На півночі Косова зростає напруження, Міністерство закордонних справ України рекомендувало українцям утриматися від відвідування Косова та Сербії.
Редакторка порталу Балканський оглядач Наталія Іщенко в інтерв'ю Радіо НВ пояснила, що відбувається між Косово та Сербією, які мають спірні території, і чи має Росія вплив на конфлікт.
Інтерв'ю було записане 12 грудня 2022 року — після найбільш напруженої ночі на Балканах за останні пів року.
https://www.youtube.com/watch?v=4Ex3PCPE7BU
— Якщо говорити про найважчу ніч президента Сербії Александра Вучича, чи можемо ми зараз зрозуміти, як вона минула і що буде далі?
— Можна сказати однозначно, що катастрофи (чи чого він там чекав) не сталося. Ніч пройшла більш-менш стабільно. Серби стоять на барикадах, албанці закликають ці барикади прибрати, міжнародна спільнота закликає обидві сторони до діалогу і спокою.
— Чого хочуть етнічні серби в Косові? Проти чого вони протестують? Чому вони перекривають дороги?
— Вони перекривають дороги, тому що вони побоюються, що керівництво Косово введе до півночі республіки спецпризначенців,
тобто сили безпеки Косово, щоб взяти під фактичний контроль цю територію. Насправді ця територія, північні райони Косова, не контролюються в повній мірі Приштиною (столиця Косово — Ред.). І введення таких сил означало б, що контроль встановлено не тільки юридично, з точки зору Приштини, а й фактично. Звісно, місцеві серби цього не хочуть.
— А як вони собі тоді уявляють? Вони є частиною іншої країни, як може влада цієї країни не контролювати свої власні території? Яка логіка?
— Логіка проста: косовські серби вважають себе частиною Сербії і тому, звісно, вони вважають, що влада Косова — це влада буквально автономної частини Сербії. І вона не має права тут розпоряджатися, не узгоджуючи свої дії з Белградом. Це така трохи шизофренічна логіка. Приштина вважає, що ця територія — північ Косова — це частина незалежної республіки Косово.
Тоді як косовські серби і офіційний Белград вважають, що як північні частини Косова, так і все Косово — це частина Сербії. І в такій реальності - двоповерхової, різної, з двох частин, вони і живуть. Відповідно логіка косовських сербів — вони захищають свою територію,
не хочуть, щоб влада невизнаної ними республіки Косово вводила свої сили безпеки, які вони теж не визнають.
— Вучич звертався до НАТО щодо того, щоб ввести сербські війська на північ Косово. З іншого боку, ми розуміємо, що НАТО допомагає саме Косово. Якою є позиція НАТО щодо цього конфлікту?
— НАТО, згідно з резолюції Ради безпеки ООН, яка ухвалена була ще 1999 року, має свої миротворчі сили в Косові, які мають забезпечувати мир. Тобто вони насправді, згідно з цією резолюцією, не мають захищати Косово чи сербів. Вони мають захищати саме мир і протидіяти будь-якому загостренню.
Щодо цього дозволу. Вучич вже багато разів про нього сказав, але офіційно цей запит на дозвіл [введення] сербський військ ще не був поданий. Коли нарешті його подадуть, вони і збираються спиратися саме на цю резолюцію 1999 року. Фактично це буде означати, що Сербія відмовляється від перемир’я.
Миротворчі сили НАТО там присутні, тому що Белград погодився вивести свої війська. Замість своїх військ зайшли миротворці НАТО. Тобто, якщо Сербія вимагає, щоб зайшли їх війська, то з одного боку,
Вучич так лагідно коментує: «KFOR (Kosovo Force — Ред.) і сили НАТО в Косово треба поважати». А, з іншого боку, є той факт, що він каже про бажання повернути свої силові структури до Косова, що означає взагалі відмотування ситуації до стану війни.
Я думаю, що він це розуміє, тому він каже про ці дозволи, введення військ, але на практиці поки що нічого цього не зробив.
— Подібне загострення було наприкінці липня. Йшлося про те, що влада Косова вимагала від сербів перереєструвати їх автомобільні права. Тоді, на щастя, ніякого збройного конфлікту не виникло, перенесли прийняття цього рішення на місяць. А що відбулося через місяць після того?
— Відбулося знову перенесення. Приштина (це влада Косова) вимагала, щоб всі серби, які живуть в Косово, мали все ж таки не автомобільні номери, які видані державою Сербія для цих регіонів, а щоб у них були номери, які видає влада Косово для машин, які зареєстровані на території Косова. Це була суперечка ніби формальна, але це була якраз суперечка, чия ця територія — Республіки Сербія чи незалежної республіки Косово.
Тоді остаточне рішення щодо перереєстрації номерів відклали.
Потім буде нове загострення, пов’язане з достроковими виборами, з бойкотом місцевих сербів — вони вийшли з місцевий органів влади. Приштина оголосила нові вибори, вони теж спричинили напруження. Ці вибори теж відклали, при чому на наступний рік.
Наразі немає якихось рішень Приштини, влади Косова, які викликають протидію у косовських сербів чи Белграда. Тобто якихось рішень, які Косово має перенести, чи відмінити — немає. Тому зараз я навіть не знаю, як пояснює сербська влада і косовські серби міжнародній спільноті, чому вони зараз йдуть на ескалацію. Тому що нібито жодних приводів для цієї ескалації немає. Причина є, звичайно, — це територіальний спір. Але приводу немає. Але бачите, ескалація відбувається.
— Цей потенційний конфлікт — це велика небезпека для Європейського Союзу. Чи розуміють в ЄС, наскільки великою є загроза?
— Я не повірила своїм очам, тому що Жозеп Боррель (керівник європейської дипломатії) закликав сторони (тобто Белград і Приштину) утриматися від нагнітання ситуації, яка вже загрожує вуличними боями. Він офіційно попереджає, що ситуація вже на межі збройного конфлікту.
Ви знаєте, що європейці завжди толерантно обурюються. А тут вже Боррель каже: «Перед нами вже реальність вуличних боїв». І це він сказав сьогодні. Тобто європейці розуміють, що там відбувається. І ми маємо зрозуміти з його слів, що ситуація вкрай небезпечна. Вона не була такою, напевно, з 1999 року.
— У липні приїхали представники російських спецслужб, представники російської військової сфери. Що ми зараз знаємо про присутність росіян в Сербії, про їхній вплив?
— Тоді дійсно дуже дивні речі відбувалися. Російські представники, офіційні особи, разом з керівниками силових відомств Сербії об'їжджали сербські військові бази, які знаходяться на кордоні з Косово. Це таке вже неприховане було втручання. Вони його не те, що не приховували, а навпаки — демонстративно розкручували.
Зараз ситуація трохи інша. Зараз росіяни демонстративно так не втручаються, але є одна деталь. Справа в тому, що кілька днів тому на посаду керівника головного розвідувального органу Сербії було призначено людину, яку всі буквально майже офіційно вважають головним агентом Кремля в Сербії. Ця людина,
яка постійно підтримує зв’язок з міністерство оборони Російської Федерації, з ФСБ, навіть з Росгвардією. Ця людина очолює зараз головне розвідувальне управління, службу безпеки Сербії.
Росіяни вирішили не світитися, але очевидно, що коли така людина працює на такій посаді, вони мають і вплив, вони знають абсолютно всі деталі того, що відбувається.
— Сербія займає саме проросійську позицію. На якій голці Росія тримає Сербію? Бо ми бачимо, наприклад, Угорщину: є і нафта, і газ, і атомна енергетика. А у Сербії що?
— Донедавна можна було казати, що йдеться про газ, про нафту. Нині залишився тільки газ, який йде з Балканського потоку. Тобто це Турецький потік, він доходить до Сербії вже у вигляді Балканського потоку. Газ залишається.
Щодо нафти. Нещодавно потік російської нафти перекрили. Це зробила Хорватія в рамках нових обмежень Європейського Союзу щодо російської нафти.
Всю нафтову індустрію і мережу автозаправок в Сербії контролює одна компанія, яка є частиною Газпрому, — Газпромнафта. Вона постачала через колишній Югославський трубопровід нафту до Сербії. Він йшов з хорватського порту,
далі - до сербських нафтопереробних заводів. Хорватія цю трубу перекрила. Був страшний скандал, Белград обзивав хорватів фαшиcτами. Але російської нафти вже фактично немає.
Залишаються дуже міцні зв’язки іншого типу. Наприклад, оці силові структури — вони дуже взаємодіють. Між іншим, мало хто про це згадує, але Сербія є спостерігачем парламентської асамблеї ОДКБ. І, незважаючи на війну Росії проти України, Сербія не вийшла з цієї структури. Вона навіть після всіх цих масштабних, агресивних актів Росії проти України брала участь в деяких заходах ОДКБ. Цей зв’язок залишається.
Раніше чомусь Європейський Союз, до якого Сербія вступає зараз, ніколи не забороняв цю співпрацю на військовому рівні.
Ви кажете про Угорщину. Так Угорщина ніколи собі такого не дозволяла. Угорщина — член НАТО, там все однозначно. Це особливий член НАТО, але це все ж таки і близько не якийсь спостерігач в ОДКБ.
У Сербії набагато все гірше, ніж з Угорщиною. Лише останні тижні Європейський Союз почав посилювати свій тиск на Сербію, щоб вона нарешті визначилася — вона проросійська чи все ж хоче вступати до Європейського Союзу.
— Росія завжди намагалася повпливати на країни зі своєї орбіти таким чином, щоб нічого не було з Європейським Союзом. Чи бачимо ми з боку Росії такі кроки на Балканах?
— Щодо Балканських країн, то задум Росії, судячи з усього, був більш єзуїтським, більш гібридним. Вони вважали, що якщо проросійських країн напхати до Європейського Союзу, то таким чином можна буде впливати на Європейський Союз.
Росія ніколи не виступала проти того, щоб Сербія інтегрувалася до ЄС. При цьому було переконання, що Сербія буде максимально проросійською навіть в таких сферах, як військова. І в такому стані Сербія зможе приєднатися до Європейського Союзу.
Насправді це дивно звучить, але така європейська інтеграція тривала кілька років. Коли одночасно економічно і політично інтегрується до Європейського Союзу, а геополітично і військовим чином інтегрується до Росії, ОДКБ і всіх євразійських структур.
Сербія є ж частиною цього євразійського економічного простору, щоб ви розуміли. ЄС закривав на це очі. Думаю, що аналітики будуть довго розбиратися, чому так сталося. Але так сталося. Москва не виступала проти євроінтеграції Белграда. Навпаки — в Москві вважали, що якщо проросійський Белград стане частиною Європейського Союзу, то таким чином вони будуть мати свого «троянського коня» в Європі.
