Видання New Yorker опублікувало статтю відомого журналіста Джона Мерінгера. Саме він допоміг принцу Гаррі написати його скандальні мемуари під назвою "Запасний". Мерінгер також є автором книги "Ніжний бар" та автобіографії Андре Агассі та засновника Nike Філа Найта, за яку він отримав престижну Пулітцерівську премію в галузі журналістики.
Журналіст зазначив, що робота з принцом Гаррі була непростою. Мерінгер згадав, що якось сперечався із сином короля з приводу чергових правок.
"Принц Гаррі розлютив мене. У голові стукало, щелепа була стиснута, і я почав підвищувати голос. І, все ж таки, якась частина мене все ще була в змозі вийти за межі ситуації і подумати: "Як це все дивно. Я кричу на принца Гаррі". Потім, коли Гаррі почав кричати на мене у відповідь, коли його щоки почервоніли, а очі звузилися, на думку спало: "Вау, все це може закінчитися прямо тут". Я думав, що мене відсторонять від роботи над книгою невдовзі після світанку. Я майже чув незграбну телефонну розмову з агентом Гаррі, і мені було сумно", - написав Мерінгер.
Нагадаємо, принц Гаррі звернувся до Джона у 2020 році з проханням допомогти у написанні мемуарів.
Тоді письменник уже збирався закінчити кар'єру гострайтера мемуарів знаменитостей, але він відмовити монарху не зміг:
"Мені було цікаво, якою є його реальна історія, чи буде у нас якась хімія. І ми це зробили, і, я думаю, на те була дивовижна причина. Принцеса Діана померла за 23 роки до нашої першої розмови, і моя мати, Дороті Мерінгер, щойно померла, і наші прикрості були однаково свіжі. Озираючись назад, я думаю, що егоїстично вхопився за можливість поговорити з кимось, кого можна назвати експертом у бажанні зателефонувати своїй мамі, якої більше немає", — зазначив письменник.
Також Мерінгеру сподобалося, що принц не поставив йому чіткого дедлайну і спілкувався з ним невимушено. У результаті письменник познайомився з усім близьким оточенням принца і неодноразово бував у його домі і бачився з дітьми:
"Мені просто сподобався цей чувак. Я одразу назвав його чуваком, це змусило його усміхнутися. Його історія, коли він виклав її в загальних рисах, здалася мені цікавою і одночасно привела мене до сказу. Те, як із ним поводилися, як незнайомці, так і близькі, було абсурдним", — зазначив він.
