Для того, щоб повністю розкласти саму ситуацію та історію з вербуванням зеків, варто повернутися в першу половину 2022 року — початок повномасштабного вторгнення росії в Україну.
Як ви пам’ятаєте, тоді у всіх на слуху були кадирівці, а про ПВК «Вагнер» ніхто не чув, хоча вони також брали участь у бойових діях і куди активніше, ніж ТікТок-війська. А чому?
А все тому, що на той момент кадирівці були головною пропагандистською страшилкою. Їх бояться середньостатистичні росіяни, а тому з них робили авангард наступу, таких собі, непереможних суперсолдат… Ну, для росіян вони може і були такими, а для ССО ЗСУ — просто м’ясо.
Виявившись абсолютно марними в бою, бо кадирівці не воїни, а годяться тільки для мародерства, знущань над цивільним населенням і полоненими, вони пішли в небуття, звільняючи майданчик для «вагнерівців». Але на той момент їхній кістяк в Україні був перебитий.
Євген Пригожин, маючи доступ до тіла, переконує путіна в тому, що його біомаса може більш ефективно вирішувати завдання в зоні БД, ніж регулярні війська і отримує від президента росії монополію на проведення операції в секторі Бахмута,
а також повний доступ до виправних колоній для вербування.
Але є нюанс і не один.
Перший нюанс у тому, що сарафанне радіо серед зеків працює значно ефективніше, ніж серед російських ЗМІ. Зараз британська розвідка пише про те, що у російських в’язницях дізналися про втрати «вагнерівців». Смішно. У російських в’язницях про них знали, коли Мі-6 заварювали чай.
Другий аспект — за злодійськими законами участь у війні — це ганьба і зниження статусу. Фактично, зек, що йде на війну, ну як пояснити, він практично як опущений. Його на зоні можуть побити і навіть убити і за це не понести покарання від братви. Та й на волі аналогічно.
Тобто, скажімо так, хоча звучить дуже дивно: ті зеки, які дорожать своєю репутацією у злодійському світі, на війну ніколи не підуть, навіть з примусу, тому, що покарання від братви набагато страшніше за побої від вертухаїв. І зараз криза набору кадрів саме через зменшення готових так ризикувати.
Третій аспект — зниження статусу самого Пригожина. На сьогоднішній день Пригожин після краху під Соледаром втратив довіру верховного тіла росії і як наслідок — втратив монополію під Бахмутом.
Наразі бахмутську операцію повністю курує десантура.
Пригожин втратив монополію і через безмежне вербування зеків у виправних колоніях і нездатний зараз компенсувати втрати підрозділу ПВК «Вагнер», які десантура продовжує застосовувати як живе м’ясо та загороджувальні щити, в ході штурмових операцій.
Так, Пригожин зараз намагається привертати до себе увагу різноманітних піар-акцій, це він вміє. Але коли він говорить про 10 млн американців, готових вступити до ПВК «Вагнер», або викликає Зеленського на дуель на винищувачі, або стверджує про план виходу до Ламаншу — це все лише слова.
Пригожин — це дешевий і нікчемний торговець хот-догами, якому фартануло, але який злетівши, не помічає, як стрімко опускається. Підвищена увага до його особистості обумовлена виключно рівнем його часів у медійному просторі, без інших якостей, особливо як командувача.
І зараз ми можемо з вами спостерігати саме процес заходу зірки цього чесали. Ось тільки він натяків «долі» не розуміє і продовжує свою агресивну піар-кампанію, яка для нього може завершитися не найкращим чином. Адже він уже дратує не тільки мо рф, а й своїх покровителів на Луб’янці. Інформація — одна з граней війни! Підписуйтесь на акаунт «Інформаційного спротиву» в Twitter, а також на наш канал в Telegram. Разом до Перемоги!
