За останні кілька років Китай значно розширив свою економічну присутність у Південній Америці, обігнавши США як найбільший торговий партнер цього континенту
Попри рішучий настрій президента США Джо Байдена протидіяти геополітичним амбіціям Китаю, загалом він ігнорує китайську присутність у найближчих до Америки країнах. Це дивує і викликає тривогу, зокрема тому, що Південна Америка відіграє критично важливу роль у боротьбі зі зміною клімату.
На початку квітня президент Бразилії Луїс Інасіу Лула да Сілва закликав США перестати «заохочувати» війну в Україні. Ця заява стала лише черговою ознакою послаблення американського впливу в регіоні, а також відсутності дій адміністрації Байдена, спрямованих на вирішення цієї проблеми.
Погане знання американцями Південної Америки вже давно перетворилося на кліше. У 1982 році після турне регіоном тодішній президент США Рональд Рейган вимовив знамениту фразу: він був «здивований», виявивши, що Південна Америка складається з безлічі різних країн. Цей коментар пояснюється частою відсутністю знань про цей різнорідний континент із загальним населенням 430 млн осіб.
Тим часом, він володіє великими запасами корисних копалин, величезними сільськогосподарськими землями і більш ніж половиною тропічних дощових лісів, що збереглися у світі, і тому не дивно, що Китай проявляє сильний інтерес до Південної Америки.
Це почуття взаємне. Вплив Китаю не є винятково шкідливим, як це було у випадку з Радянським Союзом, незважаючи на бажання деяких американських політиків поставити між ними знак рівності. Китай добре платить за ресурси, що закуповуються в країн Південної Америки, і він перетворився на одного з найбільших кредиторів, надаючи обтяженим боргами країнам таке необхідне їм фінансування, хоча, як правило, з певними умовами (наприклад, купувати товари в Китаю) та без особливої уваги до антикорупційних правил, на яких наполягають Світовий банк і Міжнародний валютний фонд. Крім того, Китай не ловили за руку під час державних переворотів на континенті, а зі США в минулому столітті це траплялося неодноразово.
Погане знання американцями Південної Америки вже давно перетворилося на клішеТак чи інакше, екологічний ефект присутності Китаю в Південній Америці викликає глибоке занепокоєння.
Ненаситний апетит цієї країни до сої став одним із головних чинників посилення вирубки лісів у Бразилії та втрати пасовищ у Аргентині. Крім того, китайський інтерес до континенту пояснюється зростанням потреб цієї країни у воді, якої в Латинській Америці поки що багато, а в Китаї мало.
США і Європа повинні визнати, що боротьба з глобальним потеплінням неминуче вимагає співпраці таких країн, як Бразилія, у справі збереження тропічних лісів і переходу до відновлюваної енергетики. Хоча Китай, безсумнівно, визнає важливість боротьби зі зміною клімату, його найближча мета інша — обігнати США і стати країною з найбільшою у світі економікою, утвердивши себе як рівну державу. Досягнення нетто-нульових викидів парникових газів і скорочення вуглецевого сліду Південної Америки не входять до списку його головних пріоритетів.
Іронія в тому, що одна з причин американської схильності ігнорувати Латинську Америку полягає в тому, що, починаючи з XIX століття, це був порівняно мирний континент. Доктрина Монро, сформульована 1823 року, зарахувала всю Латинську Америку до американської сфери впливу й ефективно запобігала закріпленню там іноземних держав.
Французька інтервенція в Мексику в 1860-х роках за Наполеона III зазвичай вважається останньою великою спробою Європи затвердити свою постійну присутність у Латинській Америці. Лише приблизно через століття СРСР створив тут напруженість, розмістивши на Кубі ядерну зброю і довівши світ до порога ядерної війни.
Оскільки економічний вплив Америки слабшає, її здатність запобігати появі іноземних армій у Південній Америці опинилася під загрозою. Китай уже побудував у Патагонії станцію стеження за космосом, а тепер тисне на Аргентину, бажаючи створити там військово-морську базу. Оскільки Аргентина перебуває на порозі боргового дефолту, інфляція тут злетіла вище 100%, а при владі перебуває уряд популістів, Китай зрештою може домогтися свого. Венесуела, яку колись вихваляли американські ліві, також перебуває під сильним китайським (і російським) впливом після десятиліть катастрофічної економічної політики.
Хоча нинішній економічний спад в Аргентині та Венесуелі став одним із найвідоміших у регіоні, пандемія Covid-19 сповільнила темпи зростання економіки та посилила нерівність і в інших країнах Південної Америки.
Крім того, коментарі Лули з приводу України дають змогу зробити висновок, що загальний для континенту політичний зсув ліворуч може призвести до проведення зовнішньої політики, яка не відповідатиме американським інтересам.
Адміністрація Байдена зобов’язана активізувати зусилля з протидії китайському впливу в Південній Америці. Допомагаючи південноамериканським країнам покращувати систему освіти, стимулювати заощадження з метою зробити можливим збільшення державних інвестицій, а також проводити структурні реформи для підвищення продуктивності, США могли б сприяти переходу континенту на шлях довгострокового економічного процвітання. А для підтримки переходу Південної Америки до відновлюваної енергетики Захід загалом має бути готовим надати урядам, які мають труднощі з боргами і фінансовими коштами, великі гранти замість кредитів. З огляду на розширення глобального охоплення Китаю і важливість Південної Америки для зеленого переходу, Америка більше не може собі дозволити вважати своїх південних сусідів чимось, що не заслуговує на особливу увагу.
NV володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Project Syndicate Републікація повної версії тексту заборонена.
Оригінал
Copyright: Project Syndicate 2023
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV
