Президент рф Володимир Путін 25 березня оголосив про мобілізацію російського військово-промислового комплексу та оновлення схем криптомобілізації (мова йде про мобілізацію підприємств для роботи на користь ВПК, що росія намагається зробити з літа 2022, проте не надто успішно).
Остання промова кривавого диктатора намагається хибно зобразити росію як сучасне втілення СРСР, що може здолати ворогів нестримними масами людей та техніки, попри небажання Путіна повністю перевести економіку на воєнні рейки, йдеться у звіті Інституту вивчення війни (ISW).
Такі зусилля, за даними ISW, міністр оборони Сергій Шойгу здійснює з кінця 2022 року, а Володимир Путін має на меті їх посилити. Хоча спроби мобілізувати військову промисловість, безумовно, покращать позиції росіян, вони не відображають реальних викликів, з якими стикається рф — нестачею військової техніки та кваліфікованої робочої сили та тлі санкцій Заходу, підкреслюється у звіті.«Те, що Путін взявся зараз мобілізувати російську оборонну промисловість, дивує лише тому, що йому знадобилося стільки часу, щоб почати»,
– говориться у документі.
Чи вплинуть спроби посилення ВПК на успіхи росії у війні
Коментуючи стан російського ВПК на даний момент, військово-політичний оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко у коментарі PG зазначив, що проблема рф насамперед полягає у тому, що у них відсутні технічні та технологічні можливості нарощування об'ємів виробництва нової техніки.
Загалом військово-промисловий комплекс на сьогодні в росії акцентований не на виробництві нової техніки, а саме на відновленні, ремонті, а також модернізації техніки, яку знімають з консервації.
Отже, за словами експерта, це не стільки виробничий комплекс, скільки саме ремонт, і саме так його можна розглядати – як великий ремонтний майданчик.«Нарощувати вони можуть можливості саме по відновленню цієї техніки після того, як її знімають з консервації. Якщо ми кажемо про можливості по виробництву, то вони обмежені. Навіть якщо говорити про танки, то найцікавіше те, що танки в росії особливо не виробляються з 1998 року – мова про Т-72 і Т-80. А Т-90 серійно не виробляються з 2011 року», – зазначає Коваленко.
На його думку, попри всі заяви Путіна, нарощування серійного виробництва – неможливе, тому що всі ці лінії саме для серійного виробництва вже відсутні.«Протягом останніх декількох років вони постійно давали звіти про те, що надійшло, наприклад, 160 або 300 танків. Вони називали їх новими, але насправді вони були не новими, а модернізованими. А що таке 160 чи 300 модернізованих відремонтованих танків? Це приблизно 20-30 одиниць на місяцьє, і це значно менше ніж потрібно для зони бойових дій з урахуванням тієї кількості танків, які знищуються щодня та щомісяця в зоні бойових дій в Україні», – пояснює експерт.
Чому Путін нафантазував мільйони снарядів і тисячі танків
Керівник безпекової програми центру глобалістики «Стратегія XXI» Павло Лакійчук у коментарі PG висловив думку, що Путін нафантазував потужний російський ВПК у відповідь на плани ЄС поставити Україні 1 млн снарядів протягом року.
Реагуючи на обіцянку Європи, Путін пообіцяв, що за той самий час вони виготовлять втричі більше снарядів для окупаційної армії та вироблять 1600 танків, аби їхня кількість втричі перевищила кількість танків у ЗСУ.
«Те, що хуйло «прокинувся» тільки зараз, через рік «спеціальної воєнної операції», свідчить про те, що у рαшиcτів – серйозні проблеми з забезпеченням армії окупантів технікою та боєприпасами», – вважає Лакійчук.
В цьому, за його словами, можна було пересвідчитися давно за опосередкованими ознаками.
Експерт підкреслює, що реакція Путіна запізнилася – для переналаштування економіки на воєнні рейки потрібен час, а в умовах міжнародних санкцій, які обмежують постачання критично важливих комплектуючих і елементів, навіть вихід на «довоєнний» рівень виробництва сучасної зброї – задача нереальна.
Чому Путіну не допоможуть навіть сталінські репресії
Лакійчук зауважує, що, за декілька місяців тимчасово наростити виробництво якого-ніякого озброєння можна, проте це не замістить катастрофічні втрати озброєнь за рік повномасштабної війни.
Він цитує також експертів Defence Express, які констатують, що російські мрії про виробництво 1500 танків на рік не мають нічого спільного з реальністю:«І жодні «сталінські методи», навіть масові розстріли не допоможуть – проблема у відсутності технологій.
Реальні граничні можливості ВПК рф, навіть якщо Медвєдєв читатиме вслух директорам заводів листи Сталіна, щонайменше втричі менші. Те саме стосується і інших виробництв».
Лакійчук також пояснює, що аналітики ISW наголошують на іншому аспекті – викликах, з якими стикається росія в поповненні своїх збройних сил необхідною військовою технікою в умовах західних санкцій та нестачі кваліфікованої робочої сили:«Москва стоїть перед дилемою: куди спрямувати робочі руки – на передову, мобілізуючи в той чи інший спосіб нових чмобіків, чи в тил — на посилення промисловості. І тут ситуація така, що на фронт м'ясо примусово мобілізувати в умовах тоталітарного режиму простіше, ніж загнати людей в цехи. Висновки в цілому правильні, ба більше, і туди, і туди потрібні спеціалісти, а кваліфікований ресурс вичерпується. Що, зі свого боку, призводить до непрофесійних дій на полі бою та зниження якості й ефективності праці на виробництві. Коло замикається…».
Ще одним фактором неуспіху росії у спробах мобілізувати ВПК експерт називає те, що для нарощування виробництва потрібні матеріальні ресурси, яких у неї немає:«В Другу світову Радянський Союз врятував лендліз союзників. Зараз у них союзників немає, окрім Китаю чи Ірану. Втім, ці «союзники» самі остерігаються міжнародних санкцій. І ризикувати заради порятунку Рутіна навряд чи будуть».
Проте, на думку Лакійчука, пропозиція прем'єр-міністра Китаю Сі Цзіньпіна до рф допомогти у переговорах (і відсутність дій Путіна у мирному напрямку, на що вказує ISW) свідчить про те, що Путін все ще хоче досягти своїх цілей силою.
