,
що Росія може розпочати таку широкомасштабну військову агресію і так брутально поводитися в Україні. Але тим не менше НАТО змінює свої підходи до війни, все більше і чіткіше ми бачимо це з висловлювань генсекретаря НАТО, готове підтримувати Україну.
Це означає також, що якщо буде загроза країнам-членам НАТО, зокрема Польщі, буде чітка і твердіша позиція і щодо підтримки та захисту країн-членів НАТО. Я думаю, в тому не варто сумніватися. Звичайно, на жаль, процес прийняття рішень відбувається в НАТО достатньо поволі і я думаю, що НАТО зараз має задуматись над тим, щоби змінити свої процедури прийняття рішень.
Тому що ми перебуваємо у стані війни і якщо в нормальних умовах ці процедури приймалися в час, коли можна було пофілософствувати, обдумати, подискутувати над прийняттям рішень, то зараз такого часу в НАТО немає, треба приймати швидко радикальні та тверді рішення. І найголовніше — не боятися приймати рішення проти Росії.
— Якщо повертатися до стану справ у Польщі, російська пропаганда постійно використовує наративи, нібито то Угорщина, то Польща, то інші наші західні сусіди у себе виношують плани відхопити якихось українських земель. <...> Наскільки це відповідає стану справ зараз у польському суспільстві?
— Цю карту розігрували Росія та її агенти в Польщі впродовж кількох останніх років.
Спроба посварити Україну та Польщу, яка тепер видається зрозумілою, тому що якби між Україною та Польщею не було такого стратегічного партнерства, відвертості та близькості у відносинах, як ми побачили на початку війни, то я думаю, що підтримка України була би недостатньою, точно не такою як вона була насправді.
Росія намагалася посварити Україну та Польщу віддавна, використовуючи для цього різні аргументи. Одні з них — це питання повернення так званих «кресів», східних територій Польщі, назад до Польщі, або питання історичної політики. І цілий час розігрувалася карта Волині, було достатньо серйозне напруження в суспільстві і серед політиків.
І ще одне — знищення цих місць пам’яті, які ми спостерігали в 2017—2018 роках, просто руйнування українських місць пам’яті в Польщі і провокації з польськими місцями пам’яті в Україні. На жаль, цього Росії не вдалося зробити, посварити Україну та Польщу. І те як Польща відреагувала та підтримала Україну на початку війни, є доказом того, що наші відносини набагато міцніші, ніж думають у Кремлі.
Але очевидно, одним із елементів ослаблення міцності України є послаблення партнерства України з іншими країнами,
перш за все з Польщею. Тому я думаю, що російська пропаганда та російські спецслужби почали цю кампанію по внесенню напруження в відносини між Україною та Польщею. Тут я, до речі, хочу сказати, що не тільки ці історичні аспекти можуть бути використані, але також і сьогодення.
Тому що в Польщі є дуже багато українців, на мою думку, це близько трьох мільйонів людей, я думаю, що значна частина українців, звичайно, і працюють, і платять податки до польського бюджету, і зміцнюють економіку Польщі. Але частина українців отримує соціальну допомогу, на цьому також можуть зіграти російські агенти і Кремль, посилюючи цей наратив, що для чого Польща має підтримувати, годувати українців, якщо і сама ситуація в Польщі не досить благополучна: інфляція, високі ціни, енергетична криза, ціни на енергоносії достатньо високі.
Чому ми маємо утримувати українців, а не перш за все поляків? На жаль для Кремля і добре для нас, відсоток таких людей у суспільстві не перевищує, можливо, 5−6. Очевидно, в кожному суспільстві є ті, які незадоволені міграцією, мені здається, що в Польщі близько 10−15% людей,
які взагалі не підтримують різного роду підтримку мігрантів. Та все одно це не така велика кількість людей, яка може впливати на загальну картину.
— Були заяви від поляків, що вони збираються побудувати найміцнішу армію Європи, цей акцент, наскільки ця ситуація win-win, коли поляки через трагедію України та їх неймовірну підтримку українцям самі себе посилюють?
— Це правда, зараз позиції Польщі значно зміцнилися і на міжнародній арені, і в міжнародних організаціях. На жаль, це результат війни Росії проти України, та треба віддати також належне і польським політикам, що вони використали цей момент і представили, стали своєрідними найбільш знаними експертами від того, що відбувається в Україні для решти світу, принаймні для багатьох країн у Європі, це точно. І вони стали нашими лобістами знову, знову просуваючи ідею підтримки України.
Та щоб це зробити, треба було бути сміливим, деякі країни просто спостерігали, як просуваються російські війська в Україні, а деякі країни, такі як Польща, прийняли рішення підтримати Україну буквально з перших днів війни. І ми бачили це у вигляді підтримки наших громадян, які тікали від війни, в цей час це десь понад три мільйони людей, які перетнули польський кордон.
І для того, аби їх прийняти, треба було прийняти відповідні рішення на державному рівні, на рівні органів місцевого самоврядування, не кажучи вже про те, яка була колосальна, масштабна підтримка на рівні звичайних поляків, на рівні громадянського суспільства. І це для решти світу був до певної міри приклад, як підтримувати біженців у дуже скрутних ситуаціях.
