Другий тур виборів у Туреччині це і добре, і погано. Погано тому, що на нас усіх чекають два дуже напружені тижні турбулентності. Добре, бо питання про демократію в Туреччині знято навіть для найвідчайдушніших скептиків.
Я розумію, що все одно знайдуться люди, які повторюють мем "диктатор Ердоган", але я радив би їм бути до кінця послідовними і продовжити фразу – диктатор Ердоган не зумів перемогти в першому турі виборів президента. Хочете – називайте цей мем сюром, хочете – фразою з божевільні, його сенс від цього не зміниться.
Як великий шанувальник Насіма Талеба я чудово розумію небезпеку та обмеженість будь-якої категоризації та визначень. З іншого боку, без цього не обійтися. Тому якщо ми хочемо розібратися, для себе, а не для інших, то розмови про те, що таке диктатура, що таке демократія і все решта не уникнути.
Втім, можна цього не робити, і взагалі не застосовувати жодних понять, окрім хорошого-поганого. До речі, перераховані вище поняття не мають жодного відношення до системи оцінок хороший-поганий. Я можу назвати достатньо диктаторів, чия політика була благом для країни, і ще більше поганих демократичних лідерів.
Тим часом мотивація, за якою жителі сусідніх країн за Ердогана чи проти поки виглядає приблизно так. Ті хто за те, щоб Туреччина продовжувала активну зовнішню політику – підтримують Ердогана. Ті, хто вважає, що така політика шкодить інтересам їхньої країни – проти Ердогана. А значить за те, щоб Туреччина була замкнута у собі, за модель, яка була до чинного президента.
Ну і з цього списку слід виключити ідейних людей, які досі перебувають під владою стереотипів з приводу того, що Туреччина не має демократії, проти Заходу, тому в цілому Туреччина – це погано для їхньої країни.
